Рішення № 34370157, 16.10.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5280/13-ц

провадження № 2/753/3824/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності.

Ухвалою суду від 04.04.2013 року було прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності до розгляду та відкрито провадження у справі.

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_2 посилалась на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_5, відкрилась спадщина за законом на майно, що йому належало. Спадкоємцями померлого першої черги за законом є вона як дружина ОСОБА_5 та відповідачі, оскільки вони є його повнолітніми дітьми від першого шлюбу. Позивачка наполягала на тому, що з 1997 року вона разом з померлим її чоловіком проживали у квартирі поруч з квартирою першої дружини ОСОБА_5 внаслідок чого періодично виникали сварки між ним та його колишньою дружиною, тому було ухвалено спільне рішення про купівлю власного помешкання для потреб нової сім'ї: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 За таких обставин, вони почали відкладати гроші для придбання нового житла, позивачка весь час працювала і мала постійний дохід, чоловік офіційно не працював постійного доходу не мав. Позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до укладення шлюбу, придбали за спільно-зароблені кошти двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2. З огляду на це, після смерті свого чоловіка позивачка намагалась реалізувати своє право шляхом подачі до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право власності на придбане нею та ОСОБА_5 спільне майно, оскільки, придбане майно не може бути лише особистою власністю її покійного чоловіка, бо воно куплене за гроші, які були зароблені разом, таким чином позивачка, на її думку, є співвласником згаданого нерухомого майна. ОСОБА_2 звертала увагу суду на те, що вона офіційно працювала на підприємстві «Лакма» і мала постійний дохід. Померлий теж працював, але не офіційно і постійного доходу не мав.

Враховуючи неможливість дійти згоди з відповідачами у позасудовому порядку, а також зважаючи на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на майно, позивачка просила суд визнати об'єктом спільної сумісної власності: двокімнатну кв. АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2. Також просила визнати її право власності на 1/2 частку зазначеної квартири та згаданого гаражного боксу. Визнати за відповідачами у справі право власності на 1/6 частку всього спірного майна у порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька, спадкодавця ОСОБА_5, ОСОБА_2 просила виключити зі спадкової маси 1/2 частку оспорюваної квартири та 1/2 частку указаного вище гаражного боксу, як майна, що не належало на день смерті спадкодавцю ОСОБА_5

Позивачка та її представник у судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, виходячи із наведеного, надали суду письмові пояснення, щодо правового обґрунтування позовних вимог (а.с. 37-39, а.с. 94-96).

Представник відповідачів проти заявленого позову заперечував, позовні вимоги не визнав повністю та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.03.2001 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.04.2001 року (записано у реєстрову книгу за реєстровим № 744-298 (а.с.12), ОСОБА_5 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з довідки гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2» №136 від 01.03.2005 року, згідно рішення загальних зборів про що зроблено запис у протоколі № 4 від 10.03.2003 року, ОСОБА_5 є членом ГБК «Енергетик-2» та є власником гаражного боксу АДРЕСА_2 (а.с. 13).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстровано Дарницьким районним управлінням юстиції м. Києва 19.01.2007 року, актовий запис № 32 (а.с. 9). Доказів розірвання вказаного шлюбу, визнання його недійсним, матеріали справи не містять.

Встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві у віці 66 років помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 10).

Згідно ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги ОСОБА_5 є : його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_3, вказані факти визнаються сторонами у справі та не підлягають доведенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали разом, як чоловік та дружина із 1997 року без реєстрації шлюбу, до такого висновку суд приходить з огляду на наступне.

Позивачка надаючи пояснення суду наполягала на тому, що з 1997 року вона разом з померлим її чоловіком проживали у квартирі АДРЕСА_3, яка поруч з квартирою першої дружини ОСОБА_5, внаслідок чого періодично виникали сварки між ОСОБА_5 та його колишньою дружиною, тому було ухвалено спільне рішення про купівлю власного помешкання для потреб нової сім'ї: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 За таких обставин, вони почали відкладати гроші для придбання нового житла, ОСОБА_2 весь час працювала і мала постійний дохід, тоді як ОСОБА_5 офіційно не працював, постійного доходу не мав. Позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до укладення шлюбу, придбали за спільно-зароблені кошти двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_7 (знайома померлого ОСОБА_3 та позивачки) показала суду, що вона познайомилась із ОСОБА_5 22 роки тому. У 1997 році свідок особисто познайомила позивачку ОСОБА_2 з ОСОБА_5, відтоді вони почали спільно жити, як чоловік та дружина. Спочатку вони мешкали у тому ж будинку по АДРЕСА_3, де й жила перша дружина ОСОБА_5 ОСОБА_5 працював фотографом і не мав постійного доходу, заробітки були періодичні. ОСОБА_2 працювала на заводі «Лакма» і мала пристойну заробітну плату, свідок показала, що знала від ОСОБА_2, що вони збирали гроші на нове житло. Так, у 2001 році вони спільно придбали квартиру по АДРЕСА_1, через рік вони купили гараж. Купляючи згадане нерухоме майно ОСОБА_2 брали гроші у борг, оскільки власних коштів не вистачало. Свідок знає від померлого, що придбана квартира коштувала 21 тисячу доларів США, а гараж приблизно 3 тисячі доларів США.

Свідок ОСОБА_8 (колега позивачки) показала суду, що у 1992 році працюючи на заводі «Лакма», вона познайомилась із позивачкою. Приблизно з 1997 року позивачка почала проживати однією сім'єю із ОСОБА_5 Свідок показа, що приблизно разів п'ять на рік вона приходила у гості до ОСОБА_5 у квартиру, що на АДРЕСА_3, вони казали, що мають намір придбати квартиру, тому на купівлю нового житла відкладають разом гроші. У 2001 році купили за спільні кошти квартиру по АДРЕСА_1, а у 2003 році ними було придбано гараж.

Свідок ОСОБА_9 (сусідка, проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1) показала суду, що познайомилась вона із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у 2001 році, коли вони в'їхали жити у квартиру АДРЕСА_1, з того часу вони є сусідами. Зі слів подружжя ОСОБА_2 свідок знає, що знайомі і живуть разом вони з 1997-1998 року, також свідку відомо, що грошові кошти на придбання житла брали у борг, потім віддавали, приблизно у 2003 сім'я придбала гараж. ОСОБА_9 також показала суду, що спочатку взагалі думала, що ОСОБА_2 на день поселення у згадану квартиру (у 2001 році) вже були у офіційному шлюбі, бо жили як чоловік та дружина, однак потім ОСОБА_5 повідомив десь у 2007 році, що він офіційно уклав шлюб із ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_4 (відповідачка у справі, дочка померлого ОСОБА_5) показала суду, що познайомилась із позивачкою у 2000 році. Квартиру АДРЕСА_1 було придбано за кошти батька та бабусі, також батько продав гараж по АДРЕСА_2 для того щоб купити гараж на Харківському масиві у м. Києві. Дружина батька ОСОБА_2 грошей на придбання нерухомого майна не давала. З кінця 2002 року у згаданій квартирі жили квартиранти, ОСОБА_2 у квартирі майже не жила, коштів на утримання квартири не витрачала.

Свідок ОСОБА_3 (відповідач у справі, є сином померлого ОСОБА_5) показав суду, що познайомився із ОСОБА_2 у 2000 році. Батько та позивачка почали жити разом із 2007 року. Батьком було придбано у 2001 квартиру по АДРЕСА_1 та гараж по АДРЕСА_2, частину грошей на купівлю нерухомого майна давала бабуся. Свідок показав, що батько здавав одну кімнату у якій жили квартиранти, які допомагали батьку по господарству: прибирали, готували йому тощо.

Свідок ОСОБА_11 (знайома матері померлого ОСОБА_5) показала суду, що ОСОБА_5 у 1985 році розлучився із своєю першою дружино. Зі слів матері ОСОБА_5 свідку відомо, що була придбана квартира по АДРЕСА_1 у березні 2001 року, яку було оформлено на матір померлого. Для придбання квартири продали дачний будинок. Також свідок повідомила суду, що її син та відповідачка у справі ОСОБА_4 жили як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу і мають дочку ОСОБА_16, 2002 року народження.

Свідок ОСОБА_13 (троюрідна сестра відповідачів у справі) показала суду, що її дядько (ОСОБА_5) у 2001 році за свої особисті гроші купив квартиру по АДРЕСА_1, в придбаній квартирі він проживав разом із своєю матір'ю. Особисто свідок у квартирі по АДРЕСА_1 не була. Зі слів ОСОБА_5, знає, що у 2007 році він офіційно одружився із ОСОБА_2

Разом з тим, критично ставиться до показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та відхиляє їх, оскільки згадані свідкі є відповідачами у справі та є особами зацікавленими в отриманні більшої частки у спадковому майні за законом.

Суд також критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та відхиляє їх, тому, що зокрема: ОСОБА_11 перебуває у родинних відносинах з відповідачкою ОСОБА_4, оскільки є бабусею доньки ОСОБА_4 ОСОБА_16, 2002 року народження, а ОСОБА_13 є троюрідною сестрою обох відповідачів у справі, тому згадані свідки, перебуваючи у родинних та близьких відносинах з відповідачами є особами зацікавленими в отриманні ОСОБА_4 та ОСОБА_3більшої частки у спадковому майні.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.02.2013 року, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_14 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та відмовила у видачі свідоцтва на спадщину за законом на 1/2 частку.

Згідно з п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 1 прикінцевих та перехідних положень Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Виходячи з того, що як спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу так і придбання згаданого вище нерухомого майна, яке є предметом позову, розпочалось і закінчилось, ще до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та Сімейним кодексом України від 10.01.2002 року, тому до згаданих цивільних правовідносин необхідно застосувати ЦК УРСР від 18.07.1963 року та КпШС України від 20.06.1069 року та інше чинне на той час законодаство.

Статтею 86 ЦК УРСР від 18.07.1963 року передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року №697-ХІІ, який був чинним на час придбання спірного нерухомого майна, кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Статтею 3 частиною 2 Закону України «Про власність» передбачено, що майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Підставами виникнення права приватної власності згідно приписів статті 12 заначеного Закону України є праця громадян, вона є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 17 цього ж Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N20 від 22.12.1995 року визначено, що спільною власністю громадян є майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N20 від 22.12.1995 року визначено, що передбачені Законом України "Про власність" положення щодо спільної власності громадян на майно, надбане внаслідок їх спільної праці, поширюються на придбання його як при веденні особистого підсобного господарства, в тому числі членами колишнього колгоспного двору, так і в інших випадках.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 20.06.1977 року та з довідки Пенсійного фонду України Форми №ОК-5, у період з грудня 1992 року по липень 2008 року остання безперервно працювала на різних посадах в ОП Київський завод «Лакма» (реорганізване у ЗАТ «Лакма»), що підтверджує її постійний та стабільних доход, у той же час матеріали справи не містять жодних письмових доказів отримання ОСОБА_5 доходів у період з 1997 року по день його смерті.

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З огляду на викладені обставини та приписи чинного законодавства суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки майно придбане внаслідок спільної праці.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1226 ЦК України передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У той же час з огляду на те, що спірне нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2, оскільки придбане внаслідок спільної праці, тому їх частки в цьому майні відповідно є рівними, оскільки між ними відсутні інші угоди, тому спадкуванню за законом після смерті ОСОБА_5 підлягає лише його частка у спільному сумісному майні у розмірі - 1/2, тому, що інша 1/2 частка у цьому ж майні належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності і ця частка підлягає виключенню зі спадкової маси.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 50,80 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.) та гаражний бокс АДРЕСА_2 (площею 20 кв.м.).

Виключити зі спадкової маси 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частку гаражного боксу АДРЕСА_2, як майна, що не належало на день смерті спадкодавцю ОСОБА_5, який помер у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 50,80 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.) та право власності на 1/2 частку гаражного боксу АДРЕСА_2 (площею 20 кв.м.).

Визнати за ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/6 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 50,80 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.) та право власності на 1/6 частку гаражного боксу АДРЕСА_2 (площею 20 кв.м.) у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/6 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 50,80 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.) та право власності 1/6 частку гаражного боксу АДРЕСА_2 (площею 20 кв.м.) у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4 (зарестрованою за адресою: АДРЕСА_5; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на 1/6 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 50,80 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м.) та право власності на 1/6 частку гаражного боксу АДРЕСА_2 (площею 20 кв.м.) у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

Стягнути з кожного окремо з: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі по 1720 грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Повний текст рішення

суду складено 25.10.2013 року