Рішення № 34368086, 24.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 924/1162/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м.Тернопіль

до Товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" м. Славута, Хмельницька область

про стягнення 42061,50 грн. основного боргу згідно договору №28 поставки металобрухту чорних металів від 01.04.2011 року

Представники сторін:

від позивача - Чеканівський В.Р. - за дов. від 4.01.2012р.

від відповідача - Кобець О.П. - за дов. від 27.09.2013р.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 42061,50 грн. основного боргу згідно договору №28 поставки металобрухту чорних металів від 01.04.11. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що на виконання договору позивач здійснив поставку металобрухту на суму 274433,00грн., що підтверджується видатковими накладними, а відповідач у визначений п.4.1 договору строк не здійснив оплату за одержаний товар, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість. Посилаються на те, що часткове погашення підтверджується довідкою банку. Звертається увага, що згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ч.2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. У судовому засіданні представник позивача посилається на неможливість визначення того, металобрухт якого його контрагента, він поставляв відповідачу. Крім того, надає додаткові докази, у т.ч. необхідні ліцензії.

Відповідач у відзиві на позов та представник у судовому засіданні підтверджують, що відповідач самовивозом отримав металобрухт від позивача і частково оплатив його вартість. Однак, зазначає, що за результатами проведеної Славутською ОДПІ перевірки відповідача встановлено, що ТОВ "Трансмет" декларувало господарські операції з придбання металобрухту у контрагента ТОВ "Скрап-Мет", поставка яких фактично не відбулась, тобто договори з придбання металобрухту не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і є фіктивними. Відповідно, не підтверджується реальне здійснення ТОВ "Трансмет" операції з поставки контрагентам, зокрема, відповідачу металобрухту, придбаного у ТОВ "Скрап-Мет", правочин, укладений відповідачем з позивачем не спричиняє правових наслідків, є нікчемним. Внаслідок перевірки виявилось, що договір, який є підставою стягнення не породив ніяких прав та обов'язків для сторін, не може бути правовою підставою для позовних вимог, тому позов не може бути задоволений. Звертається увага, що перевіркою встановлено, що предметом поставки є металобрухт чорних металів, який на законних підставах має належати продавцю (позивачу) на момент укладення договору та його виконання, натомість встановлено, що на момент виконання договору у позивача не було в наявності металобрухту. Визначено, що при оформленні металобрухту, відповідач не мав ніяких технічних і технологічних можливостей перевозити, зберігати, навантажувати такий вантаж, тому податковий орган констатував безтоварну операцію, прийшов до висновку, що договір є нікчемний і не привів до зміни в стані майнових активів позивача і відповідача. За таких умов відповідач, вважає, що позовні вимоги позивача, які грунтуються на умовах договору, як юридичних підставах позову, не можуть бути задоволені. За умови нікчемності договору не можуть констатуватися зобов'язання оплатити отриманий металобрухт, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості, як такої, не є обґрунтованою. З тих же підстав не може розглядатися як незаперечна умова про строк оплати. Тому відповідач просить керуючись ст.83 ГПК України, 215 ЦК України визнати договір №28 від 01.04.2011р. недійсним, а у позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між сторонами укладений договір поставки металобрухту чорних металів №28 від 01.04.11, згідно якого позивач, як постачальник, зобов'язується передати у власність відповідача як покупця, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних металів. Ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.п.1.1, 2.1).

Згідно з п.5.1 договору поставка здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом. Згідно з п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 10% вартості кожної партії товару протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних представниками сторін.

До договору укладеного додаткову угоду № 1 від 30.12.11р.

Невід'ємними частинами договору сторонами визнані і підписані специфікації №1 від 8.04.11, № 2 від 23.05.11, №3 від 8.06.13, № 4 від 9.06.11,№ 5 від 16.06.11,№ 6 від 21.06.11,№ 7 від 23.06.11,№ 8 від 2.08.11,№ 9 від 11.11.11,№ 10 від 24.04.12,№ 11 від 12.07.12 до зазначеного договору №28 від 01.04.11.

На виконання договору позивачем переданий відповідачу брухт чорних металів на суму 274433,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0155 від 29.12.11 на суму 55371,50грн., №47 від 24.04.12 на суму 27000,00грн., №104 від 12.07.12 на суму 37050,00грн., №114 від 07.08.12 на суму 56658,00грн, №115 від 13.08.12 на суму 47637,75грн., №117 від 21.08.12 на суму 50715,75грн.

На підтвердження факту передачі позивачем і одержання відповідачем товару сторонами оформлювались і надані в матеріали справи товаро-транспортні накладні на вищезазначений товар, подорожні листи, акти приймання чорних металів та посвідчення про вибухонебезпечність та радіаційну безпеку брухту відходів чорних металів.

Відповідачем наданий суду акт № 595/22/00383863 від 1.07.2013р. проведеної Славутською ОДПІ перевірки відповідача.

Розрахунки за одержаний товар проведені відповідачем частково на суму 232371,50грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42061,50грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013р., який підписаний позивачем і відповідачем, заборгованість відповідача склала- 42061,50 грн.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке :

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховується, що позивачем відповідно до умов договору поставки від 01.04.11 здійснено поставку відповідачу металобрухту на суму 274433,00грн., що підтверджується

наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-0155 від 29.12.11 на суму 55371,50грн., №47 від 24.04.12 на суму 27000,00грн., №104 від 12.07.12 на суму 37050,00грн., №114 від 07.08.12 на суму 56658,00грн, №115 від 13.08.12 на суму 47637,75грн., №117 від 21.08.12 на суму 50715,75грн. На підтвердження факту передачі позивачем і одержання відповідачем товару сторонами оформлювались і надані в матеріали справи також товаро-транспортні накладні на вищезазначений товар, подорожні листи, акти приймання чорних металів та посвідчення про вибухонебезпечність та радіаційну безпеку брухту відходів чорних металів.

Відповідач своїх зобов'язань за договором (п. 4.1) не виконав належним чином, оплативши товар лише на суму 232371,50грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42061,50грн. Докази погашення чи спростування даної заборгованості відповідачем не надані. При цьому згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013р., який підписаний позивачем і відповідачем, заборгованість відповідача склала- 42061,50 грн.

Доводи відповідача з посиланням на результати проведеної Славутською ОДПІ перевірки, щодо того, що господарські операції з поставки металобрухту фактично не відбулись, договір з придбання металобрухту не був спрямований на реальне настання правових наслідків і є нікчемним, судом до уваги не приймаються. При цьому враховується, що за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемними є правочини, недійсність яких встановлена законом. Натомість відповідачем не наведено норми права, яка б визначала договір поставки нікчемним.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка посилається на це. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

При цьому необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення). У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Така ж правова позиція зазначена у п.2.1 та п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Однак, докази про те, що станом на 01.04.11 (на момент укладення ) договір поставки металобрухту чорних металів №28 від 01.04.11, суперечив нормам чинного законодавства відповідач не надав, а судом при розгляді матеріалів справи не встановлено.

Судом також враховується, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для цього необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, наявність наміру у кожної із сторін. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. Така ж правова позиція зазначена у п.3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Крім того, для застосування п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України необхідно встановлення того, що саме зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, що відповідає правовій позиції у п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними". Натомість зазначеного не встановлено. Тому підстав для застосування норм ст.83 ГПК України, 215 ЦК України і визнання договору №28 від 01.04.2011р. між сторонами недійсним суд не вбачає.

При цьому докази виконання договору видаткові накладні №РН-0155 від 29.12.11 , №47 від 24.04.12 , №104 від 12.07.12 , №114 від 07.08.12 , №115 від 13.08.12 , №117 від 21.08.12 є первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При наявності доказів про виконання твердження відповідача про те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, спростовується.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказам, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати по справі (сплачений судовий збір) покладаються на відповідача згідно з ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м.Тернопіль до Товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" м.Славута, Хмельницька область про стягнення 42061,50 грн. основного боргу згідно договору №28 поставки металобрухту чорних металів від 01.04.2011 року задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Славутський ремонтно-механічний завод" м. Славута (вул. Козацька, 122а, код 00383863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м.Тернопіль (вул. Бродівська-Гріга, 2, код 24628559) 42061,50грн. (сорок дві тисячі шісдесят одна гривня 50 коп.) заборгованості, 1720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 25.10.2013р.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи