Постанова № 34362549, 24.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р. Справа № 623/1353/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2013р. по справі № 623/1353/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

про визнання неправоміриними дій щодо відмови у встановленні стутусу інваліда війни та зобовязання встановити статус інваліда війни,

ВСТАНОВИЛА:

08 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання дій відповідача щодо відмови йому статусу інваліда війни неправомірними та зобов`язання відповідача встановити статус інваліда війни, у якому зазначив, що 23 вересня 1986 року він був направлений , як працівник санітарно - епідеміологічної служби Харківської області у службове відрядження до м. Чорнобиль, де з 24 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 року приймав участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС.

Після перебування на Чорнобильській АЕС він отримав: статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії; безстрокову 1 групу інвалідності, пов'язану з виконанням робіт по ліквідації аварії.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2013 року адміністративний позов позивача задоволено.

На зазначену постанову суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття судом оскаржуваної постанови з порушенням вимог норм матеріального права, а саме, невірного тлумачення п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просить її скасувати та прийняти нову постанову.

Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом головного лікаря по санітарно - епідеміологічної служби Харківської області №125-ДПС/2 від 17.09.1986 року ОСОБА_3 було направлено у службове відрядження керівником бригади у розпорядження Київського обласного відділу охорони здоров`я для роботи в Чорнобильському районі з 24.09. по 23.10.1986 року (а.с.6).

Відповідно довідок Харківської обласної санітарно - епідеміологічної станції від 27.02.1987 року №376, начальника оперативного штабу Міністерства охорони здоров'я СРСР позивач був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості керівника бригади спеціалістів Київського обласного відділу охорони здоров'я для особистого складу ліквідаторів, працюючих на 4-му реакторі, з 22 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 року (а.с.12,13).

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 22.12.1992р. (а.с.9).

26 січня 2011 року ОСОБА_3 отримав 1 групу інвалідності безстроково (а.с.16-17).

15 березня 2012 року Харківський міжвідомчий експертна рада надала ОСОБА_3 висновок, що його хвороба, пов'язана з дією іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.5).

Листом Управління праці і соціального захисту населення Ізюмської міської ради № 1875 від 25.03.2013 року позивач отримав відмову у задоволенні своєї заяви про надання статусу інваліда війни.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що План Цивільної оборони в період роботи на ЧАЕС не вводився, а тому відсутність відповідного рішення суб'єкта владних повноважень не може бути належним доказом незалучення позивача до ліквідаційних робіт у складі невоєнізованих формувань Цивільної оброни.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Виконання ОСОБА_3 обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Міністерства охорони здоров'я, яке не входить до складу формувань Цивільної оборони.

Позивач був направлений у службове відрядження до Київського обласного відділу охорони здоров'я, мав статус працівника у відрядженні, працював у структурному підрозділі Міністерства охорони здоров'я, при цьому документів про залучення зазначеного міністерства, або його підрозділу до формувань Цивільної оборони не надано, тому дія названого закону, на позивача не поширюється.

Таким чином рішення Управління праці і соціального захисту населення Ізюмської міської ради, відносно позивача, відповідає ст. 19 Конституції України, так як прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2013р. по справі № 623/1353/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 29.07.2013 р.