Ухвала суду № 34362275, 10.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р.Справа № 820/2269/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: Христової М.М.

за участю представника відповідача: Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2269/13-а

за позовом Іноземного підприємства "Аврора"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Іноземне підприємство "Аврора" (далі - ІП "Аврора") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0000380222.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року адміністративний позов ІП "Аврора" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якій він вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року, ухваленою в протокольній формі, замінено відповідача Основ`янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Основ`янську об'єднану Державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з викладених у ній підстав.

Представники позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просила суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІП "Аврора" є діючою юридичною особою, зареєстровано 19.12.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №747365 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 29-30, 32-33 том 1).

ІП "Аврора" перебуває на обліку Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова головного управління мін доходів у Харківській області з 20.12.2006 року за №1665 та є платником податку на додану вартість з 15.05.2007 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.08.2011 року №121 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200080458 (а.с. 28, 31 том 1).

Фахівцем відповідача було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ІП "Аврора" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ортія" за червень 2012 року, на підставі якої було складено акт № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року (а.с. 9-27 том 1).

Висновками акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року встановлені порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8., п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ "Ортія" в розмірі 174235,31 грн., у т.ч. у червні 2012 року у сумі 174235,31 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 174236 грн., у тому числі у червні 2012 року у сумі 174236 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки 22.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000380222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 174236,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 87118,00 гривень (а.с. 8 том 1).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення до складу податкового кредиту у червні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ТОВ "Ортія" за відсутності факту реальності здійснення господарської операції між ІП "Аврора" та ТОВ "Ортія", з порушенням вимог щодо необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ "Ортія", правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, між позивачем (покупець) та ТОВ "Ортія" (постачальник) було укладено договір поставки №04/11 від 01.11.2011 року (а.с. 39-40 том 1). Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язаний у порядок та строки, визначені даним договором, передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених даним договором, кількість та асортимент кожної парти поставляє мого товару зазначаються у накладній, складеної на підставі заявки покупця. Заявки надаються Постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксування змісту та дати заявки.

Згідно умов вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (Delivered Duty Paid), місце поставки - м. Харків, Склад "Покупця". Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі.

На виконання умов зазначеного договору позивачем у червні 2012 року було отримано товар від ТОВ "Ортія" на підставі DDP, місце поставки - м. Харків, Склад "Покупця" (у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс 20002").

На поставлені товари позивач отримав від ТОВ "Ортія" податкову накладну № 1 від 30.06.2012р. на загальну суму 1045411,86 грн. (в т.ч. ПДВ 174235,31 грн.) (а.с. 73-77 том 1). Сума ПДВ у розмірі 174235,31 грн. по зазначеній податковій накладній була включена підприємством до складу податкового кредиту червня 2012 року. Податкова накладна № 1 від 30.06.2012р. була відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період (а.с. 59-67 том 1).

За поставлений товар позивачем проведено оплату у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 68-72 том 1).

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом автопідприємства ІП "МАЛАХІТ", за рахунок ІП "Аврора" відповідно товарно-транспортних накладних, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 78-107 том 1), згідно умов договору перевезення №107/11 від 01.10.2011 року (а.с. 41-42 том 1).

Постачання товару здійснювалось на адресу: м. Харків, пр. Московський, 257, за якою здійснювалось зберігання отриманого від ТОВ "Ортія" товару відповідно до умов договору зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року з додатковими угодами до нього (а.с. 43-50 том 1), у тому числі прийом товару, вантажно-розвантажувальні роботи, розміщення товару, зберігання товару, комплектація товару, перевезення товару, видача товару та інше (додаткова угода від 30.03.2009 року до договору зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року).

Передача товару на зберігання ІП "МАЛАХІТ" за договором зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року підтверджується актом прийому - передачі товару за червень 2012 року (а.с. 133-243 том 1).

Оприбуткування товару здійснювалось на складі "Зберігача" (ІП "МАЛАХІТ") на підставі товарно-транспортних накладних у яких зазначено номенклатуру товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, при транспортуванні ТМЦ застосовується форма первинного документа як товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отриманий товар від ТОВ "Ортія", в подальшому ІП "Аврора" було реалізовано відповідним контрагентам, що потверджується укладеними договорами поставки, видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями та актами звірок, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 244-250а том 1, а.с. 19-73 том 2).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З змісту акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року вбачається, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ "Ортія" було зареєстрованим як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.

Стосовно твердження податкового органу про порушення позивачем п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379) у зв'язку з не наданням до перевірки накладних (специфікацій), які підтверджують надання покупцем замовлення на товар, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги п. 15 Порядку № 1379, відповідно яких, у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому, до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Матеріали справи свідчать, що листом від 12.09.2012р. № 341/АС (а.с. 54 том 1) на запит податкового органу від 27.08.2012р. № 9490/10/15-319 (а.с. 57-58 том 1) підприємством були надані копії товарно-транспортних накладних за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. Крім того, листом від 10.09.2012р. за № 336/АС (а.с. 55-56 том 1) ІП "Аврора" на адресу податкового органу надавало реєстр прибуткових накладних за червень 2012р.

Судом першої інстанції правомірно зазначено і колегія суддів погоджується з тим висновком, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, у зв'язку з чим є неправомірними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2269/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2013 р.