Постанова № 34362212, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р. Справа № 820/1641/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

за участю представника позивача: Рощука А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства "ТПК"Спецпостач", Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 820/1641/13-а

за позовом Приватного підприємства "ТПК"Спецпостач"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «ТПК Спецпостач» звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.02.2013 року № 000390221, № 0000400221, № 0000510223, № 0000280172.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року адміністративний позов позивача задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000280172. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивача, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якій він вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій він вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року замінено відповідача Основ`янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Основ`янську об'єднану Державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав.

Представник відповідача 16.07.2013 року в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про час і місце перегляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача в період з 26.10.2012 року по 08.11.2012 року проведено планову виїзну перевірку ПП "ТПК" Спецпостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2012 року № 4099/22-104/35970565. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у сумі 211725,00 грн., в т.ч.: за IV квартал 2011 року у сумі 106430,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 84236,00 грн., за II квартал 2012 року у сумі 21059 грн.; п.п.7..4.5 п.7.4. ст..7 закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 39509,00 грн.; п.2.8. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в частині встановлення понадлімітного залишку готівки в касі на загальну суму 7343,13 грн.; п.п. 6.3.1 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 року: № 0000390221, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції); № 0000400221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49386,25 грн., в тому числі основний платіж 39509,00 грн. та штрафні санкції 9877,25 грн.; № 0000510223, яким нараховано штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у розмірі 14686,26 грн.; № 0000280172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн. (основний платіж) та 312,57 грн. (штрафні санкції)

Позивач оскаржив висновки акту перевірки в адміністративному порядку, надав податковому органу заперечення з відповідними копіями документів, за наслідками розгляду яких висновки акту перевірки від 22.11.2012року № 4099/22-104/35970565 залишені без змін.

Розглядаючи справу по суті суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно включено до валових витрат у 4 кварталі 2011 року сум не підтверджених належно оформленими первинними документами, а також вважає обґрунтованими висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 39509грн, тому вважає відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 07.02.2013 року: № 0000390221, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції). Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000400221, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49386,25 грн., в тому числі основний платіж 39509,00 грн. та штрафні санкції 9877,25 грн. суд першої інстанції взяв до уваги висновки податкового органу про заниження ПП «ТПК «Спецпостач» податку на додану вартість в сумі 39509грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000280172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн., суд першої інстанції посилався на те, що у відомостях про виплату грошей № СПБ0000021 за серпень 2011 року від 29.08.2011 року відсутні підписи ОСОБА_2 про отримання готівки у розмірі 843,13 грн., в видатковому касовому ордері № ю від 31.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 1500,00 грн., в видатковому касовому ордері № 9 від 28.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 5000,00 грн., отже позивачем порушено вимоги п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Суд першої інстанції посилався на те, що матеріалами справи підтверджено, що від працівників підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_4, на ім'я директора підприємства позивача були отримані відповідні заяви про застосування податкової соціальної пільги до нарахованого місячного доходу. Доказів того, що позивач був обізнаний про те, що вищевказані працівники зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності матеріали справи не містять, як не надано таких доказів і до суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000280172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн. (основний платіж) та 312,57 грн. (штрафні санкції).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП "Інтермитсервіс", ПП "АЗЧ "Постач" укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей від 11.011.2011 року № ин-22 та № 01/07-11 від 01.07.2011 року (а.с.220-226 т.1).

На підтвердження реальності вчинення господарських відносин позивача з контрагентами, позивачем було долучено до матеріалів справи копія видаткової накладної № АЗБУ-00106 від 24.11.2011 року, копію видаткової накладної № СПБУ-С 325С від 26.12.2011 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00249 від 23.12.2011 року, виписка з особового рахунку позивача, копія видаткової накладної № СПБУ-00221 від 06.12.2011 року., копія видаткової накладної № СПБУ-00220 від 06.12.2011 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00001 від 16.01.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 00017 від 17.02.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00021 від 21.02.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00018 від 08.02.2012 року, копія видаткової накладної СПБУ-00037 від 02.03.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00047 від 20.03.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00048 від 20.03.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00055 від 18.04.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 56 від 17.04.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00051 від 02.04.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00088 від 25.06.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00087 від 25.06.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 00079 від 13.06.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00078 від 04.06.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00077 від 07.06.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 00110 від 26.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00111 від 27.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00098 від 02.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00099 від 02.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00109 від 23.07.2012 року , копія видаткової накладної № СПБУ-00105 від 18.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00106 від 18.07.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 0266 від З1.08.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-00112 від 06.08.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-0268 від 13.09.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ -0296 від 31.10.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-0298 від 31.10.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-0301 від 31.10.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-0291 від 30.10.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ- 0289 від 29.10.2012 року, копія видаткової накладної № СПБУ-0285 від 09.10.2012 року. копія видаткової накладної № СПБУ-0280 від 08.10.2012 року, Картка номенклатури по скло підіймачам, Картка номенклатури по дзеркалам для а/м (а.с. 196-217,227-242 т.1).

Однак, зазначені первинні документи залишилися поза увагою суду першої інстанції при оцінці доказів.

Крім того, відповідно до п.5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПІ від 22.12..2010 № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- у разі відсутності первинних документів або ненадання дія перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів:

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Доказів того, що під час проведення перевірки актів про відмову надати відповідні копії документів посадовій особі органу державної податкової служби, складено не було.

Відповідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно приписів ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно п.2.4., 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами України.

Крім того, позивачем при прийнятті товару було оформлено Акти контрольної перевірки, які не були враховані податковим органом при перевірці:

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 01.12.2011 року, (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001044 від 01.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 02.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001045 від 02.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 05.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001047 від 05.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 06.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001049 від 06.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 08.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001051 від 08.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 11.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001055 від 11.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 15.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001057 від 15.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 19.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001058 від 19.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 20.12.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001059 від 20.12.2011р.);

- Акт контрольної перевірки ТМЦ від 30.11.2011 року (підтверджено наявність товару на складі отриманого згідно видаткової накладної № БУ-0001010 від 30.11.2011р.).

Також при здійсненні своєї господарської діяльності між позивачем та його контрагентами було складено Акти звірки взаємних розрахунків, що підтверджують рух коштів та реальність господарських операцій.

Оплати за отриманий товар позивачем підтверджуються банківськими виписками: від 06.12.2011 на суму -15грн., від 07.12.2011 на суму - 3590грн., від 09.12.2011 на суму - 34270грн., від 12.12.2011 на суму - 300грн., від 21.12.2011 на суму - 69010грн., від 27.12.2011 на суму - 912100грн., від 27.12.2011 на суму - 120685грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем до валових витрат у 4 кварталі 2011 року сум, підтверджених належно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку та відповідно не правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 07.02.2013 року № 0000390221, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції), яке підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, факту заниження або завищення суми податкового кредиту.

Судом першої інстанції при винесенні постанови не враховано відсутність будь яких посилань на відсутність або не підтвердження податковими накладними суми податкового кредиту у розмірі 39509,00 грн., Крім того, податковим органом жодним чином не підтверджено документально факт будь-якого заниження позивачем сум ПДВ, що нібито підлягають нарахуванню до тати в бюджет, в матеріалах справи та в Акті перевірки відсутні будь які розрахунки, що можуть підтверджувати виникнення заниження суми ПДВ, саме в розмірі 39509 грн.

Натомість в Акті перевірки значаться дані про невірні розрахунки при формуванні та поданні розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок (уточнюючі розрахунки). Однак невірність розрахунків відображених у декларації з ПДВ не призвела до несплати до бюджету сум ПДВ, оскільки на момент настання строку оплати податку (суми грошового зобов'язання) позивач мав негативну різницю сум податкових зобов'язань з ПДВ та сум податкового кредиту з ПДВ. Законодавство України встановлює відповідальність за порушення порядку та строків сплати податків, а не помилковість розрахунків заявлених в деклараціях платниками податків.

Таким чином висновки суду першої інстанції про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 39509 грн., ґрунтуються виключно на Акті перевірки, який не містить жодних доказів порушення позивачем ЗУ «Про податок на додану вартість», отже, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині та податкове повідомлення рішення № 0000400221 від 07.02.2013року підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, щодо податкового повідомлення-рішення № 0000510223 від 07.02.2013 року, згідно якого було встановлено порушення підприємством приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Як встановлено судом першої інстанції, посилаючись на висновки акту перевірки та матеріали справи, зазначено, що у відомостях про виплату грошей № СПБ0000021 за серпень 2011 року від 29.08.2011 року відсутні підписи ОСОБА_2 про отримання готівки у розмірі 843,13 грн., в видатковому касовому орлері № ю від 31.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_3 про отримання готівки розмірі 1500,00 грн., в видатковому касовому ордері № 9 від 28.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 5000,00 грн., тим самим порушено вимоги п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до ст.8 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПІ вд 22.12.2010 року № 984, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення - рішення за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 статті 44 розділу II Кодексу), такі документи повинні бути враховано органом державної податкової служби під час розгляду ним питання про прийняття рішення

У відомості про виплату грошей № СПБ0000021 за серпень 2011 року від 29.08.2011 року наявний підпис ОСОБА_2 про отримання готівки у розмірі 843,13 (а.с.76т.1), в видатковому касовому ордері № 10 від 31.05.2010 року наявний підпис ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 1500,00 грн.(а.с.77т.1). в видатковому касовому ордері № 9 від 28.05.2010 року наявний підпис ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 5000,00 грн.(а.с.78т.1).

Оформлені належним чином касові документи надавалися у складі додатків до заперечень на акт перевірки які були подані до податкового органу 08.01.2013 року (а.с.60-65т.1).

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган мав усі необхідні документи, що підтверджують правомірність видачі готівки з каси підприємства.

Отже, висновки суду першої інстанції, про неналежне оформлення позивачем касових документів, що призвело до порушення п.2.8. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, колегія суддів вважає, не відповідають обставинам справи та призвели до неправильного застосування судом норм матеріального права. Тому, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в цій частині та податкове повідомлення-рішення № 0000510223, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у розмірі 14686,26 грн. підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000280172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн. (основний платіж) та 312,57 грн. (штрафні санкції), оскільки відповідно до п. 6.3.2 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

При проведенні перевірки виявлено порушення підприємством п.п. 6.3.3 "є" п. 6.3, ст.. 6 Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб": працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_4, протягом жовтня 2009 року - грудня 2010 року надавались пільги по податку з доходів фізичних осіб, тоді як останні були приватними підприємцями.

Матеріали справи свідчать, що від працівників підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_4, на ім'я директора підприємства позивача були отримані відповідні заяви про застосування податкової соціальної пільги до нарахованого місячного доходу. Доказів того, що позивач був обізнаний про те, що вищевказані працівники зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності матеріали справи не містять, як не надано таких доказів і в судове засідання суду першої, а ні апеляційної інстанцій в порядку ст. 71 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Доводи апеляційної скарги відповідача з цього приводу висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що дії податкового органу, пов'язані з прийняттям оскаржуваних позивачем податкових повідомлень рішень від 07.02.2013 року № 0000390221, № 0000400221, №0000510223 не кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.05.2013 року в повній мірі не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому частково підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТПК «Спецпостач», скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТПК "Спецпостач" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 820/1641/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "ТПК "Спецпостач" до Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Прийняти нову постанову в цій частині якою задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "ТПК "Спецпостач".

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000390221, № 0000400221, №0000510223.

Апеляційну скаргу Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код отримувача 37999628, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного підприємства "ТПК " Спецпостач" (м. Полтава, вул. Комарова,26, к.216, код ЄДРПОУ 35970565) судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 22.07.2013 р.