Постанова № 34361804, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року № 826/3761/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дукаті"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень - рішень від 22.02.2013 №0001032250, №0001042250, №0001052250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукаті" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.02.2013 №0001032250, №0001042250, №0001052250.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Міссурі" за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що перевіркою по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки товарів, які згідно первинних документів було придбано позивачем у ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс", що у свою чергу свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та з ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012, які за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 15.04.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.08.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 28.01.2013 по 01.02.2013 на підставі наказу № 157 від 24.01.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукаті" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Міссурі" за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013, яким встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2795117,00 грн. та порушення пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4208679,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Дукаті" (стара назва ТОВ "Байк - Ал") та ТОВ "Сіятс" було укладено договори купівлі-продажу товарів: №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012.

Транспортування товару проводилось транспортом автопідприємства ФОП ОСОБА_1, а саме автомобілями VOLVO НОМЕР_2, Сканія НОМЕР_3, від вантажовідправника ТОВ "Сіятс" (пункт навантаження - м. Київ) за рахунок вантажоодержувача ТОВ "Байк-Ал" (нова назва ТОВ "Дукаті") (пункт розвантаження - Київська обл., смт.Димер) згідно товарно-транспортних накладних.

На сторінці 8 акта № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013 зазначено наступне: "В ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Сіятс", встановлено наступне:

ТОВ "Сіятс" код за ЄДРПОУ 37046433 згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» має стан « 30» - в стані переходу до іншої ДПІ. Свідоцтво платника ПДВ від 23.04.2010 №100281046 анульовано 25.10.2012.

УПМ ДПС у м. Києві супровідним листом від 17.12.12 №6132/7/07-5315 на адресу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС направлено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11.12.2012 №5365/22-9/37046433 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіятс" код за ЄДРПОУ 37046433 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.05.2012 по 31.10.2012.

У вказаному акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначається:

«при перевірці використано матеріали, які отримані від УПМ ДПІ м. Києва (висновок спеціаліста головного управління МВС України у Київській області науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського MB №625 від 14.11.12.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "Сіятс" та покупцями. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до поданих ТОВ "Сіятс" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Сіятс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.»".

Між ТОВ "Дукаті" (стара назва ТОВ "Байк - Ал") та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" було укладено договори № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012

Транспортування товару проводилось транспортом автопідприємства ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1), а саме автомобілями VOLVO НОМЕР_2, Сканія НОМЕР_3, від вантажовідправника ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" (пункт навантаження - м.Київ) за рахунок вантажоодержувача ТОВ "Байк-Ал" (нова назва ТОВ "Дукаті") (пункт розвантаження - Київська обл., смт. Димер) згідно товарно-транспортних накладних.

На сторінці 15 акта № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013 зазначено наступне: "В ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі", встановлено наступне:

ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" код ЄДРПОУ 36927463 згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» має стан «30» - в стані переходу до іншої ДПІ. Свідоцтво платника ПДВ від 22.02.2010 №100271011 актуальне.

УПМ ДПС у м. Києві супровідним листом від 17.12.12 №6132/7/07-5315 на адресу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС направлено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11.12.2012 року № 5366/22-9/36927463 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі", код за ЄДРПОУ 36927463 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2012 по 31.10.2012.

У вказаному акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначається: «при перевірці використано матеріали, які отримані від ДПС у м. Києві №5648/7/07-5315 від 22.11.12, згідно якого з січня 2011 по листопад 2012 було проведено почеркознавче дослідження документів ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі". Досліджувався підпис гр. ОСОБА_3. Згідно висновку спеціаліста від 14.11.2012 №623 встановлено, що підписи, які виконано в наданих на дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_3, виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та покупцями. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до поданих ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.»

Згідно автоматизованих інформаційних систем ДПС України та поданої податкової звітності встановлено, що ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс" не є виробником та імпортером товарів, а саме виробів з кольорових металів, в т.ч. бувші у використанні, заготовки з кольорових металів та інших металеві вироби, а також в ланцюгу постачання товарів у ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс" відсутні виробники та імпортери товарів."

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що перевіркою по ланцюгу постачання не підтвердженого факт поставки товарів, які згідно первинних документів було придбано у ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс", що у свою чергу свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

22.02.2013 на підставі акта № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №0001032250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 260 848,57 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 052 169,75 грн., №0001042250 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 493896,25 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 698 779,25 грн. та №0001052250 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 5 040,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукаті" (стара назва ТОВ "Байк-Ал" ) не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0001032250 від 22.02.2013, №0001042250 від 22.02.2013 та №0001052250 від 22.02.2013 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про безтоварний характер операцій проведених між та контрагентами ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012, оскільки задекларовані ним суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту підтверджуються відповідними первинними документами.

На підтвердження правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податку на додану вартість позивачем надано суду копії договорів №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012, № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012, видаткових накладних, податкових накладних та товаро - транспортних накладних.

В частині наданих позивачем суду видаткових накладних відсутня графа "Замовлення" з огляду на що є неможливим встановити на підставі чого вони були виписані, як і встановити факт того, що товар поставлений за ними було отримано позивачем саме за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012, № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем товарно - транспортних накладних в графах "Здав" та "Відпуск дозволив" містяться лише підписи скріплені печаткою підприємства без зазначення даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Також в зазначених накладних не міститься жодного посилання на те, що ними оформлено перевезення товару придбаного позивачем у ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та у ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012, при цьому графа "З вантажем слідують документи" в жодній з накладних не заповнена, а пунктом навантаження зазначено "м. Київ" без зазначення конкретної адреси.

Таким чином, з наданих позивачем суду товарно - транспортних є неможливим встановити хто саме відпустив товар, транспортування якого здійснювалось, за якою конкретно адресою відповідний товар було завантажено та на підставі яких документів відповідний товар було отримано позивачем.

Отже, хоча вантажовідправником в наданих позивачем суду товарно - транспортних накладних зазначено контрагентів позивача ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс" та вони містять відбитки печаток зазначених товариств, водночас оскільки з них є неможливим встановити хто саме відпустив товар та за якою адресою, а також на підставі яких саме документів відповідне відвантаження товару було здійснено, вони не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та від ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані позивачем суду товарно - транспортні накладні оформлені з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерський облік" та не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та від ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012, суд дійшов висновку про те, що вони не можуть бути прийняті як належний доказ на підтвердження факт транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від контрагентів ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за зазначеними договорами.

Доказів на підтвердження здійснення оплати за товар який за твердженням позивача ним було отримано від контрагентів ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Надані позивачем на підтвердження факту отримання товару від контрагентів ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та використання його у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ Завод "Ремкомунелектротранс", ПП "Трансойл Груп", ПП "Реверспродукт", ТОВ "Новомосковський завод металів та сплавів", ПП "ДУБЄКСПО", МПП "ЯСПИС", Підприємством "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України " копії договорів та складні до них первинні документи, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт здійснення позивачем поставки товару ТОВ Завод "Ремкомунелектротранс", ПП "Трансойл Груп", ПП "Реверспродукт", ТОВ "Новомосковський завод металів та сплавів", ПП "ДУБЄКСПО", МПП "ЯСПИС", Підприємству "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", у той час, як факт виконання позивачем зазначених договорів з використанням товару отриманого від контрагентів ТОВ "Сіятс" та ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" з зазначених документів встановити є неможливим.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, отриманого за твердження позивача від контрагентів ТОВ "Сіятс" за договорами №30/04-12 від 30.04.12, №26/04-12 від 26.04.2012, №24/04-12 від 24.04.2012, №19/04-12 від 19.04.2012, №17/04-12 від 17.04.2012, №10/04-12 від 10.04.2012 та від ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" за договорами № 20/04-12 від 20.04.2012, № 12/04-12 від 12.04.2012, № 09/04-12 від 09.04.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 05/04-12 від 05.04.2012, № 04/04-12 від 04.04.2012, № 02/04-12 від 02.04.2012 та на підтвердження його використання у власній господарській діяльності, при цьому з частини наданих первинних документів є неможливим встановити, що вони були виписані саме на виконання зазначених договорів, а також те, що позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження здійснення перерахування коштів на користь ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс", а отже не доведено факт здійснення поставки товару..

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Торгова Компанія "Міссурі" та ТОВ "Сіятс", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов