Ухвала суду № 34361513, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 820/3518/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. по справі № 820/3518/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000082210 від 27.02.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" - задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000082210 від 27.02.2013 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 27.09.2012 р. по 10.10.2012 р. Індустріальною МДПІ м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Нертус" (ідентифікаційний код - 31942246) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., а також по контракту №1 від 15.04.2011 р. з ОАО "Минскоблагросервис" Республіка Бєларусь за період з 06.03.2012 р. по 28.-8.2012 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., в якому викладені висновки податкового органу про порушення платником податків вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті за бюджет, у загальній сумі 7.260.338,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року у сумі 722 059 грн., за жовтень 2011 року у сумі 319 364 грн., за листопад 2011 року у сумі 546 965 грн., за грудень 2011 року у сумі 154 060 грн., за березень 2012 року у сумі 782 589 грн., за квітень 2012 року у сумі 2129337 грн., за травень 2012 року у сумі 1018550 грн., за червень 2012 року в сумі 587414 грн. Також перевіркою зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 586.128,00 грн.

23.11.2012 р. з посиланням на даний акт Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602211 від 23.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10.890.507,00 грн. (основний платіж - 7.260.338,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3.630.169,00 грн.).

Відносно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового) оскарження рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 01.02.2013 р. №487/10/10.2-17 скаргу ТОВ "Нертус" залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2012 р. залишено без змін, а Індустріальну МДПІ м. Харкова ДПС зобов'язано прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 586.128,00 грн. за червень 2012 р.

На виконання згаданого рішення ДПС Харківської області та з посиланням на акт перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082210 від 27.02.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2012 р. у розмірі 586.128,00 грн.

Зі змісту акту перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. судом встановлено, що юридичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про безпідставне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з придбання у ТОВ "Паритет і К", ТОВ "Віконт плюс", ТОВ "Фавіст" раніше імпортованих на митну територію України іншими суб'єктами господарювання ТМЦ - пестицидів та агрохімікатів, позаяк ці господарські операції проводились між пов'язаними особами, а придбання ТМЦ відбувалось за економічно необґрунтованими цінами, які перевищують рівень звичайних цін - митну вартість імпортованого товару.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок застосування звичайної ціни виходячи з приписів п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України та п. 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, врегульовані п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діє до 01.01.2013р.

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Колегія суддів не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

Між тим, як з'ясовано судом зі змісту акту № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., у спірних правовідносинах податковий орган в ході перевірки письмового запиту з приводу звичайних цін не складав, такого запиту на адресу платника податків не надсилав, а натомість вдався до оцінки інформації з мережі Інтернет, хоча такого порядку дій законом не передбачено.

З акту перевірки від 24.10.2012 року № 2639/22.1-06/31942246, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня "звичайної ціни" відповідачем посилається на те, що ТОВ "Нертус" придбає товар (препарати та агрохімікати) у постачальників, за надто високими цінами, імпортер товару знаходиться у м. Харкові, через що є можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства.

У відповідності до п.п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни на товар використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Дослідивши зміст акту перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару товару (препарати та агрохімікати) позивачем ТОВ "Нертус", та придбання продукції цього ж найменування ТОВ "Спектр Гранд" та ТОВ "Вектор Максимум" , а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів наявності співставних умов за правочинамим, укладеним між позивачем ТОВ "Нертус" і продавцем товару, ТОВ "Віконт Плюс" (договір купівлі-продажу від 01.04.2009 р. №01/04-1), ТОВ "Фавіст" ( договір купівлі-продажу № 09/02 від 09.02.2012 року та № 17/02 від 17.02.2012р.), ТОВ Паритет і К" (договір купівлі-продажу № 22/02 від 22.02.2010 року), за яким позивач придбав товар (препарати та агрохімікати), та за правочинами між ТОВ "Спектр Гранд" та ТОВ "Вектор Максимум" і постачальниками, які імпортують товар - "PETERS&BURG Ltd", Венгрія; "SHENYANG RESEARCH INSTITUTE OF CHEMICAL INDUSTRY", КНР; "SHENYANG HARVEST AGROCHEMICAL CO LTD", КНР; YANGZHOU CHEMICAL IMPORT&EXPORT CO LTD", КНР, за якими відбулась господарська операція з придбання товару.

Посилання відповідача в акті перевірки на інформацію викладену в мережі Інтернет, щодо офіційного представництва та входження ТОВ "Нертус" до складу агрохімічного холдингу "PETERS&BURG Ltd", Венгрія, судом не приймається до уваги оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів, а саме реєстраційних документів, що свідчать про включення позивача як члена до складу зазначеного холдингу, укладення між ТОВ "Нертус" та "PETERS&BURG Ltd", Венгрія договорів щодо офіційного представництва. З наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що в ході проведення перевірки не встановлено наявності таких документів.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано до суду доказів направлення запиту до відповідного уповноваженого державного органу щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів (пестицидів, агрохімікатів) придбаних позивачем на внутрішньому ринку України.

З огляду на норми законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, колегія суддів зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

В акті перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних доводів, котрі б спростовували твердження платника податків про дотримання рівня звичайних цін за правочинами між ТОВ "Нертус" та ТОВ "Віконт Плюс" (договір купівлі-продажу № 01/04-1 від 01.04.2009 року), між "Нертус" та ТОВ "Фавіст" (договір купівлі-продажу № 09/02 від 09.02.2012 року, № 17/02 від 17.02.2012р.), між ТОВ "Нертус" та ТОВ "Паритет і К" (договір купівлі-продажу № 22/02 від 22.02.2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, які були покладені в основу спірного рішення.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не ставить під сумнів реальність укладання правочинів між ТОВ "Нертус" та ТОВ "Паритет і К", ТОВ "Віконт плюс", ТОВ "Фавіст" та виконання зобов'язань за цими правочинами у період вересень 2011 року- грудень 2011 року, березень 2012 року - червень 2012 року, а посилається виключно на необхідність застосування рівня звичайних цін.

Колегія суддів зазначає, що правомірність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування "звичайних цін", в сумі 7 846 466 грн. встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, в межах розгляду справи №820/987/13-а за позовом ТОВ "Нертус" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року зазначений позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000602211 від 23.11.2012 року.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/987/13-а залишити без змін.

Приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2012 року, судами встановлено, що при придбанні позивачем ТОВ "Нертус" товару у продавця ТОВ "Віконт Плюс", ТОВ Паритет і К", ТОВ "Фавіст" договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено на підставі виписаних на адресу ТОВ "Нертус" податкових накладних, що відповідає вимогам Податкового кодексу України.

За таких обставин, суди дійшли висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування "звичайних цін", в сумі 7 846 466, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" у сумі 7260338 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 3630169 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000602211 від 23.11.2012р.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року по справі № 820/987/13-а набрала законної сили 20.05.2013 року на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року. Доказів скасування зазначених рішень за наслідками касаційного провадження матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 000082210 від 27.02.2013 р. належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 000082210 від 27.02.2013 р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. по справі № 820/3518/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.