Ухвала суду № 34361377, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.09.2013
Номер справи
820/537/13-а
Номер документу
34361377
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/537/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Бурлакова С.Ю., Нагорняка О.В.

представників відповідача Сертакової В.В., Журавльової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/537/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен-Інтер"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 р. № 0000162201 та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 р. № 0000172201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000162201 винесене Державною податковою інспекцією у м. Харкові Харківської області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000172201 винесене Державною податковою інспекцією у м. Харкові Харківської області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Будмен Інтер". За результатами вказаної перевірки складений Акт № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" (код ЄДРПОУ 33119743) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 року (надалі - Акт). Відповідно до п.1 Акту перевірка проводилась з 08.11.2012 по 05.12.2012. Термін перевірки було подовжено згідно до наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 05.12.2012 №1982 на десять робочих днів з 06.12.2012 по 19.12.2012. Перевірка здійснювалася у приміщенні Відповідача та Позивача (м. Харків, пр.50-річчя, СРСР, 2/2).

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Будмен Інтер":

1) п.п 14.1.11, пп.14.1.257 п.14 ст.14, п.135.1, п.п135.5.4, п.п.135.5.5 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 533589,00 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 п.200.2 ст. 200, п.201.6 ст. 201 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну 64632,00 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року у сумі 17313 грн., за листопад 2011 року у сумі 20075 грн., за грудень 2011 року у сумі 15053 грн., за січень 2012 року у сумі 1167 грн., за березень 2012 року у сумі 1583 грн., за квітень 2012 року у сумі 3774 грн., за травень 2012 року у сумі 1167 грн., за липень 2012 року у сумі 2543 грн., за серпень 2012 року у сумі 673 грн.;

Не погоджуючись з Актом та висновками, що зроблені в ньому, ТОВ "Будмен Інтер" 04.01.2013 року подано заперечення на вказаний Акт. 14.01.2013 року у задоволенні заперечень на акт було відмовлено повністю, що підтверджується листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.01.2013 р. № 239/10/22.1-22.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162201 від 17.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Будмен Інтер" за платежем податок на прибуток на суму 533589,00 грн., з якої: за основним платежем 533589,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000172201 від 17.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Будмен Інтер" за платежем податок на додану вартість на суму 96948,00 грн., з якої: за основним платежем 64632,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32316,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Переглянувши рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи встановлено, у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5

30.11.2009 року між ТОВ "Будмен-Інтер" (у якості Покупця) та ТОВ "УБФ" (у якості Постачальника) укладено договір поставки на реалізацію № 30-11/384 (Р), згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, асортимент (сортамент), кількість і ціна яких зазначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначеного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. ( т. 3 а.с. 95-99).

На підтвердження факту реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, випискою по рахунку НОМЕР_4, актом звірки між ТОВ "Будмен Інтер" та ТОВ "УБФ". ( т. 3 а.с. 162-199, т. 8 а.с. 139, 156-157).

Крім того, 16.12.2010 року між ТОВ "Будмен Інтер" (у якості Покупця) та ТОВ "Харьковнить" (у якості Постачальника) укладено договір поставки товару на реалізацію № 16-12/674 від 16.12.2010 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. (т. 3 а.с. 126-131)

Доказами виконання зобов'язань по даному договору підтверджуються долученими до матеріалів справи: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та актом звірки між позивачем та ТОВ "Харьковнить" (т. 3 а.с. 132-143, т. 8 а.с. 133, 143-144).

18.01.2011 року між ТОВ "Будмен Інтер" (у якості Покупця) та ТОВ "НормаІзол" (у якості Постачальника) укладено договір поставки товару на реалізацію № 18-01/785, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. (т. 3 а.с. 114-119)

На підтвердження факту реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків ( т. 3 а.с. 149-161, т. 8 а.с. 140-141, 152-153).

Оплату здійснено з розрахункового рахунку у сумі по платіжному дорученню № 578 від 14.10.2011 року на суму 12544, 57 грн., № 607 від 27.10.2011 року на суму 13165, 99 грн., № 664 від 21.11.2011 року на суму 31576,08 грн. ( т. 3 а.с. 149-161, 126, 128, 129, 131).

28.12.2010 року між ТОВ "Будмен Інтер" (у якості Покупця) та ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" (у якості Постачальника) укладено договір поставки товару на реалізацію № 881, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. (т. 3 а.с. 108-113)

На підставі зазначеного договору ТОВ "Будмен Інтер" придбано у ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" товар у квітні, червні 2010 року на загальну 21849,24 грн., в т.ч. ПДВ 3641,54 грн.

За умовами укладеного договору товар передається Покупцю по видатковим накладним на склад покупцю, доставка за рахунок Постачальника.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" виписано на адресу позивача податкові накладні: № 15 від 11.04.2012 р., № 20 від 14.06.2012 року, № 26 від 26.06.2012 року та видаткові накладні: № 310108 від 11.04.2012 року, № 140602 від 14.06.2012 року, № 260601 від 26.06.2012 року.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Будмен Інтер" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбаного товару у квітні 2012 року у сумі 2356,85 грн., за червень 2012 року у сумі 1284 грн.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", а також виписку по особовому рахунку НОМЕР_4.

13.11.2010 року між ТОВ "Будмен Інтер" (у якості Покупця) та ФОП ОСОБА_5 (у якості Постачальника) укладено договір поставки товару на реалізацію № 13-11/626 (Р), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. (т. 3 а.с. 102-107)

На підставі зазначеного договору ТОВ "Будмен Інтер" придбано у ФОП ОСОБА_5 товар на загальну 15004,48 грн., в т.ч. ПДВ 2500,75 грн.

На виконання умов зазначеного договору, ФОП ОСОБА_5 виписано на адресу позивача податкові накладні: № 55 від 29.12.2011 р., № 15 від 09.12.2011 року, № 41 від 22.12.2011 року; та видаткові накладні: № По-0490 від 29.12.2011 року; № По-0475 від 22.12.2011 р., № По-0446 від 09.12.2011 року.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Будмен Інтер" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбаного товару за грудень 2011 року на суму 2500,75 грн.

На підтвердження факту оплати за вказаним договором, позивачем надано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_5, а також виписку по особовому рахунку НОМЕР_4.

24.06.2010 року між ТОВ "Будмен Інтер" (у якості Покупця) та ТОВ "Укрбудінструмент" (у якості Постачальника) укладено договір поставки товару на реалізацію № 24-06/526 (р), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. (т. 3 а.с. 120-125)

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків та випискою по особовому рахунку позивача ( т. 1 а.с. 189-212, т. 8 а.с. 134-135, 145-151).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - з ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5 повністю підтверджені відповідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача із ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5

При цьому, як вбачається з акту перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року, зазначений висновок податкового органу ґрунтується виключно на підставі актів перевірок та зустрічних звірок вищезазначених контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, згідно яких, зокрема, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутність основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, не знаходження платників за місцезнаходженням.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5, відповідачем в акті перевірки не вказано.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5 на підтвердження реальності здійснених правочинів. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи. Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів не заперечується відповідачем у справі та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5 були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Будмен Інтер" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату отриманих товарів від ТОВ "УБФ", ТОВ "Харьковнить", ТОВ "Нормаізол", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "ТЗП "Торгсервіс", ТОВ "Укрбудінструмент", ФОП ОСОБА_5, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року.

Крім того, під час проведення перевірки, податковим органом встановлено завищення податкового кредиту ТОВ "Будмен Інтер" по контрагентам - ТОВ "Вімас Технології", ГУ МВС України в Харківській області, ТОВ "Електромакс", ПП "Алмира Групп", ТОВ "Еко-Хім Схід", ПП "Полтавський МДФ", ТОВ "ПБК "Укрбудком", ПАТ "Время", ТОВ "Лінденкрафт", ТОВ "Меблевий рай" за період жовтень 2011 року - травень 2012 року, липень-серпень 2012 року на загальну суму 20029,90 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року ( арк. 32-33), зазначений висновок податковим органом на підставі проведеного аналізу податкового кредиту з податку на додану вартість між ТОВ "Будмен Інтер" та його контрагентами відповідно Додатку № 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та, на підставі відомостей бухгалтерського обліку, первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, Декларацій з податку на додану вартість, банківських виписок та інших первинних документів підприємства.

Згідно Додатку № 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкові зобов'язання по контрагентам ТОВ "Будмен Інтер" - ПП "Алмира Групп", ТОВ "Еко-Хім Схід", ПП "Полтавський МДФ", ТОВ "ПБК "Укрбудком", ПАТ "Время", ТОВ "Лінденкрафт", ТОВ "Меблевий рай", по вказаним вище періодам відсутні (ПЗ = 0 грн.)

Перевіркою правомірності формування податкового кредиту встановлено двічі віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, по контрагентам - ТОВ "Вімас Технології", ГУ МВС України в Харківській області, ТОВ "Електромакс".

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по вказаним контрагентам ґрунтується виключно на підставі відомостей з Додатку № 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Посилань на конкретні документи первинного податкового та бухгалтерського обліку, акт перевірки не містить, у зв'язку з чим, можливо дійти висновку, що реальність господарських операцій ТОВ "Будмен Інтер" з його контрагентами та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту податковим органом перевірено не було.

Крім того, з акт перевірки не містить посилань на підставі яких податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість та реєстрів отриманих податкових накладних податковим органом встановлено подвійне включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, що позбавляє можливості суд перевірити наявність або відсутність такого факту.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок податкового органу про завищення ТОВ "Будмен Інтер" податкового кредиту по контрагентам - ТОВ "Вімас Технології", ГУ МВС України в Харківській області, ТОВ "Електромакс", ПП "Алмира Групп", ТОВ "Еко-Хім Схід", ПП "Полтавський МДФ", ТОВ "ПБК "Укрбудком", ПАТ "Время", ТОВ "Лінденкрафт", ТОВ "Меблевий рай" за період жовтень 2011 року - травень 2012 року, липень-серпень 2012 року на загальну суму 20029,90 грн. не доведеним та таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року, податковим органом встановлено, що у підприємства ТОВ "Будмен Інтер" станом на 01.10.2012 року лічиться прострочена кредиторська заборгованість, а саме: по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 124722,27 грн. та по бухгалтерському рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" у сумі 31376,17 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 159 Податкового кодексу України.

Пунктом 159.3 ст. 159 Кодексу визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що з акту перевірки не вбачається, а відповідачем не наведено, порушення яких саме норм законодавства встановлено податковим органом та яку саме кваліфікацію (суми безповоротної фінансової допомоги чи безнадійної кредиторської заборгованості) надано зазначеній вище заборгованості.

Окрім цього, як вбачається з вказаного акту перевірки (аркуш 5-6), первинні документи з питань взаємовідносин позивача із зазначеними у ньому підприємствами, а також зобов'язання, щодо яких минув строк позовної давності, в ході перевірки не досліджувались, що унеможливлює перевірити наявність такої заборгованості, а в разі її наявності - дату виникнення грошового зобов'язання з оплати за товар, послуги тощо.

Враховуючи, що відповідачем в акті перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року висновки щодо не включення позивачем до складу інших доходів суми простроченої кредиторської заборгованості у сумі 104224,05 грн. викладено без посилання на будь-які договори, а також документи первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем за 4 квартал 2011 року доходу на суму отриманої фінансової допомоги на суму 2240100 грн., та завищення доходу від отримання допомоги за 9 місяців 2010 року в сумі 2240100 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 135 п. 135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135 п. 135.5 п.п. 135.5.4 інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, а відповідно до п.п.135.5.5- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Згідно пп. 135.5.5. п. 135 Податкового кодексу України, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Судом встановлено, що у 4 кварталі 2011 року ТОВ "Будмен Інтер" отримано фінансову допомогу від фізичної особи ОСОБА_6 (код НОМЕР_3) на суму 4460000 грн. згідно договору безпроцентної позики №05/10-572 від 05.10.2011р у термін до 31 грудня 2015 року та оформлених прибуткових касових ордерів.

Станом на момент проведення перевірки, отримана ТОВ "Будмен Інтер" сума залишилася неповернутою у повному обсязі.

За даними звітності ТОВ "Будмен Інтер" за 4 квартал 2011 року задекларовано у складі інших доходів рядок 03.12 Додатку ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 2219900 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Будмен Інтер" за 4 квартал 2011 року занижено доход на суму отриманої фінансової допомоги у розмірі 2240100 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає наступне.

У відповідності до п. 50.1 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Судом встановлено, що невідображений у складі доходу за 4 квартал 2011 року залишок суми отриманої фінансової допомоги - у розмірі 2240100 грн., позивачем задекларовано та відображено в податковій декларації за 3 квартал 2012 року (т. 4 а.с. 151).

З огляду на встановлені обставини у справі та враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок податкового органу про порушення ТОВ "Будмен Інтер" п.п. 135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України підприємством, внаслідок заниження за 4 квартал 2011 року доходу на суму отриманої фінансової допомоги на суму 2240100 грн., та завищення доходу від отриманої допомоги за 9 місяців 2012 року сумі 2240100 грн., безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 5962/2201/33119743 від 26.12.2012 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 р. № 0000162201 та № 0000172201 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 р. № 0000162201 та № 0000172201 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/537/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.

Попередній документ : 34361371
Наступний документ : 34361379