Ухвала суду № 34361287, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 820/530/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/530/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправною діяльність та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ" (надалі - ТОВ "АНІ ПЛАСТ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправною діяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо винесення податкових повідомлень - рішень № 0000132201 від 15.01.2013 року та 0000142201 від 15.01.2013 року; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування ТОВ "АНІ ПЛАСТ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн.; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000142201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування ТОВ "АНІ ПЛАСТ" грошового зобов'язання у сумі 134616,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки № 5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, вважає їх такими, що не відповідають діючому на момент перевірки законодавству, та вважає, що ці рішення повинні бути визнані нечинними та скасовані. При цьому посилався на те, що він є ексклюзивним дистриб'ютором російського виробника санітарно-технічного обладнання (пластикової інженерної сантехніки) торгової марки "АНІ пласт". Цінова політика у складі маркетингової політики ТОВ "АНІ ПЛАСТ" була узгоджена з виробником (засновником). Позивач вважає, що аналіз цін податковим органом не відповідає дійсності і об'єктивній реальності ринку, відповідачем під час проведення перевірки жодним чином не доведена несправедливість та необґрунтованість цін, визначених ціновою політикою ТОВ "АНІ ПЛАСТ" та визначених у договорах (контрактах) з покупцями ТОВ "АНІ ПЛАСТ". На думку позивача, податковим органом не прийнято до уваги цінову та маркетингову політику підприємства, в якій чітко прописані ділова стратегія та економічні обставини для формування оптових цін. Також не були враховані окремі прас-листи до кожної категорії покупців, які отримують однакові знижки при однакових умовах поставки (тобто ціни, які є звичайними). Отже, позивач вважає, що його ціни є справедливими, звичайними, норми п. 188.1 ст. 188 ПКУ не порушені та підстав для донарахування податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ не має.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. по справі № 820/530/13-а адміністративний позов частково задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000142201 від 15.01.2013 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АНІ ПЛАСТ" грошового зобов'язання у сумі 134616,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. по справі № 820/530/13-а та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АНІ ПЛАСТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.08.2010 року по 30.09.2012 року, на підставі якої було складено акт №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року (а.с. 9-43, 50-51).

Висновками акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року встановлено, що позивачем в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 502913 грн. за липень - жовтень 2011 року, та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за вересень 2011 року у сумі 134616 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, позивач 02.01.2013 року надав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби свої заперечення (а.с. 44-46), на які отримав відповідь від 10.01.2013 року №47/10/22-125 про залишення без змін висновків акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року (а.с. 47-49).

На підставі вказаних висновків акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132201 від 15.01.2013 року щодо нарахування ТОВ "АНІ ПЛАСТ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн., у тому числі за основним платежем - 502913 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125728,25 грн.; № 0000142201 від 15.01.2013 року щодо зменшення ТОВ "АНІ ПЛАСТ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134616,00 грн. за вересень 2011 року (а.с. 52-53).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "АНІ ПЛАСТ" (Покупець) укладено контракт №ЕК-2010/23 від 08.09.2010 року з ТОВ "АНІ пласт" (РФ) на покупку сантехнічних виробів торгової марки - "Ані пласт" з додатковими угодами до нього від 20.10.2010 року, №1 від 01.02.2011 року (а.с. 92-96, 113, 116, 164-165).

Виходячи зі змісту вказаного контракту та додаткової угоди від 20.10.2010 року, ТОВ "АНІ ПЛАСТ" є ексклюзивним дистриб'ютором російського виробника санітарно-технічного обладнання торгової марки - "Ані пласт". Тільки при дотриманні всіх умов даного контракту виключно ТОВ "АНІ ПЛАСТ" отримує можливість ввозити на територію України дану продукцію.

Відповідно п. 3.2.4 вказаного контракту з урахуванням додаткової угоди від 20.10.2010 року ТОВ "АНІ ПЛАСТ" зобов'язано виконати любі рекомендації та вимоги, отримані від ТОВ "АНІ пласт" (РФ), що стосуються організації торгівлі, підтримання необхідного запасу товарів.

Так, згідно вимог вказаного контракту та додаткової угоди від 20.10.2010 року позивачем була розроблена цінова політика (у складі Маркетингової політики узгодженої з ТОВ "АНІ пласт" (РФ) (а.с. 86-91), відповідно до якої встановлені 3 категорії покупців (в залежності від умов поставки): категорія 1 - крупний опт; категорія 2 - середній опт, категорія 3 - дрібний опт. Кожній категорії покупця, при утриманні відповідних умов, надається знижка від базової (рекомендованої роздрібної) ціни.

На виконання вимог цінової політики та відповідно до наказів №1-ЦП від 20.10.2010 року, №2-ЦП від 21.02.2011 року, від 25.02.2011 року, №1-ЦП від 01.06.2011 року, від 28.07.2011 року, №1-ЦП від 01.08.2011 року (а.с. 112, 114, 115, 147-149, 163), яким також були затверджені скидки покупцям в процентному співвідношенні від базових (роздрібних) цін на товар, позивачем з ТОВ "АНІ пласт" (РФ) були розроблені та затверджені в прас-листах базові ціни з рекомендованими роздрібними цінами від 20.10.2010 року, від 01.03.2011 року (а.с. 97-99, 118-121).

На підставі затверджених базових (роздрібних) цін та на виконання вимог вказаного контракту та додаткових угод позивачем з ТОВ "АНІ пласт" (РФ) були узгоджені окремі (для кожної категорії покупців) прайс - листи (для крупних, середніх, дрібних оптових покупців) від 20.10.2010 року, від 01.03.2011 року, від 01.06.2011 року, від 01.08.2011 року (а.с. 100-111, 122-133, 135-146, 151-162).

Також, судом встановлено, що ТОВ "АНІ ПЛАСТ" у квітні - вересні 2011 року здійснювало реалізацію сантехнічних виробів торгової марки "Ані Пласт", придбаних відповідно до умов контракту №ЕК-2010/23 від 08.09.2010 року, що не заперечується відповідачем по справі, за цінами, затвердженими з виробником (ТОВ "АНІ пласт" РФ) для кожної категорії оптових покупців.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; - розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334), крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону № 334, а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до п.п. 1.20.2. Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року, до висновків про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивач дійшов на підставі аналізу цін у роздрібній торгівлі, в обґрунтування чого надав до суду витяги з Інтернет - магазину сантехніки в м. Харкові.

Однак, слід відмітити, що податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з реалізації сантехнічних виробів у ТОВ "АНІ ПЛАСТ" та у інших підприємств - продавців.

Також, судом першої інстанції встановлено, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, позивачем не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при кожній поставці товару, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання рентабельності відповідної категорії товару, його якості, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

Тобто, позивачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни.

Крім того, відповідачем не було доведено, що під час проведення перевірки позивача досліджувались ціни ТОВ "АНІ ПЛАСТ" та інших підприємств - продавців з урахуванням однакових знижок при однакових умовах поставки (суми, кількості тощо).

Надані відповідачем витяги з Інтернет - магазину сантехніки в м. Харкові, в якості доказів здійснення податковим органом аналізу цін у роздрібній торгівлі, суд оцінює критично, оскільки зазначені витяги складені станом на 28.02.2013 року, проте, як сантехнічні вироби реалізовані ТОВ "АНІ ПЛАСТ" у квітні - вересні 2011 року. Отже, з наданої інформації з Інтернет - магазину неможливо встановити, що ціни зазначені в цих витягах діяли на момент реалізації сантехнічних виробів ТОВ "АНІ ПЛАСТ".

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АНІ ПЛАСТ" здійснювало реалізацію сантехнічних виробів оптом, проте, як аналіз цін на сантехнічні вироби проведено відповідачем у роздрібній торгівлі.

Інших доказів, на підставі яких було здійснено аналіз цін на сантехнічні вироби на оптово-роздрібному ринку, відповідачем до суду не надано, також не надано належних та допустимих доказів невідповідності рівню звичайної - базової ціни вартості реалізованих ТОВ "АНІ ПЛАСТ" сантехнічних виробів торгової марки "Ані Пласт".

Крім того, зі змісту акту перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року вбачається, що податковим органом проводилась вибіркова перевірка первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, прас-листів по затвердженим базовим цінам від 01.03.2011 року).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, при проведені перевірки за запитом податкової інспекції №20375/10/22-125 від 13.12.2012 року (а.с. 182) за перевіряємий період, в обґрунтування рівня договірних цін, ТОВ "АНІ ПЛАСТ" були надані відповідачу всі документи щодо цінової та маркетингової політики ТОВ "АНІ ПЛАСТ" з реалізації сантехнічних виробів листом №12/1-1 від 18.12.2012 року (а.с. 183-184).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що викладені у акті перевірки №5961/2305/37190290 від 26.12.2012 року висновки є необґрунтованими, а нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628641,25 грн., у тому числі за основним платежем - 502913 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125728,25 грн.; та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134616,00 грн. за вересень 2011 року - є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. по справі № 820/530/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/530/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.