Ухвала суду № 34361247, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 2а-8915/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-8915/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням редакційних виправлень) скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000192220 від 09.07.2012р., №0000202220 від 09.07.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000192220 від 09.07.2012р., №0000202220 від 09.07.2012р.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи,що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "БК "Техекс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 37311909, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

З 08.06.2012 р. по 15.06.2012 р. Індустріальною МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "БК "Техекс" (ідентифікаційний код - 37311909) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Результатами перевірки оформлені актом від 18.06.2012 року № 1179/22-207/37311909.

В акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "БК "Техекс" допустив порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у сумі 634.223,00 грн. та податок на додану вартість на суму 551.498,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ "Металург-2010"первинних документів за нікчемними правочинами, бо за висновками ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова (податковий орган, де на обліку знаходиться ТОВ "Металург-2010") ведення даним суб'єктом права господарської діяльності є неможливим.

За наслідками даного акту 09.07.2012 року Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 634.223,00грн. (основний платіж - 634.223,00грн., штраф - 0,00грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000192220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 827.247,00грн. (основний платіж - 551.498,00грн., штраф - 275.749,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 18.06.2012 року № 1179/22-207/37311909 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "БК "Техекс"п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ "Металург-2010", котрі реально не відбулись.

Судовим розглядом встановлено, що 17.10.2011 р. між позивачем, ТОВ "Будівельна компанія "Техекс" (в якості орендаря), та ТОВ "Металург-2010"(в якості орендодавця) було укладено договір оренди рухомого майна № 1710/1, предметом якого є передача у строкове платне користування рухомого майна згідно специфікації, а саме: пересувних електростанцій, насосів, апаратів газової сварки, агрегатів для зварювання тощо. 24.10.2011 р. між позивачем, ТОВ "Будівельна компанія "Техекс"(в якості покупця), та ТОВ "Металург-2010"(в якості постачальника) укладено договір № 2410/1, предметом якого є постачання будівельних матеріалів, сантехнічної та іншої продукції згідно накладних.

Спірний правочин було укладено між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом який не суперечить закону, предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані виписані ТОВ "Металург-2010"податкові накладні від 01.12.2011 р. № 3 на загальну суму 321.789,77 грн. (у тому числі ПДВ - 53.631,63 грн.), від 02.12.2011 р. № 4 на загальну суму 477.730,01 грн. (у тому числі ПДВ - 79.621,67 грн.), від 02.12.2011 р. № 297 на загальну суму 394.176,00 грн. (у тому числі ПДВ - 65.696,00 грн.), від 05.12.2011 р. № 298 на загальну суму 16.631,82 грн. (у тому числі ПДВ - 2.771,97 грн.), від 05.12.2011 р. № 299 на загальну суму 197.114,04 грн. (у тому числі ПДВ - 32.852,34 грн.), від 05.12.2011 р. № 300 на загальну суму 218.449,02 грн. (у тому числі ПДВ - 36.408,17 грн.), від 05.12.2011 року № 301 на загальну суму 147.073,03 грн. (у тому числі ПДВ - 24.512,17 грн.), від 09.12.2011 р. № 302 на загальну суму 56.484,44 грн. (у тому числі ПДВ -9.414,07 грн.), від 26.12.2011 р. № 303 на загальну суму 30.566,03 грн. (у тому числі ПДВ - 5.094,34 грн.), від 22.12.2011 р. № 304 на загальну суму 18.232,57 грн. (у тому числі ПДВ - 3.038,76 грн.), від 01.12.2011 р. № 305 на загальну суму 1.829,57 грн. (у тому числі ПДВ - 304,93 грн.), від 19.12.2011 р. № 306 на загальну суму 407.129,40 грн. (у тому числі ПДВ - 67.854,90 грн.), від 22.12.2011 р. № 307 на загальну суму 20.409,76 грн. (у тому числі ПДВ - 3.401,63 грн.), від 22.12.2011 р. № 308 на загальну суму 560.833,0 грн. (у тому числі ПДВ - 93.472,32 грн.), від 26.12.2011 р. № 309 на загальну суму 246.670,64 грн. (у тому числі ПДВ - 41.111,77 грн.), від 26.12.2011 р. № 310 на загальну суму 4.294,88 грн. (у тому числі ПДВ - 715,81 грн.), від 26.12.2011 р. № 311 на загальну суму 54.667,38 грн. (у тому числі ПДВ -9.111,23 грн.), від 26.12.2011 року № 312 на загальну суму 134.666,32 грн. (у тому числі ПДВ - 22.444,39 грн.), від 21.12.2011 року № 313 на загальну суму 239,62 грн. (у тому числі ПДВ - 39,94 грн.) та видаткові накладні № 0112-33 від 01.12.2011 р., № 0212-13 від 02.12.2011 р., № 0212-14 від 02.12.2011 р., № 0512-17 від 05.12.2011 р., № 0512-18 від 05.12.2011 р., № 0512-19 від 05.12.2011 р., № 0512-20 від 05.12.2011 р., № 0912-18 від 09.12.2011 р., № 2112-6 від 26.12.2011 р., № 2212-7 від 22.12.2011 р., рахунки-фактури № 01121 від 01.12.2011 р., № 02121 від 02.12.2011 р., № 02122 від 02.12.2011 р., № 05122 від 05.12.2011 р., № 05121 від 05.12.2011 р., № 05123 від 05.12.2011 р., № 05124 від 05.12.2011 р., № 09121 від 09.12.2011 р., № 26121 від 26.12.2011 р., акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 39 від 01.12.2011 р., № 40 від 19.12.2011 р., № 41 від 22.12.2011 р., № 42 від 22.12.2011 р., № 43 від 26.12.2011 р., № 44 від 26.12.2011 р., № 45 від 26.12.2011 р., № 46 від 26.12.2011 р., № 47 від 21.12.2011 р.

Платіжні доручення № 115 від 05.03.2012 р. на суму 442.792,63 грн., № 213 від 10.04.2012 р. на суму 195.000,00 грн., № 208 від 09.04.2012 р. на суму 425.000,00 грн., № 33 від 20.01.2012 р. на суму 237.994,91 грн., №34 від 20.01.2012 р. на суму 145.890,04 грн., №53 від 26.01.2012 р. на суму 373.534,14 грн., №66 від 01.02.2012 р. на суму 190.000,00 грн., №109 від 03.03.2012 р. на суму 504.970,82 грн., № 129 від 13.03.2012 р. на суму 165.000,00 грн., № 119 від 06.03.2012 р. на суму 362.236,55 грн., №199 від 05.04.2012 р. на суму 435.000,00 грн., №200 від 06.04.2012 р. на суму 480,000,00 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Факт перевезення товару підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 01.12.2011 року, від 02.12.2011 року, від 05.12.2011 року, від 09.12.2011 року, від 26.12.2011 року.

Матеріалами справи підтверджуються використання у подальшому придбаний товар та орендоване рухоме майно позивачем у власній господарській діяльності з метою виконання позивачем умов договору субпідряду № 16-06/11 від 16.06.2011 року, договору підряду № 05/10-11 від 05.10.2011 року, договору підряду № 4-1 "б"/146 від 14.03.2011 року, договору № 87 від 21.09.2011 року.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі-Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак правомірно сприймаються судом першої та апеляційної інстанцій, як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій у відповідності до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Металург-2010" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року від 29.02.2012 року № 344/23-30/37365818 судом першої інстанції спростовуються висновками, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції тим, що відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ "БК "Техекс" або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У відповідності до системного аналізу Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі Порядок № 1232), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність факту вчинення ТОВ "БК "Техекс" податкового правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваного позивачем) податкових повідомлень -рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч. 1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі№2а-8915/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-8915/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.