Ухвала суду № 34360334, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/25962/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - Ясинчук І.Г.,

відповідача - Качанка О.М.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Екологія" (далі - Товариство)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 2а/2570/3758/2012

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 № 0004322320 та № 0004332320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, у позові відмовлено з мотивів неправомірного формування позивачем даних податкового обліку за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгруп» (далі - ТОВ «ТД «Промінвестгруп»), товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж Проект» (далі - ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» (далі - ТОВ «Діомат ЛТД») у зв'язку з їх фіктивністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичних обставинам даної справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень. Втім оскільки в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини та досліджувати доводи та докази, не заявлені у судах попередніх інстанцій, підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях за квітень-липень 2011 року при проведенні господарських правовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД», за січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Промінвестгруп», за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» та податку на прибуток за відповідні звітні періоди.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 22.10.2012 № 2170/22/02173816 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0004322320, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 396 928 грн. (у тому числі 392 943 грн. за основним платежем та 3985 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0004332320 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 354 268 грн. (у тому числі 335 576 грн. за основним платежем та 18692 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваних донарахувань став висновок податкового органу про незаконне зменшення позивачем оподатковуваного доходу на суму витрат на оплату товарів, робіт, послуг у рамках господарських правовідносин з названими контрагентами, а також про неправомірне включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених цими постачальниками у ціні поставлених товарів, робіт, послуг, у зв'язку з фіктивністю цих операцій.

На обґрунтування такого висновку ДПІ посилається на відсутність у названих постачальників основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для провадження господарської діяльності, а також на відсутність цих контрагентів за місцем реєстрації, неподання ними документів на підтвердження факту дотримання вимог податкового законодавства за розглядуваний період, перебування ТОВ «ТД «Промінвестгруп» та ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» під керівництвом однією особи - ОСОБА_3

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку були цілком об'єктивно розцінені судами як свідчення недостовірності відомостей про господарські операції у первинних документах (зокрема, податкових накладних), на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту та валових витрат.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У розглядуваній справі суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів встановили, що фактично Товариством було створено пакет документів для збільшення податкового кредиту та валових витрат з метою мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення реальної економічної діяльності.

І хоча дійсно, платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням та порушенням ними податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Товариства стала також і безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було зменшено базу оподаткування ПДВ та податку на прибуток.

Так, за наслідками ретельного дослідження наявних у матеріалах справи доказів з урахуванням доводів ДПІ та заперечень Товариства суди з'ясували відсутність об'єктивної можливості у спірних постачальників виконати зазначені поставки. Як вбачається з установлених судами обставин справи, господарська діяльність контрагентів у відповідності з умовами договорів поставки, вимагає істотних працезатрат.

При виконанні ремонтних робіт ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» є необхідною безпосередня участь працівників цього товариства або інших залучених для цього осіб, однак у цього контрагента відсутній відповідний штат працівників, докази понесення ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» витрат на оплату праці залучених осіб до виконання цих робіт у матеріалах справи відсутні.

З аналогічних мотивів суди встановили і відсутність реального виконання поставки товарів ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «ТД «Промінвестгруп» в адресу позивача.

Судами не було виявлено наявності у цих контрагентів платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Оскільки за відсутності реального виконання господарських операцій власне наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку платника, то суди цілком об'єктивно відмовили у задоволенні позовних вимог Товариства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених судами в основу прийняття оскаржуваних судових рішень. Інша ж оцінка заявником касаційної скарги установлених судами фактичних обставин та тлумачення закону не означає судової помилки.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Екологія" залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а/2570/3758/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько