Ухвала суду № 34360234, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/40927/11

№ К/9991/40927/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-19705/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Лище»

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.12.2009 № 0001152399/2 про зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 119871,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь СТОВ «Лище» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі119871,00 грн.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що СТОВ «Лище» подано до податкового органу спеціальні та загальні податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року.

За результатами документальних перевірок, здійснених податковим органом, ОДПІ складені довідки, якими підтверджено суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 у розмірі 24594,00 грн., серпень 2007 - 11251,00 грн., вересень 2007 - 7551,00 грн., жовтень 2007 - 20475,00 грн., та листопад 2007 - 29489,00грн. (а.с. 194-218).

27.05.2009 СГТОВ «Лище» подано до податкового органу уточнюючі розрахунки до загальних податкових декларацій за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, якими позивач збільшив заявлене до повернення бюджетне відшкодування з ПДВ на 119871,00 грн.

За результатами перевірки щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень-травень 2007 року та серпень-листопад 2007 року, яка виникла за рахунок від ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2007 по 30.04.2207 та з 01.07.2007 по 21.10.2007, складено акт від 06.08.2009 № 289/2399/32644500, в якому контролюючий орган зробив висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень-травень 2007 року, серпень-листопад 2007 року в сумі 119871,00 грн. у зв'язку з тим, що ці періоди вже були перевірені без виявлення помилок в податковому обліку позивача.

На підставі вказаного акту та за результатами процедури апеляційного узгодження ОДПІ на адресу позивача направлені податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 № 00011523990/0 та від 27.11.2009 № 0001152399/2 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень-травень 2007 року, серпень-листопад 2007 року на загальну суму 119871,00 грн.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суди обґрунтовано виходили з того, що позивач мав право на підставі наведеної норми в межах строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, уточнити показники раніше поданих податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року. В судовому процесі встановлено, що подання уточнюючих розрахунків було викликано тим, що позивач в кінці 2007 року виявив, що паливно-мастильні матеріали, придбані в 2007 році, ПДВ в ціні яких він включив до податкового кредиту в спеціальних податкових деклараціях, не в повному обсязі були використано у сільськогосподарському виробництві, у зв'язку з чим здійснив перерозподіл сум податку, сплаченого у ціні придбання паливно-мастильних матеріалів, між спеціальними і загальними деклараціями, збільшивши при цьому суми податкового кредиту в загальних деклараціях за рахунок зменшення суми податкового кредиту в спеціальних деклараціях, що в свою чергу, вплинуло на збільшення суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

В ході судового процесу на підставі доказів, досліджених за правилами ст. 86 КАС України, було встановлено, що податковий кредит в загальних податкових деклараціях за березень, квітень, липень-жовтень 2007 року позивач сформував на підставі належним чином оформлених податкових та товарних накладних, виписаних на адресу позивача його контрагентами по господарським операціям з придбання сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння зернових тощо. Суми ПДВ в ціні придбання цих товарів позивач сплатив постачальникам. Фактів безтоварності операцій у господарській діяльності позивача податковим органом встановлено не було.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов