Ухвала суду № 34360200, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/16741/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантал ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а-10631/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантал ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування акта,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантал ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Сантал ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати акт про неможливість проведення перевірки від 20.05.2011№1198/23-02/35255979.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, у задоволенні позову ТОВ «Сантал ЛТД» відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Письмових заперечень відповідача на касаційну скаргу позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість за період квітень 2010 року, наказом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1176/2302 від 17.05.2011 призначено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Санта ЛТД» з питань повноти формування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Технотрейд-Плюс» за квітень 2010 року, яка проводилась з 17.05.2011 по 19.05.2011 у приміщенні ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами перевірки 20.05.2011 представниками податкового органу складено акт № 1198/23-02/35255979 «Про неможливість проведення перевірки» (надалі акт).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки є службовим документом і носієм доказової інформації, та не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржений позивачем акт неможливо вважати рішенням, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки громадянина у сфері публічно-правових відносин, а відтак не підпадає під дію ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 86.1, п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Зі змісту п. 86.1., п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України вбачається, що акт за своєю суттю є службовим документом і носієм доказової інформації, та, разом з тим, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскаржений позивачем акт не є рішенням, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, а відтак не підпадає під дію ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу викладених норм вбачається, що особа має право звертатися до суду, зокрема, у випадку прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, вчинення ним дій або бездіяльності, які на думку особи порушують її права та інтереси. Якщо ж судом буде встановлено, що такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не порушують права особи, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову, а не закривати провадження.

Відтак, встановивши відсутність порушень прав та охоронюваних інтересів позивача у зв'язку з прийняттям акта перевірки та діями, пов'язаними із його складанням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантал ЛТД» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а-10631/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.