Постанова № 34358516, 22.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2013 р. № 820/6577/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Гаврильченка О.І.,

відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Моторс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Моторс", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.07.2013 року №0000142201, №0000152201 повністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі за № 1 480 102 0000 051241 від 08.09.2011. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики АА № 590871 є: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 - торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва НБ №400939 (а.с.77 - 85 т.1).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області здійснено перевірку товариства з обмежено відповідальністю "Акко Моторс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.09.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт №2594/2210/37875411 від 16.07.2013 року (а.с.9-33 т.1)

Перевіркою встановлені наступні порушення: п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 123 894 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 7674 грн., травень 2012 року на суму 13995 грн., червень 2012 року на суму 276 грн., липень 2012 року на суму 28630 грн., серпень 2012 року на суму 11352 грн., вересень 2012 року на суму 6764 грн., жовтень 2012 року на суму 18172 грн., грудень 2012 року на суму 37031 грн.; п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п. 153.2.1, п.п.153.2.2, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.8 подр.10 р.ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 129 745 грн., в т.ч ІІ квартал 2012 року на суму 47 614 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 24716 грн., ІУ квартал 2012 року 57415 грн.; в порушення п.323.1 ст.323, п.324.1 ст.324, п.328.2 ст.328 Податкового кодексу України не нараховано збір на спеціальне використання води, внаслідок чого занижено суму вказаного збору на 183,81 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 30.07.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 154867,50 грн., з яких за основним платежем - 123894 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 30973,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000152201 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 161843,75 грн., з яких за основним платежем - 129475,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 32368,75 грн. (а.с.61-62 т.1)

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає наступне:

Відповідно до висновку вказаного акту перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «АККО МОТОРС» у перевіряємому періоді реалізовано автомобілі «Мазда», як юридичним особам (націнка по реалізації становить 8,6 %) так і фізичним особам (націнка від 0,0 % до 8.1 %) і ця реалізація була здійснена пов'язаним особам (фізичним особам) за цінами нижчими за звичайні, що є порушенням 1.20 ст.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та п.п.153.2.1, п.п.153.2.2, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України.

На думку відповідача, п. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що для обчислення ПДВ, база оподаткування з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні, і тому позивач у перевірених податкових періодах, здійснивши продаж товарів за цінами нижчими ніж звичайні, занизив податкові зобов'язання з ПДВ від такого продажу на 123894 грн. та, відповідно, не задекларував та не сплатив грошові зобов'язання з ПДВ на цю суму.

Податковий орган у акті №2594/2210/37875411 від 16.07.2013 року відмітив, що перевірялись податкові періоди з 09.09.2011р. по 31.12.2012 р., тобто в умовах дії Податкового кодексу України. Виходячи з цього суд вважає, що застосування звичайних цін для обчислення об'єктів оподаткування відповідача повинно здійснюватись виключно на умовах та у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін встановлено статтею 39 ПК України. Відповідно до пункту 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 01.01.2013 р., а за п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень до 01.01.2013 р. для визначення звичайної ціни застосовується п.1. 20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до приписів Податкового кодексу України у перевірених позивачем податкових періодах для обчислення податкових зобов'язань відповідач зобов'язаний був використовувати звичайні ціни для обчислення податкових зобов'язань з ПДВ та для обчислення доходу для визначення податку на прибуток у разі продажу товарів (послуг) пов'язаним особам, особам, що не є платниками податку на прибуток, або особам, що сплачуть цей податок за ставками, нижчими ніж платник податку. У всіх інших випадках застування звичайних цін для обчислення податкових зобов'язань Податковим кодексом України не передбачалось.

У судовому засіданні встановлено, що за дилерською угодою №МZ-01/12 від 01.01.2012 року ТОВ «АККО МОТОРС» придбало у Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» м. Київ автомобілі «Мазда» за видатковими і окремо за податковими накладними за цінами в межах націнки передбаченої дилерською угодою тобто від 0 % до 8,6 % (а.с133-183 т.1).

У кожному договорі купівлі-продажу автомобілів «Мазда» ТОВ «АККО МОТОРС» за дилерською угодою № МZ-01/12 від 01.01.2012 року у Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» м. Київ є в наявності митна декларація щодо розмитнення кожного конкретного автомобіля з якої випливає, що «звичайна ціна» автомобіля «Мазда» з індивідуальними ознаками вже визначена митним органом (а.с.95 - 162 т.3) і вона за фактичних обставин є нижчою ніж фактична ціна її реалізації (відчуження).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що в повній мірі кореспондується зі змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «АККО МОТОРС» у перевіряємому періоді здійснив реалізацію автомобілів «Мазда» третім особам, як юридичним так і фізичним особам, за відповідними письмовими договорами, з націнкою від 0,0 % до 8,6 %, а не зі знижкою тобто нижчою ціною, ніж «звичайна».

А отже, єдині межі роздрібних цін реалізації автомобілів «Мазда» ТОВ «АККО МОТОРС» узгоджено сторонами і визначено п. 10.2.7. та п. 10.2.8 дилерської угоди № МZ-01/12 з ДП « АВТО Інтернешнл» від 01.01.2012 року, а додатком № 3 до цієї дилерської угоди Дилерська знижка та Дилерська винагорода передбачена лише для Дилера, тобто для сторони позивача під час саме придбання автомобіля, а не, навпаки, під час його реалізації ТОВ «АККО МОТОРС» стороннім третім особам.

Тобто, кожен автомобіль марки "Мазда" придбаний ТОВ «АККО МОТОРС» за перевірений відповідачем період 09.09.2011 року по 1.12.2012 року тільки в межах Дилерської угоди № М2 -01/1212 з ДП « АВТО Інтернешнл» від 01.01.2012 року за цінами цього договору чи контракту, які вищі ніж «звичайні» визначені Митним органом у митній декларації при ввезені на митну територію України, а реалізація (відчуження) ТОВ «АККО МОТОРС» кожного конкретного автомобіля «Мазда» за Договором письмової форми з видачею відповідної Довідки-рахунку для державної реєстрації третім особам здійснювалась тільки з «націнкою», а не «знижкою» від «звичайної ціни» договору, контракту, угоди чи правочину.

Положеннями пп.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до пп.153.2.1., пп.153.2.2, пп.153.2.3 ст.153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп. 1.20.2. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За пп. 1.20.3. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (пп.1.20.4. п.1.20 Закону № 334/94-ВР).

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна (пп.1.20.5. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до пп.1.20.51 п.1.20 Закону № 334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом .

Тобто, податковий орган без всяких на це підстав для визначення рівня звичайних цін використав положення пп. 1.20 Закону № 334/94-ВР ігноруючи економічно обґрунтовану можливість використання попередніх підпунктів п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Використання необґрунтованих методів визначення звичайних цін, повне ігнорування ринкових попиту та пропозиції в момент продажу товарів, на думку суду, спричинила до визначення податковим органом економічно не обґрунтованих доходів та податкових зобов'язань за 2011-2012 рр.

Крім того, пунктом 1.26 ст. 1 Закону № 334/94-ВР надано поняття пов'язаної особи, згідно з яким пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що було здійснено продаж ТМЦ особам, пов'язаним з позивачем, відсутні такі дані і в акті перевірки, а тому суд приходить до висновку про те, що вказане у ст.153 ПК України обмеження не поширюється на зазначені в акті перевірки операції позивача.

Не дає підстав для такого висновку і пункт 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який, вказує, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, регулює порядок оподаткування операцій при розмитненні товару і не поширюється на інші господарські операції.

А як встановлено у судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи, позивач здійснював реалізацію автомобілі за цінами вищими ніж визначена митним органом.

Слід зазначити, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

При цьому, податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни з посиланням на наявність достовірної інформації про укладені платником на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Однак, як вбачається з установлених судом обставин справи, у розглядуваному випадку контролюючим органом не здійснено належної перевірки рівня звичайних цін на продукцію та роботи, шляхом порівняння таких цін із справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів та робіт у співставних умовах, у зв'язку з чим висновок ДПІ про заниження бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток не можна визнати об'єктивним, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі цього висновку підлягають скасуванню.

Враховуючи, що при розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Моторс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000142201 та №0000152201

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2013 року.