Постанова № 34358398, 09.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ 810/4960/13-а

11:33

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Коваленко О.О.,

представників сторін:

від позивача - Крилов А.В.,

від відповідача - Феніок А.Д., Чернишенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТА ТЄХ»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТА ТЄХ» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013 № 0000492201 і від 14.08.2013 № 0000502201.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни за поставлені товари, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, придбані товари не пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки під час перевірки податковий орган використав дані Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2102 по 28.02.2013. Як стверджує позивач, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2103 у справі № 826/9067/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ», за результатами якої складено Акт від 16.04.2013 № 1380/22.8/37139653. Таким чином, позивач вважає, що відповідач неправомірно використав відомості даного Акта під час перевірки ТОВ «ІТА ТЄХ».

Крім того, позивач пояснив, що придбані у ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» товари використані у господарській діяльності підприємства, що підтвердив податковий орган під час перевірки. Як стверджує позивач, частина придбаного товару використовується підприємством і обліковується на балансі, а інша частина реалізована підприємствам-покупцям або замовникам монтажних і ремонтних послуг.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що під час перевірки позивач не надав суду доказів використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства. Крім того, відповідач стверджує, що у деяких податкових накладних, суми по яким включені до складу податкового кредиту, не зазначено номер договору, при цьому за видатковими накладними неможливо встановити хто її підписував та на яких правах, а сума одного з договорів не відповідає сумам коштів зазначених у податкових накладних.

Відповідач також зазначив, що під час перевірки досліджено Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.04.2013 № 1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» згідно з яким в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Таким чином, встановлено відсутність використання позивачем придбаного у ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» товару у власній господарській діяльності.

На думку податкового органу, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІТА ТЄХ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ПІК ІНТЕРНЕШЕНЛ» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено Акт від 23.07.2013 № 59/10-07-22-01-12/35803722 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 135.2, підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток на суму 2589,00 грн., в тому числі за 2-3 квартал 2012 на суму 2589,00 грн. і 2012 на суму 5179,00 грн. і пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на суму 3218,00 грн., в тому числі за вересень 2012 на суму 1054,00 грн., листопад 2012 на суму 2164,00 грн. і завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за вересень 2012 на суму 1005,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що у періоді, який підлягав перевірці ТОВ «ІТА ТЄХ» мало взаємовідносини з ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ».

На сторінці 4-5 Акта перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» виписано наступні податкові накладні - від 19.09.2012 № РН-1909/2, згідно з якою придбано «Вентилятор канальний VKA10МД» на суму 18000,00 грн., від 19.09.2012 № РН-1909/1, згідно з якою придбано «МФУ XEROX WC 3200», «Panasonic KX-FL403», картридж «Xerox 113P0073», «HP ProBook 4530s» на суму 12420,00 грн., від 16.11.2012 № РН-1611/12, згідно з якою придбано «Провід ПВС 4х1,5», «Дріт мідний ф8» на суму 12984,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що отримані товари від ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» реалізовані частково в сумі 12330,00 грн., інша частина товарів в сумі 23840,00 грн. обліковується на складі підприємства, бухгалтерський рахунок 281 «Товари на складі».

Відповідно до сторінки 5 Акта перевірки, податковий орган зазначив, що Васильківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області отримано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.04.2013 № 1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2012 по 28.02.2013, згідно з яким встановлено, що відповідно до податкової звітності інформація про загальну чисельність працюючих, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне і торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності відсутня.

На сторінці 6 акта перевірки відповідач зазначив, що відповідно до висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О. від 12.04.2013 № 14 встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» Улітової В.П. на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 виконано іншою особою.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» (код ЄДРПОУ 37139653) з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку про заниження ТОВ «ІТА ТЄХ» податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0000502201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 9709,00 грн., з них 7768,00 грн. за основним платежем і 1942,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0000492201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4022,50 грн., з них 3218,00 грн. за основним платежем і 804,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що товар поставлений ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» не був придбаний з метою використання у господарській діяльності судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив суду, що ТОВ «ІТА ТЄХ» придбавало товар у ТОВ «ПІКК ІНТЕРНЕШЕНЛ», який частково реалізувало підприємствам-покупцям, використав у ході власної господарської діяльності, інша частина товару обліковується на складі.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ІТА ТЄХ» і ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» позивачем надано суду копії:

- видаткових накладних від 19.09.2012 № РН-1909/1, згідно з якою придбано «Вентилятор канальний VKA10МД» на суму 18000,00 грн., від 19.09.2012 № РН-1909/1, згідно з якою придбано «МФУ XEROX WC 3200», «Panasonic KX-FL403», картридж «Xerox 113P0073», «HP ProBook 4530s» на суму 12420,00 грн., від 16.11.2012 № РН-1611/12, згідно з якою придбано «Провід ПВС 4х1,5», «Дріт мідний ф8» на суму 12984,00 грн. (а.с. 33, 35, 37);

- податкових накладних від 19.09.2012 № 3, від 19.09.2012 № 2, від 16.11.2012 № 238 (а.с. 34, 36, 38).

- платіжного доручення від 16.11.2012 № 1 про здійснення оплати коштів на суму 12984,00 грн.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У свою чергу, під час судового розгляду справи представник податкового органу зазначив про те, що у податкових накладних від 19.09.2012 № 3 та № 2, від 16.11.2012 № 238 відсутній номер договору, а за видатковими накладними від 19.09.2012 № РН-1909/1, № РН-1909/2 та від 16.11.2012 № РН-1611/12 не можна встановити хто їх підписував та на яких правах. Крім того, в договорі від 14.09.2012 № МСА 14/09/12 зазначена одна сума, а у податкових накладних інша.

Суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки, між позивачем та ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» не укладався договір у письмовій формі, що також було встановлено і в ході проведення перевірки позивача, тому відсутність у вказаних податкових накладних номеру договору не є підставою для визнання їх такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.

Щодо видаткових накладних, судом встановлено, що вони підписані від імені ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» Улітовою В.П., яка відповідно до даних наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 770758 є керівником ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Відносно договору від 14.09.2012 № 14/09/12, по-перше, судом не встановлено невідповідності, оскільки всі суми, які містить даний договір відповідають тим, які зазначені у податкових накладних, і по-друге, цей договір не стосується правовідносин позивача з ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ».

Крім того, під час судового розгляду представник позивача пояснив, що у вересні 2012 року ТОВ «ІТА ТЄХ» виконувало монтажні і ремонтні роботи на об'єктах ТОВ «Агромайдан» і ТОВ «Атомкомплексприлад», а також надавало послуги з технічного обслуговування і поточного ремонту кондиціонерів для Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України.

На підтвердження даних обставин представником позивача надано суду копії видаткової накладної від 19.09.2012 № РН-0000022 виписаної ТОВ «ІТА ТЄХ» з якої вбачається, що позивачем продано ТОВ «Агромайдан» вентилятор канальний VKA100MD; Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.09.2012 № ОУ-0000031, який складений за результатами виконання ТОВ «ІТА ТЄХ» ремонту фреонової магістралі 14 кВт ТОВ «Агромайдан»; видаткової накладної від 27.12.2012 № РН-0000025, згідно з якої позивачем продано ТОВ НВП «Атомкомплексприлад» дріт мідний у кількості 18 кг; Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2012 № ОУ-0000047, від 28.09.2012 № ОУ-0000034, від які складені за результатами виконання ТОВ «ІТА ТЄХ» монтажних робіт на об'єкті ТОВ «Атомкомплексприлад»; Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2012 № ОУ-0000032, який складений за результатами виконання позивачем послуг по обслуговуванню і поточного ремонту кондиціонерів згідно з укладеним договором від 27.09.2012 № 327/3/533 з Адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України; Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2012 № ОУ-809/12, який складений за результатами виконання монтажних робіт на об'єкті ТОВ «Девен Альянс».

Відносно придбання МФУ «XEROX WC 3200», «Panasonic KX-FL403», картридж «Xerox 113P0073», «HP ProBook 4530s», представник позивача зазначив, що вказана оргтехніка використовується ТОВ «ІТА ТЄХ» у власній господарській діяльності, перебуває на балансі підприємства, про що надав суду копію Журналу-ордеру і копію відомості по рахунку 10 «Основні засоби».

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ» товарами слід зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 582093 основними видами діяльності ТОВ «ІТА ТЄХ» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення і кондиціонування, ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання, неспеціалізована оптова торгівля, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків, викладених в Акті перевірки щодо непідтвердження позивачем використання придбаного у ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» товару у господарській діяльності.

Слід також звернути увагу, що податковий орган в Акті перевірки частково підтвердив факти реалізації позивачем придбаного у ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» товару, про що зазначено на сторінці 5 Акта перевірки.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ІТА ТЄХ» і ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» на підставі розгляду матеріалів іншої перевірки, яка здійснена податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «ПІК-ІНТЕРНЕШНЛ» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2103 у справі № 826/9067/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШЕНЛ», за результатами якої складено Акт від 16.04.2013 № 1380/22.8/37139653. Відповідно до наявної відмітки на копії даної постанови, вона набрала законної сили 20.08.2013.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ».

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «ПІКК-ІНТЕРНЕШНЛ» в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0000502201 і від 14.08.2013 № 0000492201 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.08.2013 № 0000492201 і від 14.08.2013 № 0000502201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТА ТЄХ» судовий збір у сумі 140 (сто сорок) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 жовтня 2013 р.