Постанова № 34358332, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 910/10673/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. та ухвалугосподарського міста Києва від 05.06.2013р. за заявою ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позовуу справі№910/10673/13 господарського міста Києваза позовомОСОБА_4доЗакритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс"простягнення 549170,28грн.,

За участю представників:

- позивача: ОСОБА_5, дов. №5275 від 04.06.2013р.;

- відповідача: Лінник С.В., дов. №17/2013 від 20.08.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" про стягнення збитків на суму 549170,28грн.

28.05.2013р. позивачем подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми у розмірі 549170,28грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013р. у справі №910/10673/13 (суддя Любченко М.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Гончарова С.А., Рєпіної Л.О.), заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" у межах суми у розмірі 549170,28грн.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалу і прийняти нове рішення про залишення без задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скарга - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно із ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Судами попередніх інстанцій з матеріалів справи зазначено, що позивач, як акціонер відповідача, вважає, що отримання відповідачем (орендодавцем) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" (орендаря) за період з 2010р. по вересень 2012р. 2522802,66грн. в якості орендних платежів за договором №1-ар від 01.01.2010р. за орендоване останнім майно відповідача, яке в послідуючому було передане в суборенду з отриманням за аналогічний період 5451710,85грн., призводить до недоотримання позивачем доходу у вигляді дивідендів від коштів, вкладених акціонером у придбання акцій відповідача. Крім того, відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" є пов'язаними між собою особами, оскільки керівник останнього - ОСОБА_7, є чоловіком члена ревізійної комісії відповідача - ОСОБА_8, які, на думку позивача, за приписами п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", є афілійованими. За даними фінансової звітності відповідача за останні два роки грошові кошти на рахунках відповідача на кінець кожного звітного року не перевищують 2000грн., а відтак у разі невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позову, виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог по цій справі може бути утруднено, а позивач буде вимушений вчиняти додаткові дії для поновлення своїх порушених прав.

Вказав, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума є значною, обґрунтованим є припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, додатково зазначив, що вжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, спрямований на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також пов'язаність заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти з його предметом, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав, передбачених ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів до забезпечення позову ОСОБА_4 шляхом накладення арешту на грошові кошти Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс", в межах суми 549170,28грн., у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з ч.2 ст. 1115, ч.ч.1, 2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції.

За приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. у справі №910/10673/13 - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко