Постанова № 34356261, 22.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" жовтня 2013 р. Справа № 5004/1359/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Гречух В.В. (довіреність №121 від 18.04.2013р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Закритого акціо-нерного товариства «Горохівзернопрод» на рішення господарського суду Волинської області

від 04.09.2013р. у справі № 5004/1359/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

в особі Луцького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк»

до Закритого акціонерного товариства «Горохівзернопрод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

підприємець ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі Луцького цент-рального відділення (надалі в тексті - Банк) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Горохівзернопрод» (надалі в тексті - Товарис-тво) про стягнення 370 833 грн. 07 коп. заборгованості позичальника-Третьої особи без самостій-них вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (на-далі в тексті - ФОП ОСОБА_2) за кредитною угодою №135 від 01.07.2008р. шляхом продажу пре-дмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю нерухомого майна - 426 000 грн.(арк.справи 3-6).

Заявою від 05.04.2013р. Позивач збільшив вимоги та просив у рахунок погашення забор-гованості по кредитній угоді №135 від 01.07.2008р. в сумі 375 696 грн. 74 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою вартістю нерухомого майна - 426 000 грн.(арк.справи 165-166). Заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. (суддя Вороняк А.С.) позовні вимоги задоволено, в рахунок погашення 375 696 грн. 74 коп. заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед Банком - звернуто стягнення на майно, яке належить Товариству: адміністративно-лабораторний корпус Б-2 загальною площею 527,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно є предметом іпотеки ук-ладеного Банком і Товариством іпотечного договору серії ВКМ №837874, посвідченого приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 за ре-єстраційним №974 від 01.08.2008р., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у ме-жах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю нерухомого майна згідно вис-новку експерта Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз №7555 від 31.07.2013 в сумі 513 000 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що своєчасно, належним чином та в повному обсязі позичальник-Третя особа своїх договірних зобов'язань не виконав, що зумови-ло утворення кредитної заборгованості, на яку Позивачем нараховано відсотки та пеню. Станом на 10.04.2013р. існує заборгованість по кредитній угоді №135 від 01.08.2008р., яка складається з 200 000 грн.заборгованості по кредиту, 172 602 грн. 74 коп заборгованості по відсотках та 3 094 грн. пе-ні по несплаченій простроченій заборгованості по відсотках. Оскільки, в якості забезпечення вико-нання позичальником зобов'язань за кредитною угодою від 01.07.2008р. Позивачем та Відповіда-чем укладено іпотечний договір, згідно якого в іпотеку передано адміністративно-лабораторний корпус Б-2, загальною площею 527,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та з огляду на приписи ч.1 ст. 33, ст.43 Зако-ну України «Про іпотеку», ст.ст. 11, 526, 546, 549, 589, 590, 591, 599, 625, 629 ЦК України, ст.193 ГК України - суд першої інстанції задоволив вимоги Позивача у повному обсязі.(арк.справи 218-221).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм мате-ріального та процесуального права. Зокрема вказує, що у договорі іпотеки від 01.07.2008р. не вста-новлено строку, після якого іпотека припиняється. З огляду на те, що вимоги до поручителя протя-гом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'-являв, , Відповідач вважає, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України майнова порука припинена 01.01.2010р. Отже на думку Скаржника, у Позивача відсутнє право вимагати у Відповідача, як був-шого іпотекодавця, виконання зобов'язання за правовідношенням, яке припинило свою дію 01.01. 2010р.(арк.справи 228-230).

Банк у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зокрема зазначаючи, що оскаржуване рішення вважає закон-ним та обґрунтованим, таким, що винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права; вважає, що судом були належним чином з'ясовані та доведені всі обстави-ни, що мають значення для справи. Окрім того вказує, що підстави припинення іпотеки, як окре-мого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного законодавства, тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.(арк.справи 233-234).

Представник Позивача у судовому засіданні 22.10.2013р. заперечив проти доводів апеля-ційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідач та Третя особа явку своїх представників в призначене на 22.10.2013р. судове засідання не забезпечили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 239-241).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі від 27.09.2013р. явка представників сторін не визна-валась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріа-льного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, з 28.02.2006р. Товариству на праві приватної власності належить, зокрема, адміністративно-лабораторний корпус Б-2 загальною площею 527,5 м2, що роз-ташований за адресою: АДРЕСА_1.(арк.справи 24).

Матеріалами справи стверджується, що AT «Укрінбанк» (найменування змінено на Публіч-не акціонерне товариство «Укрінбанк»)-Банк та ФОП ОСОБА_2-позичальник 01.07.2008р. укла-ли кредитну угоду №135 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - кредитна угода), згідно із п.3.1, п.3.2 якої - Банк надає позичальнику 200 000 грн. кредиту на умовах відновлюваль-ної кредитної лінії на термін з 01.08.2008р. по 31.07.2009р. із сплатою 21% процентів для оплати за товари та послуги, пов'язані із здійсненням статутної діяльності, поповнення оборотних коштів. Видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (догово-рів), інших документів, що підтверджують цільове призначення кредиту, після набрання чинності гарантійними документами. Видача кредиту здійснюється частинами в межах ліміту кредитної лінії.(п.п. 3.3.1, 3.3.2 кредитної угоди).

Граничним терміном повернення кредиту є 31.07.2009р. з урахуванням встановленого цією угодою ліміту кредитної лінії. Загальний ліміт заборгованості по кредиту, наданому згідно цієї угоди буде зменшуватись наступним чином: починаючи з 01.07.2009р. ліміт встановлюється в сумі 100 000 грн.(п.3.5.1 кредитної угоди)

Пунктом 3.5.4 кредитної угоди сторони погодили, що у випадку утворення простроченої за-боргованості по кредиту і процентах, погашення боргу проводиться в наступному порядку: про-строчені платежі зі сплати процентів за кредитом, строкові платежі зі сплати процентів, простро-чена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за кредитом, інші платежі згідно з цією угодою, пеня, штрафи.

Умовами п.п. 7.3, 7.4 кредитної угоди сторони передбачили право Банку нараховувати пеню у разі порушення граничного терміну повернення кредиту та/або порушення позичальником стро-ків сплати процентів за кредитом. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кре-дитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національ-ного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.8.1 кредитна угода набирає чинності з 11.07.2008р. і діє до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів; угоду підписано представником Банку і ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитками печатки Банку.(арк.справи 15-18).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитної угоди, на підставі письмової заяви позичальника від 29.07.2008р. та розпорядження Банку від 01.08.2008р. - ФОП ОСОБА_2 видано 200 000 грн. кредитних коштів.(арк.справи 13-14).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитною угодою, 01.08.2008р. AT «Укр-інбанк»-іпотекодержатель та Товариство-іпотекодавець уклали іпотечний договір (надалі - Іпотеч-ний договір), забезпечивши іпотекою вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитної угоди №135 від 01.08.2008р., укладеної ФОП ОСОБА_2 та іпотекодержателем, додаткових угод до кредитної угоди, укладених протягом строку її дії. Іпотекою за цим договором також забезпечу-ються вимоги зі сплати іпотекодавцем (боржником) інших платежів у розмірах, та випадках пе-редбачених кредитною угодою, відшкодування іпотекодавцем (боржником) збитків, понесених у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов'язань за кредитною угодою та цим договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.п. 3.1.4 та 3.2.3 цього договору. Пред-метом іпотеки сторони визначили належний Товариству на праві приватної власності Адміністра-тивно-лабораторний корпус Б-2, загальною площею 527,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартість предмету іпотеки сторони встановили в сумі 426 000 грн.(п.п.1.2, 2.2 Іпотечного договору)

Пунктами 3.2.3, 3.2.18 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право в будь-який час звернутись до суду з метою задоволення за рахунок предмета іпотеки в повному об-сязі своїх вимог, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов кредитної угоди, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, поне-сених у зв'язку із з пред'являнням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що також визначено ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку».(п.6.2 Іпотечного договору). Пунктом 7.3 Іпотечного договору сторони узгодили, що початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на публічних торгах визначається за ринковими цінами на день реалізації предмета іпотеки.

Згідно пункту 9.1 - договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитною угодою та Іпотечним договором. Договір підписано представником Банку та головою правління Товариства, скріплено відбитками печаток сторін. Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Горохівського районного но-таріального округу Волинської області ОСОБА_3 за №974.(арк.справи 19-23).

Матеріали справи не містять доказів виконання Третьою особою зобов'язань за кредитною угодою в період з 01.08.2008р. по 04.09.2013р. - день ухвалення місцевим судом рішення у даній справі.

Пропозиції у 30-денний термін погасити заборгованість за кредитною угодою по нарахова-них і несплачених відсотках в сумі 125 349 грн. 52 коп., які вбачаються з претензій Позивача від 29.08.2012р. - залишені позичальником-ФОП ОСОБА_2 та іпотекодавцем-Товариством без відповіді та без задоволення.(арк.справи 25-26).

З наданого Банком розрахунку вбачається, що за кредитною угодою №135 від 01.08.2008р. по позичальнику ФОП ОСОБА_2 станом на 10.04.2013р. обліковується: 200 000 грн. заборгова-ності по кредиту, 172 602 грн. 74 коп. заборгованості з нарахованих і несплачених відсотках.

Крім того, на підставі ст.549 ЦК України та п.п. 7.3, 7.4 кредитної угоди, за порушення стро-ків сплати процентів Позивач нарахував пеню за період 18.10.2011р. - 16.10.2012р., сума якої скла-ла 3 142 грн. 96 коп., а відповідно до заяви від 05.04.2013р. про збільшення позовних вимог за пе-ріод 10.04.2012р. - 09.04.2013р. нарахував пеню на прострочену заборгованістьпо відсотках в сумі 3 094 грн.(арк.справи 12, 165-167).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задово-ленню, а рішення місцевого суду належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з догово-рів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України, договір є обов'яз-ковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова уста-нова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи зі змісту п.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів заборо-няється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в по-рядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено місцевим судом, Позивачем виконано зо-бов'язання з надання кредиту належним чином, натомість позичальник зобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків не виконав - заборгованість по кредиту, з урахуванням заяви про збіль-шення вимог від 05.04.2013р. складає 200 000 грн., а заборгованість по відсотках 172 602 грн. 74 коп. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час вирішення спору ні Третя особа, ні Відповідач не заперечували проти зазначених сум заборгованості.

Разом з тим, на підставі п.7.3 кредитної угоди, Банк нарахував 3 094 грн. пені за несплату простроченої заборгованості по відсотках за період з 10.04.2012р. по 09.04.2013р. і підтримав дану вимогу у суді першої інстанції.(арк.справи 165-64).

Вирішуючи спір в цій частині, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неус-тойки. Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'я-заний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'я-зання. Пенею, згідно ст.549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несво-єчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.10561 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визна-чаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному, ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та ін-ших факторів.

Враховуючи, що згідно п.п. 3.4.1, 5.1.3 кредитної угоди - проценти нараховуються щоміся-ця на залишок неповернутих кредитних коштів, колегія суддів вважає, що Банку було відомо про несплату процентів позичальником 01 числа кожного наступного місяця.

Відповідач в порядку ст.ст. 256, 258, 267 ЦК України подав заяву про сплив строку позовної давності по вимозі зі сплати пені, вважаючи, що оскільки граничний строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором 31.07.2009р. то строк звернення до суду про стягнення пені закінчився 02.08.2010р.(арк.справи 47-49).

Колегія суддів приймає до розгляду дану заяву Відповідача, зауважуючи при цьому, що на-рахування Позивачем пені по несплачених відсотках за період з 10.04.2012р. по 09.04.2013р. супе-речить правилу п.6 ст.232 ГК України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення вико-нання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором - припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки порядку нарахування і стягнення штрафних санкцій, який встановлює інші пра-вила, ніж п.6 ст.232 ГК - сторони у кредитній угоді не встановлювали, а пунктом 3.5.1 угоди пе-редбачили, що граничним терміном повернення кредиту є 31.07.2009р. - Позивач вправі був нара-ховувати пеню за період з 01.08.2009р. по 01.02.2010р., однак безпідставно обрав термін нараху-вання пені на два роки пізніше, а до господарського суду звернувся лише 29.10.2012 року.

Проте, вирішуючи спір, місцевий суд на ці обставини уваги не звернув, визнавши обґрун-тованою всю заявлену суму пені, що призвело до прийняття незаконного рішення.

З підстав ст.33 ГПК України, в частині стягнення 3 094 грн. пені за період 10.04.2012р. - 09.04.2013р. в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Предметом даного спору є погашення заборгованості за кредитною угодою за рахунок май-на, переданого в іпотеку.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустой-кою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або за-коном. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'-язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпо-тека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобо-в'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основ-ного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно із ч.1 ст.7 названого Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має пра-во задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, вста-новленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо пе-редбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п.3.2.3 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право задовольнити за ра-хунок предмета іпотеки в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задо-волення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов кредитної угоди, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утриман-ня предмета іпотеки, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'являнням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного Вико-нання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержа-теля на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цьо-го Закону.

Частиною 1 ст.35 названого Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язан-ня та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язан-ня у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодер-жателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У той же час, зазначені положення не перешкоджають іпотекодержателю для реалізації права звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заста-водержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на мо-мент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи стверджується, що невиконання позичальником зобов'язаннь по кре-дитній угоді, яке забезпечене іпотекою - зумовило виникнення у Банку права звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було реалізоване шляхом надіслання Товариству залишеної без відповіді та без задоволення претензії №1184 від 29.08. 2012р. з вимогою здійснити повне погашення креди-ту, а також зверненням до суду із даним позовом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на пре-дмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк і термін), якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.590 ЦК України).

При цьому, початкова ціна продажу предмета іпотеки, згідно ст.43 Закону України «Про іпотеку», встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна про-дажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його прода-жу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації пре-дмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.(ст.591 ЦК України). Даному положенню кореспондують умови п.7.1 Іпотечного договору.

В якості ціни позову може братись як початкова вартість, яка зазначена у договорі, так і вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. Вирі-шуючи такі питання, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в са-мому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то вартість майна може бути визначена відповідною судовою експерти-зою.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта Волинського відділення Львівсь-кого НДІ судових експертиз №7555 від 31.07.2013р., ринкова вартість предмету іпотеки, а саме Адміністративно-лабораторного корпусу Б-2, загальною площею 527,5 м2, що розташований за ад-ресою: АДРЕСА_1 становить 513 000 грн.(арк.справи 185-194).

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаю-ться:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вар-тості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержате-ля;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предме-та іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вказані приписи Закону, судова колегія дійшла висновку, що у частині визна-чення способу реалізації предмета іпотеки, початкової ціни його продажу - оскаржене рішення су-ду відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку», а в частині загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки - під-лягає зміні згідно до чинного законодавства.

З урахуванням мотивів викладених вище, колегія суддів вважає безпідставними посилання Скаржника як на підставу припинення майнової поруки з 01.01.2010р. - положення ч.4 ст.559 ЦК України, якою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в до-говорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор про-тягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить ви-моги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений мо-ментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до пору-чителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Колегія суддів зазначає, що на відносини майнової поруки (іпотеки) як окремого виду за-безпечення виконання зобов'язання приписи ст.559 ЦК України про припинення поруки не поши-рюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законом України «Про іпотеку». Такої практики дотри-мується і Вищий господарський суд України, що знайшло відображення в Інформаійному листі від 12.12.2012р. N01-06/1821/2012.

Крім того, підстави припинення іпотеки (майнової поруки) безпосередньо врегульовано спеціальними нормами цивільного права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпе-чення виконання зобов'язання, незалежно від ступеня їх подібності (постанови від 16.10.2012 N 4/270-13/68, від 16.10.2012 N5023/6981/11).

Таким чином, твердження Відповідача про припинення 01.01.2010р. дії Іпотечного догово-ру не варті уваги суду, як такі, що ґрунтуються на припущеннях та довільному трактуванні норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, натомість рішення суду першої інстан-ції від 24.10.2011р. у даній справі, з підстав п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, належить змінити, оскіль-ки ухвалюючи його, місцевий суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, при-пустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні та неправильно зас-тосував норми матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Горохівзернопрод» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №5004/1359/12 змінити, виклавши пункт « 2» його резолютивної частини в наступній редакції:

«В рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за кредитною угодою №135 від 01.07.2008р. перед Публічним акціонерним товарис-твом «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення (проспект Со-борності, 32, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 05839888) в сумі 372 602 грн. 74 коп., з яких: 200 000 грн. за-боргованість по кредиту, 172 602 грн. 74 коп. заборгованість по відсотках - звернути стягнення на належне Закритому акціонерному товариству «Горохівзернопрод» (вул.Привокзальна, 17, смт. Мар'янівка, Горохівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 31016749) майно, а саме:

- адміністративно-лабораторний корпус Б-2, загальною площею 527,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору серії ВКМ №837874, укладеного Публічним акці-онерним товариством «Укрінбанк» та Закритим акціонерним товариством «Горохівзернопрод», посвідченого приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 за реєстраційним №974 від 01.08.2008р., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю нерухо-мого майна згідно висновку експерта Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз №7555 від 31.07.2013р. в сумі 513 000 грн.»

3. В решті - рішення залишити без змін.

4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу № 5004/1359/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.