Постанова № 34356136, 23.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 917/1364/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Шмельов М.М., довіреність №49юр-114 від 15 червня 2011 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Старовірівський птахокомплекс", с. відповідача - Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук, Полтавська область (вх.№3049П/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року по справі №917/1364/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, Полтавська область

до Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошових коштів у сумі 2 654536,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Теплоенерго", м. Кременчук звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 13 серпня 2013 року у справі № 917/1364/13.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року (суддя Киричук О.А.) відмовлено Комунальному підприємству "Теплоенерго", м. Кременчук в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року до 29 серпня 2014 року.

Комунальне підприємство "Теплоенерго", з ухвалою господарського суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 17 серпня 2013 у справі № 917/1364/13, відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року по справі № 917/1364/13 до 14 серпня 2014 року.

В обґрунтування викладених вимог заявник посилається на тяжкий фінансовий стан та збитковість підприємства через його нерентабельність та невідповідність існуючих тарифів фактичній ціні послуг які надає відповідач для населення, тощо. Боржник вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, не врахував ту обставину, що збиток КП "Теплоенерго" становить 10.35 млн. грн. станом на 01.07.2013 року і негайне стягнення заборгованості з останнього призведе до негативних наслідків для підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

В призначене судове засідання 17.10.2013 року боржник свого уповноваженого представника не направив та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, а також беручи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника боржника за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року по справі № 917/1364/13 позов Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" грошових коштів в сумі 2 654 536,24 грн. задоволено у повному обсязі.

27.08.2013 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року по справі № 917/1364/13 було видано відповідний наказ.

02.09.2013 року боржник звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року по справі № 917/1364/13 до 29.08.2014 року, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, яке обумовлене тим, що органами державної влади затверджено нерентабельний тариф, а тому Комунальне підприємство "Теплоенерго" є збитковим підприємством. За даними боржника, збиток на 01.08.2013 року становить 13,3 млн. грн.

Відмовляючи боржнику в наданні відстрочки у виконанні рішення, суд першої інстанції крім іншого, виходив з того, що наведені у заяві боржника обставини в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання судового рішення, в розумінні відповідних положень Закону не є виключними обставинами, які б давали підстави для надання такої відстрочки.

На думку колегії суддів викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1-7.2 Постанови від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відзначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Так, в обґрунтування винятковості обставин, заявник вказує на те, що КП «Теплоенерго» є збитковим підприємством, збиток на 01.08.2013 року становить 13,3 млн. грн., що підтверджується довідкою № 1581 від 21.08.2013 року за підписом директора підприємства, в зв'язку з чим боржник посилається на те, що він не має можливості негайно розрахуватись зі стягувачем за надані послуги, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» органами державної влади затверджено нерентабельний тариф.

Колегія суддів вважає, що господарський суд, з посиланням на вказані приписи Закону та роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, правомірно встановив, що наведені у заяві боржника обставини в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, нерентабельні тарифи та велика дебіторська заборгованість, не є виключними обставинами, які б давали підстави для надання такої відстрочки.

Крім того, боржником не надано належних доказів, які б свідчили про фактичну неможливість виконання судового рішення в даний час.

Також боржником не доведено та необґрунтовано можливість виконання судового рішення після 29.08.2014 року.

До того ж, матеріали справи не містять та боржником не надано будь-яких доказів на підтвердження часткової сплати існуючої заборгованості, що свідчило б про його наміри провести розрахунок зі стягувачем.

Крім того, надання відстрочки у виконанні рішення призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача та також призведе до негативних наслідків для нього, оскільки останній виробляючи теплову енергію також використовує придбані у власних контрагентів енергоносії, тоді як надання відстрочки боржнику може значно вплинути на платоспроможність стягувача перед власними контрагентами.

Також, слід зазначити, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Тобто, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за спожиту теплову енергію є договір та підписані акти приймання-передачі цієї енергії, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ні нормами чинного законодавства ні договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що стверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

До того ж, з приводу наведених боржником доводів слід звернути увагу на те, що відповідно до «Порядку та умов надання у 2013 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 20 березня 2013 року, боржник має право на отримання грошової компенсації з державного бюджету для компенсації своїх витрат внаслідок різниці у тарифах.

Інших доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником не подано.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги боржника про скасування прийнятої по даній справі ухвали позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.09.2013 року по справі № 917/1364/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 22 жовтня 2013 року

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.