Постанова № 34356111, 24.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 5016/2485/2012(7/108)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

(склад колегії суддів змінено розпорядженням голови суду №855 від 24.10.2013 р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Ходикін М.М., за довіреністю №11 від 06.03.2013 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13 серпня 2013 року

у справі № 5016/2485/2012(7/108)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

про стягнення пені в сумі 331 582,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 5 165 929,60 грн. заборгованості за договором поставки природного газу №06/10-2653ТЕ-22, з яких 4 250 187,17 грн. основного боргу, 331 582,60 грн. пені, 275 346,61 грн. інфляційних збитків, 308 813,22 грн. три відсотки річних.

В процесі розгляду відповідачем було сплачено основний борг в сумі 4 250 187,17 грн. платіжним дорученням №4 від 20.12.2012 року. (т.1 а.с.77)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі №5016/2485/2012(7/108) (суддя Семенчук Н.О.) провадження у справі в частині стягнення з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 4250187,17 грн. припинено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 50 000,00 грн. пені, 308 813,22 грн. - 3% річних, 232844,73 грн. - інфляційних та 10880,22 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 52791,60 грн. сплачений по платіжному дорученню № 364 від 07.08.2012 року оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5016/2485/2012(7/108).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року (головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Петров М.С.) апеляційні скарги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" залишено без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від „14" січня 2013 року по справі №5016/2485/2012(7/108) залишено без змін.

Повернуто ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 159,16 грн., згідно платіжного доручення № 38 від 22.01.2013 року, повернуто ПАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль" надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 815,84 грн., згідно платіжного доручення № 252 від 21.01.2013 року.

Судові акти мотивовані тим, що: по-перше, відповідачем здійснене погашення заборгованості за отриманий газ в розмірі 4250187,17 грн.; по-друге, відповідач за отриманий протягом січня-квітня 2011 року газ розрахувався частково, основний борг сплачений лише під час розгляду справи в суді, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з пені, 3% річних та збитків від інфляції; по-третє, розмір пені зменшений у зв'язку з відсутністю негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, незначним періодом прострочення відповідачем оплати отриманого газу та оскільки відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством і установою, яка незадовільно фінансуються з державного бюджету. Розмір збитків від інфляції зменшено у зв'язку із невірно проведеними позивачем розрахунками.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2013р. (головуючий суддя В. І. Дерепа, судді Б. М. Грек, В. В. Палій) касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.13 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.13 у справі №5016/2485/2012(7/108) скасовано в частині відмови у стягненні пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.13 у справі №5016/2485/2012(7/108) залишено без змін.

Приймаючи постанову, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що зменшення пені з 331582,60 грн. пені до 50000 грн., тобто, більше, ніж на 70 %, не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Касаційний суд зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір, до якого суд зменшив пеню (на понад 70%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.08.2013 року (суддя Васильєва Л.І.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що, на думку суду, в правовідносинах між сторонами здійснена новація зобов'язання, оскільки 07.12.2012р. між сторонами у справі, Головним управлінням державної казначейської служби України в Миколаївській області, Головним фінансовим управлінням Миколаївської обласної державної адміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Миколаївської міської ради Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений договір № 820/517з-2У про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 4 250 187,17 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що оскільки зобов'язання з оплати природного газу в заявленому розмірі на умовах спірного договору поставки сторонами припинено за домовленістю сторін, прострочення оплати на умовах договору від 07.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, то у позові про стягнення пені за прострочення указаної суми відповідно до вимог ст. 604 Цивільного кодексу України слід відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що оскаржуване рішення прийнято без урахування вказівок, що містяться в постанові ВГСУ від 30.05.2013 року по даній справі.

Зокрема, апелянт вважає, що зі змісту постанови ВГСУ по даній справі колегія суддів дійшла висновку, що суд визнав правомірним факт нарахування неустойки позивачем, проте, у зв'язку з неспіврозмірним її зменшенням направив в цій частині справу на новий розгляд.

Натомість, суд першої інстанції, ігноруючи вказівки ВГСУ, відмовив позивачу в задоволенні заявленої пені, обґрунтовуючи припинення зобов'язання новацією.

Скаржник зазначав, що укладаючи договір №8720/517з-2У, на який послався суд в якості новації, сторони визначили, що його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків, однак договір не містить умови щодо припинення зобов'язання за договором поставки природного газу №06/10-2653ТЕ-22 від 20.12.2010 року, зміну способу або предмету його виконання, крім того, договір №8720/517з-2У укладався між юридичними особами, які не були сторонам по договору поставки природного газу №06/10-2653ТЕ-22 від 20.12.2010 року.

В судове засідання 24.10.13р. представник апелянта не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2653 ТE-22 (Далі - Договір) та Додаток № 1 до Договору від 20.12.2010 року, згідно яких позивач зобов'язується поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, на виконання вимог Договору та Додатку № 1 до нього позивач на протязі січня-квітня 2011 року поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 23 226 517,20 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу 1 мик від 31.01.2011 року, 1 мик від 28.02.011 року, 1 мик від 31.03.2011 року та 1 мик від 30.04.2011 року (а.с. 22-25).

Відповідач вимоги Договору в частині розрахунку за отриманий газ на умовах встановлених Договором виконав частково сплативши позивачеві 18 976 330,03 грн., що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 4250187,17 грн. за поставлений газ.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач надав платіжне доручення № 4 від 21.12.2012 року, з якого вбачається, що ним було здійснено погашення заборгованості за отриманий газ в розмірі 4250187,17 грн., що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим судом першої інстанції припинено провадження в частині стягнення основної частини заборгованості в сумі 4 250 187,17 грн.

Таким чином, за неналежне виконання вимог договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 331582,60 грн. за період з 30.04.2012 року по 31.10.2012 року, 308 813,22 грн. три відсотки річних, та інфляційні за період з березня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 275346,61 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даних правовідносинах здійснилась новація, вважає їх передчасними та безпідставними, виходячи з наступного.

07.12.2012р. між сторонами у справі, Головним управлінням державної казначейської служби України в Миколаївській області, Головним фінансовим управлінням Миколаївської обласної державної адміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Миколаївської міської ради, Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений договір № 820/517з-2У про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст.23 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови КМУ від 11.06.2012р. №517 „Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної чи місцевого самоврядування.

Умовами зазначеного договору, сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Судова колегія зазначає, що вищевказаний договір №820/517з-2У від 07.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків укладався тільки відносно взаєморозрахунків сум основного боргу за спожитий природний газ, однак така обставина не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення платежів за договором, встановленої, зокрема, п.7.3.1 договору № 06/10-2653 ТE-22 від 20.12.2010 року, а також нормами чинного законодавства України.

Згідно ч.2 ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в договорі про організацію взаєморозрахунків відсутня умова про припинення зобов'язання, що виникло на підставі договору № 06/10-2653 ТE-22, окрім того, договір укладено між іншими сторонами, ніж тими, якими укладено договір №06/10-2653 ТE-22 від 20.12.2010 року, що також виключає можливість застосування вказаної норми в даних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що новація первісного зобов'язання за договором №820/517з-2У від 07.12.2012р. не відбулася, оскільки узгодження сторонами іншого порядку оплати боржником заборгованості за спожитий газ за договором № 06/10-2653 ТE-22 від 20.12.2010 р. не можна вважати новим зобов'язальним правовідношенням, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. по справі №47/265-08, від 08.04.2010р. по справі №17/45-09, від 26.05.2009р. по справі №10/097-08/9.

Судом першої інстанції в рішенні від 14.01.2013 року встановлено порушення відповідачем строків оплати за спожитий газ.

Згідно п. 7.3.1 Договору - у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 Договору).

Судова колегія приймає до уваги вказівки ВГСУ у постанові від 30.05.2013 року та зазначає, що нараховані штрафні санкції у вигляді пені є надмірно великі, виходячи з такого.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також встановлює, що розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З вищенаведених правових норм вбачається, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» використовує газ, отриманий за спірним договором, виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, яке звільнене від сплати пені за несвоєчасні розрахунки, що виключає можливість регресного звернення до споживачів з вимогою про стягнення штрафних санкцій, підприємство повністю розрахувалось із боргом, знаходиться в складному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012 р., довідкою про баланс на 30.09.2012р., з яких вбачається збиток підприємства.

За таких обставин, враховуючи відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, причини виникнення заборгованості по договору, фінансовий стан позивача та фінансові інтереси відповідача, а також той факт, що відповідач є установою яка незадовільно фінансується з державного бюджету, судова колегія вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % до 165 791,30 грн..

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 13 серпня 2013 року у справі №5016/2485/2012(7/108) та часткового задоволення позову з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Судова колегія вважає правомірним припинення провадження у справі в частині стягнення з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 4250187,17 грн. та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 308 813,22 грн. - 3% річних, 232844,73 грн. - інфляційних, оскільки в цій частині рішення суду Миколаївської області від 14.01.2013 року залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2013р..

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 серпня 2013 року у справі №5016/2485/2012(7/108) скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 4250187,17 грн. припинити.

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м.Миколаїв, вул.Каботажний узвіз,18, р/р 260083011411 МОУ "Ощадбанк" МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966 ) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, р/р 26002007367001 в ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 165 791,30 грн.(сто шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто одна грн. тридцять коп.) пені, 308 813,22 грн. (триста вісім тисяч вісімсот тринадцять грн. двадцять дві коп.)- 3% річних, 232844,73 грн.(двісті тридцять дві тисячі вісімсот сорок чотири грн. сімдесят три грн.) - інфляційних збитків, 13 595,23 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. двідцять три коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2561,60 грн.(дві тисячі п'ятсот шістдесят одна грн. шістдесят коп.) судового збору за апеляційний розгляд.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.10.2013 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя Я.Ф.Савицький