Рішення № 34355753, 22.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/85/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 Справа № 908/3211/13

за позовом Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська, 11)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Гайдай О.І. - довіреність № 01/2518 від 21.11.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором постачання теплової енергії № 104-Т від 01.03.2005 р. в розмірі 2181,32 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 612, 714 ЦК України, ст.ст. 193, 216-218, 275-277 ГК України та умови укладеного між сторонами договору № 104-Т від 01.03.2005 р. Вказує, що в період з березня 2011 р. по липень 2013 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5371,50 грн. Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриману теплову енергію розрахувався лише частково - в сумі 3190,18 грн. Решта боргу в сумі 2181,32 грн. залишилась несплаченою. Посилаючись на вищевикладене позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3211/13, розгляд якої призначено на 22.10.2013 р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_1 (відповідач у справі) вимоги суду, викладені в ухвалі від 27.09.2013р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно Повідомлення про вручення поштової кореспонденції, ухвалу господарського суду від 27.09.2013р. про порушення провадження по даній справі та призначення її до розгляду на 22.10.2013р. було направлено судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 20.09.2013 р., оригінал долучено до матеріалів справи) та вручено йому особисто - 03.10.2013 р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений та обізнаний.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.10.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 01.03.2005 року між позивачем (Енергопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 104-Т на постачання теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язався здійснювати оплату за отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.5 Договору облік спожитої теплової енергії здійснюється виходячи із показів приборів обліку. При відсутності приборів обліку або у випадку припинення роботи теплолічильників, облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно затвердженої методики.

Пунктом 5.9 Договору Сторонами узгоджено, що щомісяця, не пізніше 4 числа місяця, наступного за звітним, відповідальний представник Споживача прибуває до Енергопостачальної організації для оформлення та підписання акта на відпуск теплової енергії. У випадку неявки представника Споживача дійсним вважається акт підписаний тільки представником Енергопостачальної організації.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги Споживач зобов'язується здійснювати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації у повному розмірі протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 6.2 Договору).

Згідно із п. 10.1 Договір укладено строком на 3 роки. Договір вступає в законну силу з 01.03.2005 р. і діє до 31.10.2008 р.

У випадку якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодні зі сторін не заявить про закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на наступний строк. При цьому, розрахунок об'ємів теплоспоживання Споживач надає Енергопостачальній організації щороку станом на початок кожного року (п. 10.3 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач, в період з березня 2011р. по липень 2013 р. включно, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5371,50 грн., що підтверджується актами про надання комунальних послуг: за березень 2011 року на суму 369,01 грн.; за квітень 2011 року на суму 155,23 грн.; за травень 2011 року на суму 74,47 грн.; за червень 2011 року на суму 74,47 грн.; за липень 2011 року на суму 74,47 грн.; за серпень 2011 року на суму 74,47 грн.; за вересень 2011 року на суму 74,47 грн.; за жовтень 2011 року на суму 159,98 грн.; за листопад 2011 року на суму 297,74грн.; за грудень 2011 року на суму 283,50 грн.; за січень 2012 року на суму 359,51грн.; за лютий 2012 року на суму 402,26 грн.; за березень 2012 року на суму 283,50грн.; за квітень 2012 року на суму 126,73 грн.; за травень 2012 року на суму 74,47грн.; за червень 2012 року на суму 74,47 грн.; за липень 2012 року на суму 74,47 грн.; за серпень 2012 року на суму 74,47 грн.; за вересень 2012 року на суму 74,47 грн.; за жовтень 2012 року на суму 62,23 грн.; за листопад 2012 року на суму 274,46 грн.; за грудень 2012 року на суму 408,70 грн.; за січень 2013 року на суму 453,44 грн.; за лютий 2013 року на суму 371,41 грн.; за березень 2013 року на суму 378,86 грн.; за квітень 2013 року на суму 110,40 грн.; за травень 2013 року на суму 43,28 грн.; за червень 2013 року на суму 43,28 грн.; за липень 2013 року на суму 43,28 грн.; а всього на суму 5 371,50 грн.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки. В якості доказу отримання відповідачем вказаних вище рахунків, позивачем надано Витяг з книги про доставку вихідної кореспонденції КП «Дніпрорудненські теплові мережі».

Вказана в рахунках сума наданих послуг у встановлений Договором строк відповідачем у повному обсязі сплачена не була. Згідно наданих позивачем доказів (банківських виписок), відповідачем, в рахунок погашення боргу за Договором за спірний період було сплачено 3190,18 грн. Решта боргу в сумі 2181,32 грн. відповідачем сплачена не була.

Направлена на адресу відповідача Претензія (вих. № 05/2627 від 28.11.2012 р.) була залишена останнім без задоволення.

Позовна вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором постачання теплової енергії № 104-Т від 01.03.2005 р. в розмірі 2181,32 грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом всього спірного періоду.

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено договір № 104/Т від 01.03.2005 р., за умовами якого позивач постачає відповідачу теплову енергію, а відповідач приймає та оплачує теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно п. 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання віднесено встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до п. 6 ст. 19 та п. 11 ст. 24 вказаного Закону, Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (надалі - Правила), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 40 Правил, Споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору і вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

В даному випадку, матеріали та обставини справи свідчать, що при проведенні нарахувань за відпущену теплову енергію позивачем застосовувались тарифи на теплову енергію, які були затверджені рішеннями виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Так, рішенням Дніпрорудненської міської ради № 06 від 19.01.2010 року встановлено, що розрахунки КП «Дніпрорудненські теплові мережі» з населенням, бюджетними установами і іншими споживачами за послуги по виробництву, транспортуванню теплової енергії та послуги з централізованого опалення здійснюються за двоставковим тарифом, до складу якого входять: плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) - 473,33 грн. за 1 Гкал. та абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року) - 29270,16 грн. за 1 Гкал/год. Рішенням Дніпрорудненської міської ради № 204 від 17.08.2010 року, затверджено КП «Дніпрорудненські теплові мережі» скоригований базовий тариф на послуги з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії в розрахунку за 1 Гкал (з урахуванням ПДВ) - плата за спожиту теплову енергію - 475,06 грн. за 1 Гкал. та абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року) - 34981,12 грн. за 1 Гкал/год. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 331 від 05.10.2012 року, установлено КП «Дніпрорудненські теплові мережі» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 745,74 грн. за 1 Гкал. та місячна плата за одиницю теплового навантаження - 20 332,10 грн. за 1 Гкал/год.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів про надання комунальних послуг за період з березня 2011 р. по липень 2013 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5371,50 грн.

Вказані Акти про надання комунальних послуг з боку відповідача підписані не були, проте, в силу положень пункту 5.9 Договору, Акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Як зазначив присутній у судовому засіданні представник позивача, скарг або претензій від відповідача, стосовно якості та кількості отриманої теплової енергії, до позивача не надходило.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору (п. 6.2 Договору) оплату рахунків за надані послуги Споживач зобов'язується здійснювати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації у повному розмірі протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. В якості оплати за Договором за період з березня 2011 р. по липень 2013 р. включно, позивачем отримано від відповідача 3190,18 грн.

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 2181,32 грн.

Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2181,32 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська, 11, код ЄДР 32597943, р/р № 26009059270001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) суму 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) грн. 32 коп. основного боргу та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.10.2013р.

Суддя М.В. Мірошниченко