Рішення № 34355612, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/4644/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Табачніковому В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго", м.Краматорськ Донецької області,

до відповідача, Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, виробнича одиниця Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" „Краматорськміжрайтепломережа", м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 104 173,85 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Серган О.Г. - за довіреністю, -

У відповідності до ст.77 ГПК України у судовому засіданні 12.09.2013р. оголошено перерву до 24.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, виробнича одиниця Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" „Краматорськміжрайтепломережа", м.Краматорськ Донецької області про стягнення 104173,85 грн., з яких 91945,52 грн. основного боргу, 9720,99 грн. пеня, 2507,34 грн. 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії за договором №10 від 18.04.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді разом із додатками, Додатковими угодами №1 від 25.04.2012р., № 2 від 30.04.2012р., листів, Актів рахунків №10-8 від 31.08.2012р., №10-9 від 30.09.2012р., Актів відпуску теплової енергії №8-10 від 31.08.2012р., №9-10 від 30.09.2012р., виписок по особовому банківському рахунку, а також розрахунок суми позовних вимог.

17.07.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив на позов, за яким він визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 87321,21 грн. та просить суд розстрочити здійснення оплати наявної заборгованості строком на 6 місяців рівними частками.

До матеріалів справи Відповідачем у копіях надано Акту-рахунок №10-6 від 30.06.2013р., виписку по особовому банківському рахунку Позивача, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний період) за 1 Півріччя 2013р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. справу №905/4644/13 передано судді М.Ю.Мальцеву.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. справу №905/4644/13 передано судді С.М. Соболєвій.

12.09.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме він просить стягнути з Відповідача 101796,04 грн., з яких основного боргу у сумі 87321,21 грн., пені у сумі 9721,01 грн., 3% річних 4753,82 грн.

До вказаної заяви представником Позивача долучено копії розрахунку заборгованості Відповідача та Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.07.2013р.

Дана заява прийнята господарським судом у відповідності до ст.22 ГПК України. Подальше слухання справи здійснювалось з урахуванням зменшених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (Учасник) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерего» ВО «Краматорськміжрайтепломережа» (Замовник) укладено договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 від 18.04.2012р. Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 30.09.2012р. (п.10.1 договору).

Договір укладено без протоколів розбіжностей. З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до умов правочину, позивач зобов'язується у 2012 році надати Замовникові послуги, зазначені в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1.).

Найменування послуг: послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 - 40.30.1 (централізоване постачання теплової енергії) (надалі - Послуги) (п.1.2. Договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником акту-рахунку на оплату Послуг. Замовник здійснює розрахунок протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді. Фактичний обсяг споживання теплової енергії визначається розрахунковим методом (п.4.1).

Додатковою угодою №1 від 25.04.2012р. до Договору №10 від 18.04.2012р. сторонами викладено п.3.1. Договору у редакції: «Ціна цього Договору становить 3350415,67 грн., у тому числі ПДВ 558402,61 грн.».

Додатковою угодою №2 від 30.04.2012р. до Договору №10 від 18.04.2012р. сторонами погоджено змінити редакцію п.3.3. Договору, а саме Замовник здійснює розрахунок за фактичний обсяг наданих послуг (спожитої теплової енергії) за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку на підставі наданих Замовником теплових навантажень або розрахунковим методом (у разі відсутності або виходу з ладу приладів обліку) за тарифом (ціною):

- 1030,57 грн. за 1 Гкал в тому чслі ПДВ 20% для споживачів юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності;

- 300,3 грн., в т.ч. ПДВ за 1 Гкал в т.ч. ПДВ 20% для наслення.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором, у спірний період, виконав належним чином, поставив відповідачу теплову енергію, що також вбачається з Актів відпуску теплової енергії №8-10 від 31.08.2012р., №9-10 від 30.09.2012р., підписаних сторонами.

Враховуючи п.4.1. Договору №10 від 18.04.2012р., Відповідачем мала б бути здійснена оплата наданих послуг у серпні 2012 року - не пізніше 14.09.2012р., у вересні 2012 року - не пізніше 12.10.2012р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути виниклу заборгованість. Враховуючи часткову оплату заборгованості на суму 43700 грн., що вбачається з особової банківської виписки Позивача та наявність переплат за минулі періоди, перед Позивачем за Відповідачем обліковується заборгованість за вказані послуги у сумі 87321,21 грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Споживача перед Енергопостачальною організацією в сумі 87321,21 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Наведене Відповідачем не спростовано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у вищеозначеному розмірі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4753,82 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, зважаючи на межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог у розмірі 3065,75 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9721,01 грн. пені.

Вирішуючи це питання господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів -підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п.7.3.2 Договору №10 від 18.04.2012р. за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього Договору Замовник сплачує Учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, при здійсненні розрахунку пені за несвоєчасну сплату наданих послуг з теплопостачання Відповідачем, Позивачем не враховані вказані вимоги законодавства.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, зважаючи на норми ч.6 ст.232 ГК України та межі позовних вимог, господарський суд прийшов до висновку про правомірність задоволення даних позовних вимог у сумі 9707,72 грн.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

При заявленні первісних позовних вимог на суму 104173,85 грн. Позивачем сплачено судового збору у сумі 2083,48 грн. За заявлення позовних вимог у зменшеному розмірі 101796,04 грн. грн. Позивачем мало б бути сплачено 2035,92 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зменшеній частині позовних вимог судові витрати підлягають поверненню Позивачу, а саме в сумі 47,56 грн.

Стосовно заяви представника Відповідача про розстрочення виконання рішення суду по даній справі господарський суд вказує наступне.

У ч. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.96 р. із подальшими змінами та доповненнями вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем вказується про тяжке фінансове становище, систематичну несплату споживачів за надані послуги з теплопостачання, закупівлю енергоносіїв на умовах повної передплати тощо.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З наданих до матеріалів справи Відповідачем Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2013р., Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 1 півріччя вбачається наявність значних поточних зобов'язань і забезпечень Відповідача, збитковість його фінансового стану з урахуванням здійснення зокрема страхових виплат, адміністративних витрат, матеріальних затрат й витрат на оплату праці.

Проте, господарський суд вказує, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення мають враховуватись поряд з іншими обставинами матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічні висновки містяться в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Рішення у даній справі приймається на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, які полягали у несвоєчасній оплаті наданих послуг з постачання пари і гарячої води згідно Договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді №10 від 18.04.2012р.

Невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань безсумнівно погіршило фінансовий стан та матеріальні інтереси Позивача, позбавило того, на що він розраховував, укладаючи зазначений Договір.

Крім того, виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно яких до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем були порушені майнові зобов'язання перед позивачем, є несправедливим розстрочення виконання відповідачем свого обв'язку фактично по оплаті поставленого позивачем товару.

Господарський суд зазначає, що кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

Важкий фінансовий стан Відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається Відповідач, не є виключним випадком, який впливає на неможливість виконання рішення суду, так як наявність кредиторської, дебіторської заборгованостей, боргів із виплати заробітної плати тощо не звільняє боржника від зобов'язання перед іншими кредиторами.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали заяви, суд не знаходить об'єктивних обставин, які б підтверджували виключність випадку, передбаченого законодавством для надання розстрочки виконання рішення на даний час.

Господарський суд зазначає, що Відповідач, подаючи заяву про розстрочку йому виконання рішення суду, має надати докази того, що у запропоновані ним спосіб і строки рішення суду буде ним виконане.

Відповідач не надав будь-якого обґрунтування, за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг перед позивачем за рішенням суду у даній справі за запропонованим ним графіком.

Враховуючи викладене, господарський суд вказує, що незадовільний фінансовий стан Відповідача, на який він посилається, заявляючи про розстрочення рішення, є наслідком його власної господарської діяльності, яка не може бути протиставлена матеріальному інтересу позивача у справі, який полягає у отриманні належного йому відшкодування за передані відповідачу цінності - поставлений товар - теплову енергію. Фінансова криза чи інші негативні явища у економіці є одними із ризиків підприємницької діяльності, які носять загальний характер і у повній мірі стосуються як стягувача так і боржника, ці обставини не можуть розглядатись як виняткові, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення.

Означеної позиції притримується Вищий господарський суд України згідно Постанови від 21.12.2011р. у справі № 30/173-10-4757.

На підставі викладеного, суд відмовляє Відповідачу у розстроченні рішення по даній справі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, виробнича одиниця Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" „Краматорськміжрайтепломережа", м.Краматорськ Донецької області про стягнення 101796,04 грн., з яких основного боргу у сумі 87321,21 грн., пені у сумі 9721,01 грн., 3% річних 4753,82 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38), виробнича одиниця Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" „Краматорськміжрайтепломережа", (84307, Донецька область, м.краматорськ, пер.Земляний, р/р 26001300371579 у Краматорській філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 34657789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, м.Краматорськ Донецької області, вул.Орджонікідзе, ЄДРПОУ 34657789, п/р №26005301376944 у філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк, МФО 335106) 100094,68 грн., з яких заборгованість за надані послуги у сумі 87321,21грн., 3% річних у сумі 3065,75 грн., пені у сумі 9707,72 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 2001,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, м.Краматорськ Донецької області, вул.Орджонікідзе, ЄДРПОУ 34657789, п/р №26005301376944 у філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк, МФО 335106) судовий збір у сумі 47,56 грн., сплачений надмірно згідно Платіжного доручення №4461 від 19.06.2013р.

В судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.10.2013р.

Суддя С.М. Соболєва