Рішення № 34355602, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/5496/13

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк

до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення 663091,77грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мавроді І.Д. - за довіреністю;

від відповідача: Матюхіна І.Г. - довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення 663091,77 грн., з яких основного боргу у сумі 616751,35 грн.., пені 37927,27 грн., 3% річних у сумі 8312,31 грн., інфляційних втрат у сумі 100,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем Договору на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться у житловому фонді №72139 від 01.10.2011р.

На підтвердження викладених обставин Позивачем надано розрахунок основної суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, копії: договору на поставку теплової енергії №1263/2022 від 01.11.2008р. з додатками, Додатковою угодою від 20.05.2013р., наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» №562 від 03.10.2011р. «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання», рахунків за спожиту теплорву енергію №1263 від 18.09.2012р., 19.10.2012р., 19.11.2012р., 18.12.2012р., 18.01.2013р., 18.02.2013р., 18.03.2013р., 18.04.2013р., 17.05.2013р. з листами-розписками про їх отримання, фіскального чеку №5391 від 18.09.2012р., Акту звірки показань приладів обліку, Виписки по особовому рахунку, Претензії-вимоги №19-П від 24.04.2013р., акту про здійснення включення опалення від 15.10.2012р. та акту на відключення опалення від 03.04.2013р., листа Відповідача №1-232 від 01.04.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого вказує, що ним було частково погашено наявну заборгованість, а Відповідачем невірно здійснено розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних.

До матеріалів справи представником Відповідача долучено копії Платіжних доручень № 65478 від 19.07.2013р., №65479 від 19.07.2013р., №65946 від 26.07.2013р., №65948 від 26.07.2013р.

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 15.08.2013р., Відповідачем зокрема 02.08.2013р. здійснено часткову оплату наявної суми заборгованості - в розмірі 3000 грн.

До матеріалів справи представником Позивача долучено копію банківської виписки по особовому рахунку.

Заявою від 10.09.2013р. представником Позивача зменшено розмір позовних вимог, а саме він просить стягнути з Відповідача 569341,05 грн., з яких основного боргу 530963,54грн., пені 31548,52 грн., 3% річних 6788,15 грн., інфляційних у сумі 40,84 грн.

Вказана заява прийнята господарським судом враховуючи норми ст.22 ГПК України. В подальшому слухання справи здійснювалось з рахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

18.09.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.09.2013р. продовжено строк розгляду справи до 15.10.2013р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

01.11.2008р. ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Постачальник) та Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (Споживач) уклали договір на поставку теплової енергії №1263/2022, за яким Постачальник зобов'язався постачати теплову енергію до точки розподілу згідно балансової належності на опалення 1042000 ккал/год та гарячого водопостачання 117000 ккал/год (п.1.1.). Відповідач зобов'язався оплатити у повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, визначені договором (п.1.2.).

Облік споживання теплової енергії здійснюється при наявності приладів обліку - за цими приладами (п.5.1.).

Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у договорі (п.6.1). Розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило, на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі (п.6.3.). Остаточна оплата за теплову енергію здійснюється у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.11).

Згідно Наказу ККП «Донецькміськтепломережа» від 03.10.2011р. №562 «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання» встановлено тариф на послуги теплопостачання з 01.10.2011р. для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 23,72 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 763,69 грн..

Факт надання Позивачем послуг з теплопостачання у спірний період підтверджується Актом на включення опалення від 15.10.2012р. та Актом про відключення опалення від 03.04.2013р.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки №1263 від 18.09.2012р., 19.10.2012р., 19.11.2012р., 18.12.2012р., 18.01.2013р., 18.02.2013р., 18.03.2013р., 18.04.2013р., 17.05.2013р. з листами-розписками про їх отримання. Рахунок №1263 від 18.09.2012р. направлений Відповідачу засобами поштової кореспонденції згідно фіскального чеку №5391 від 18.09.2012р.

Господарський суд вказує, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги Позивача з теплопостачання.

Дана позиція встановлена Верховним судом України згідно Постанови від 29.09.2009р. у справі №37/405.

Крім цього, умови спірного договору не передбачають обов'язку Позивача у конкретно визначений проміжок часу виставляти рахунки Відповідачу.

Згідно наданого розрахунку Позивача, він визначив моментом настання прострочення по кожному з рахунків - 11 число місяця, наступного за розрахунковим. Господарський суд вказує, що сторонами у п.п. 6.3, 6.11. Договору №1263/2022 від 01.11.2008р., погоджено, що розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило на умовах 100% передплати виключно в грошовій формі, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим..

Враховуючи вищевикладене, Позивачем у спірний період надано послуг Відповідачу на загальну суму 638304,7 грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" до основних обов'язків Споживача теплової енергії віднесено, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, а також умови договору №1263/2022 від 01.11.2008р., належним виконанням зобов'язання з оплати, є її вчинення Відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписок по банківському рахунку позивача та платіжних доручень № 65478 від 19.07.2013р., №65479 від 19.07.2013р., №65946 від 26.07.2013р., №65948 від 26.07.2013р., відповідачем частково погашено наявну суму боргу до подання позову до суду, а саме на суму 107341,16 грн.

Відповідно, за Відповідача обраховувалась наявна заборгованість за надані послуги з теплопостачання у сумі 530963,54 грн.

Одночасно, після порушення провадження по даній справі Відповідачем частково сплачено суму боргу у розмірі 3000 грн. згідно банківської виписки по особовому рахунку Позивача від 22.05.2013р., припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення заборгованості за поставлений товар.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке часткове усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі у певній її частині відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція висловлена в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у залишковій його частині, а саме в розмірі 527963,54 грн.

Позивачем до стягнення заявлено також 3% річних у сумі 6788,15 грн. та інфляційних у сумі 40,84 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», зважаючи на межі позовних вимог судом встановлено правомірність задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних частково - у сумі 2,05 грн. та 3% річних частково - у сумі 6787,65 грн.

Одночасно Позивачем заявлено до стягнення 31548,52 грн. пені.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п.7.3. Договору погодили, що у випадку прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України №543 від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» Споживач зобов'язаний оплатити пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення..

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок вказаних позовних вимог, зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд пришов до висновку про правомірність задоволення даних позовних вимог, а саме в сумі 31548,52 грн.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

При заявленні первісних позовних вимог на суму 663091,77 грн. Позивачем сплачено судового збору у сумі 13261,84 грн. За заявлення позовних вимог у зменшеному розмірі 569341,05 грн. Позивачем мало б бути сплачено 11386,82 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зменшеній частині позовних вимог судові витрати підлягають поверненню Позивачу, а саме в сумі 1875,02 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас господарський суд вказує, що припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Вказана позиція викладене зокрема у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, враховуючи виникнення спору з вини Відповідача, в даній частині судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення основної заборгованості у сумі 3000 грн.

2. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення основного боргу 527963,54 грн., пені 31548,52 грн., 3% річних 6788,15 грн., інфляційних у сумі 40,84 грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул.Артема,63, р/р 26003000527001 у філ.Дон.дир.АО «Індекс-банк» МФО 335850 ЄДРПОУ 33161769) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, р/р 26003040177 в ПАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629, ЄДРПОУ 33257089, ІПН 332570805621) 566301,76 грн., з яких 527963,54 грн. основного боргу, 31548,62 грн. пені, 6787,65 грн. 3% річних, 2,05 грн. інфляційних, а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 11386,03 грн.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, р/р 26003040177 в ПАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629, ЄДРПОУ 33257089, ІПН 332570805621) судовий збір у сумі 1875,02 грн., сплачений надмірно згідно Платіжного доручення №9654 від 25.07.2013р.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. В судовому засіданні 10.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст рішення складено 15.10.2013р.

Суддя С.М. Соболєва