Постанова № 34355589, 23.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10916/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі Цурановій І.А.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М. - представник за дов. №91/2013/06/17-2 від 17.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами»

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.07.2013р.

у справі №910/10916/13 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами»

про стягнення 172 454,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» про стягнення заборгованості за спожиту протягом лютого - квітня 2013р. теплову енергію у розмірі 172 454,33 грн., з яких: 168 389,94 грн. основого боргу, 362,37 грн. 3% річних та 3 702,22 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №520301 від 12.10.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/10916/13.

Відповідач участі у судових засіданнях місцевого господарського суду не взяв, письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2013р. у справі №910/10916/13 (суддя - Мудрий С.М.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ДП «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» на користь ПАТ «Київенерго» 168 389,94 грн. основного боргу, 3 702,22 грн. пені та 362,37 грн. 3% річних.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №520301 від 12.10.2012р. між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням пені та трьох процентів річних.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду в частині стягнення із ДП «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» 3 702,22 грн. пені, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду у цій частині скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неповне дослідження господарським судом фактичних обставин справи та невірно виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 3 702,22 грн. За оцінкою скаржника, суд першої інстанції задовольнив вимоги у цій частині позову без належної перевірки обгрунтованості заявленої до стягнення із відповідача суми, тому рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Разом із апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. №910/10916/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Корсакова Г.В.) Державному підприємству «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» відновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а судовий розгляд справи призначено на 23.10.2013р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці та зайнятістю судді Корсакової Г.В. в іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні 23.10.2013р. не скористався, хоча про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника відповідач суду не повідомив.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника відповідача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №520301 (далі - Договір), предметом якого було постачання за плату теплової енергії у гарячій воді в адміністративній будівлі по вул. Грушевського, 5-А, в м. Києві.

Відповідно до п.8.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2013р.

Оскільки докази припинення дії Договору відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.2.2.1 Договору постачальник зобов'язувався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

З матеріалів справи випливає, що спір між сторонами щодо обсягу спожитої протягом спірного періоду теплової енергії відсутній, адже облік теплової енергії згідно п.5.1 Договору проводився за приладами обліку. Наведене підтверджується поданими господарському суду копіями звітних відомостей за спожите тепло (а.с.26-28) та обліковими картками (а.с.29-30).

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2 Додатку №4 до Договору встановлений обов'язок споживача до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати постачальнику вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Вартість спожитої у спірному періоді теплової енергії не була сплачена відповідачем у повному обсязі. Станом на день звернення до господарського суду з позовом, несплачена відповідачем сума основного боргу становила 168 389,94 грн. за спожиту в період з лютого по квітень 2013р. теплову енергію.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав,

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача та відповідача виникли цивільні правовідносини, предметом яких була поставка теплової енергії енергопостачальною організацією відповідачу за плату.

Відтак, відповідач є зобов'язаною стороною за укладеним Договором, на якого згідно п.2.3.1 Договору покладено обов'язок своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії.

В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у повному обсязі за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію із позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим судова колегія погоджується із правомірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення із ДП «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» 168 389,94 грн. основного боргу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем сплати вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії, позивач нарахував та просив стягнути із Державного підприємства 362,37 грн. 3% річних за період з лютого по червень 2013р.

Перевіривши обгрунтованість заявленої до стягнення суми 3% річних, судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення господарським судом позову у цій частині вимог.

Водночас, позивач просив стягнути із відповідача пеню у розмірі 3 702,22 грн. за період з 01.02.2013р. по 01.05.2013р.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неправомірність судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення із Державного підприємства 3 702,22 грн. пені. За оцінкою скаржника, господарський суд належним чинном не перевірив правомірність та обгрунтованість її нарахування, у зв'язку з чим вказував на наяність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у цій частині.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами апелянта з огляду на наступне.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 7 Додатку № 4 до Договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Разом з тим, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказуючи на неналежну перевірку господарським судом обгрунтованості заявленої до стягнення суми пені, відповідач, в той же час, власного контррозрахунку ні суду першої, на суду апеляційної інстанції не надав.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявлено до стягнення пені у розмірі 3 702,22 грн., судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Натомість, відповідач належними та допустимими доказами своїх заперечень не довів, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування законного судового рішення у даній справі.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін та скасування.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» на рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013р. у справі №910/10916/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013р. у справі №910/10916/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/10916/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Мартюк А.І.

Пашкіна С.А.