Рішення № 34355507, 11.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14430/13 11.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 29 226 536,99 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Петришина А.М. (дов. № 3 від 21.01.2013 року)від відповідача Кость О.Г. (дов. № 14-326 від 16.03.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 29 226 536,99 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/14430/13, слухання справи призначено на 27.08.2013 року.

27.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року справу № 910/14430/13 передано для розгляду судді Бондарчук В.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 27.08.2013 року суддя Бондарчук В.В. прийняла справу № 910/14430/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2013 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року справу № 910/14430/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду від 10.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14430/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 27.09.2013 року було оголошено перерву до 11.10.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 04.10.2013 року позивач подав доповнення та уточнення до позовної заяви.

У судовому засіданні 11.10.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2013 року також надав усні пояснення по суті спору в яких заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір на розподіл природного газу № 14/2723/13 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 року надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до мережі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуг з транспортування газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами Договору. (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.6. Договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (надалі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

У відповідності до пункту 3.8. Договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб) , або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспртованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, в яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично протранспортовані газорозподільним підприємством обсяги газу за формою, наведено у додатку 2 до цього Договору. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункти 3.9., 3.10. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. (далі - тариф), встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення Договору тариф становить 106,90 грн., крім того, ПДВ - 21,38 грн., всього - 128,28 грн.

Згідно з пунктом 5.5. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6 Договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склались з 01 січня 2013 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 11.1. Договору).

На виконання умов Договору, за період з січня 2013 року по травень 2013 року, позивач надав послуги з транспортування газу на загальну суму 46 284 924,23 грн., що підтверджується реєстрами обсягів реалізації природного газу споживачами через Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" протранспортованого газорозподільними мережами Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" за вказаний період та актами надання послуг з транспортування газу (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), а саме:

- актом № 1.1 від 28.02.2013 року на суму 18 239 764,91 грн.;

- актом № 1.2 від 28.02.2013 року на суму 7 668 969,01 грн.;

- актом № 2.1 від 31.05.2013 року на суму 2 252 020,06 грн.;

- актом № 2.2 від 31.05.2013 року на суму 6 240 155,84 грн.;

- актом № 3.1 від 31.05.2013 року на суму 2 367 088,62 грн.;

- актом № 3.2 від 31.05.2013 року на суму 778 043,22 грн.;

- актом № 4.2 від 31.05.2013 року на суму 2 143 892,08 грн.;

- актом № 5.1 від 31.05.2013 року на суму 24 411,17 грн.;

- актом № 5.2 від 31.05.2013 року на суму 56 051,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема, не підписання отриманих від позивача актів надання послуг з транспортування газу та часткову оплату наданих позивачем послуг, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 623 596,25 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 623 596,25 грн. основної заборгованості за договором на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року, 962 207,80 грн. пені, 25 042,77 грн. інфляційних нарахувань, 194 127,10 грн. три проценти річних.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач фактично надав відповідачу послуги згідно з Договором на суму 23 661 327,98 грн., що підтверджується актами надання послуг з транспортування газу, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін. За період з 28.03.2013 року по 09.07.2013 року відповідач перерахував на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 18 914 844,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Окрім того, відповідач посилається на заяву за вих. № 49 від 29.04.2013 року про залік зустрічних однорідних вимог, на підставі якої, за твердженням відповідача борг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за Договором зменшився на 4 722 072,30 грн.

Окрім того, відповідач, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір пені до 1 гривні.

Позивач у своїх письмових поясненнях заперечив проти задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зменшення розміру пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року за умовами якого позивач зобов'язався у 2013 року надати відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідача або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зокрема з тих підстав, що акт № 1.2 від 28.02.2013 року на суму 7 668 969,01 грн., акт № 2.2 від 31.05.2013 року на суму 6 240 155,84 грн., акт № 3.2. від 31.05.2013 року на суму 778 043,22 грн., акт № 4.2 від 31.05.2013 року на суму 2 143 892,08 грн. та акт № 5.2 від 31.05.2013 року на суму 56 051,82 грн., не є належними доказами надання позивачем послуг за Договором, оскільки останні не підписані та не скріплені печатками Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Суд не погоджується з вищенаведеним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.5.3. Договору газорозподільне підприємство зобов'язується щомісячно, до 8-го числа місяця наступного за звітним, складати та підписувати із споживачами замовника за замовником або постачальниками 3-х сторонні акти про обсяги газу використані споживачами замовника за звітний місяць, і на підставі цих актів до 10-го числа місяця, наступного за звітним, складати реєстри, підписані газорозподільним підприємством та постачальниками, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику

Згідно з нуктом 4.6. Договору обсяг протранспортованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку газу.

На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг (пункт 4.7. Договору).

На виконання умов пункту 4.5.3. Договору позивачем було складено відповідні реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" через газорозподільні мережі Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"за період з січня 2013 року по травень 2013 року, які підтверджують надання позивачем послуг з транспортування природного газу в обсязі 360 811,695 тис.куб.м. на загальну суму 46 284 924,23 грн.

На підставі вищевказаних реєстрів обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" позивачем було складено, підписано, скріплено печаткою Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" та направлено на адресу відповідача акти надання послуг з транспортування газу за період з січня 2013 року по травень 2013 року, що підтверджується супровідними листами та кур'єрськими накладними.

Проте, в порушення пункту 3.8. Договору відповідач не повернув Публічному акціонерному товариству "Одесагаз" один примірник оригіналів акту № 1.2 від 28.02.2013 року на суму 7 668 969,01 грн., акту № 2.2 від 31.05.2013 року на суму 6 240 155,84 грн., акту № 3.2. від 31.05.2013 року на суму 778 043,22 грн., акту № 4.2 від 31.05.2013 року на суму 2 143 892,08 грн. та акту № 5.2 від 31.05.2013 року на суму 56 051,82 грн. та не направив жодного вмотивованого пояснення щодо не підписання вищезазначених актів.

Окрім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів про обсяги газу спожитого споживачами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

Таким чином, з наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з транспортування газу виконав належним чином, зауважень щодо наданих позивачем послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за надані послуги здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення 22 623 596,25 грн. основного боргу за надані послуги, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 22 623 596,25 грн. основного боргу договором на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 962 207,80 грн. пені, 25 042,77 грн. інфляційних нарахувань, 194 127,10 грн. три проценти річних.

Відповідно до пункту 7.2.1. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 гривні, яке мотивоване недоотриманням Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від контрагентів та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий газ, а також скрутним фінансовим становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором.

Водночас, недоотримання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від контрагентів, несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий газ, не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання, оскільки відповідно до пункту 5.5. Договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, то нарахування пені слід здійснювати з 21 числа кожного місяця в якому мало місце прострочення платежу.

Отже, враховуючи викладене вище, за розрахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 444 914,04 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, з урахуванням періодів, вказаних судом при нарахування пені, на загальну суму 89 445,05 грн.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 668,97 грн.

При цьому, суд відзначає, що різниця в сумі інфляційних втрат між заявленою позивачем та встановленою судом виникла, зокрема, у зв'язку із незастосуванням позивачем при розрахунку від'ємних індексів інфляції (за лютий 2013 року), що суперечить положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, які не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в тому числі, з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97, а аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року у справі № 37/345 та від 28.02.2011 року у справі № 37/340.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості підлягають частковому задоволенню а саме, у розмірі 22 623 596,25 грн. основного боргу, 444 914,04 грн. пені, 89 445,05 грн. три проценти річних, 7 668,97 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 22 623 596 (двадцять два мільйона шістсот двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 25 коп. основного боргу, 7 668 (сім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 97 коп. інфляційних нарахувань, 89 445 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 05 коп. три проценти річних, 444 914 (чотириста сорок чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 04 коп. пені, 66 971 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.2013 року.

Суддя С.В. Стасюк