Рішення № 34355464, 22.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2013 Справа № 905/4050/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінвестхолдинг», м. Донецьк

про: визнання недійсним договору зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012 р.

за участю сторін;

від позивача: не з'явився

від відповідача: Клєшнін Р.Є. - за дов. б/н від 21.02.201Зр.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінвестхолдинг» про визнання недійсним договору зберігання № 10/08-12 від 10.08.2012р.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що 10.08.2012р. між ТОВ «Шахта «Білоріченська», як зберігачем, та ТОВ «Донінвестхолдинг», як поклажодавцем, було укладено договір зберігання № 10/08/12, відповідно до якого зберігачу передано на зберігання товар - вугілля у кількості 60.100 тон вартістю 23.930.400,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 22.08.2012р.

14.08.2012р. державним реєстратором Лутугінської районної державної адміністрації, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. по справі № 55/413, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» та скасування реєстрації припинення ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».

На думку позивача, оскільки підписання акту приймання-передачі від 22.08.2012р. відбулось вже після скасування державної реєстрації ТОВ «Шахта «Білоріченська», то це є підставою для визнання відповідних дій незаконними, а сам договір зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р. - недійсним.

На підтвердження позовних вимог надано суду копію договору зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р., копію акту приймання-передачі від 22.08.2012р., копію рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. по справі № 55/413.

Відповідач у своєму відзиві № 123 від 11.09.2013р. проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що акт приймання-передачі вугілля було укладено 13.08.2012р., а дату 22.08.2012р. зазначено помилково, про що свідчить додаткова угода № 1 від 13.08.2012р., яка підписана та скріплена печатками підприємств обох сторін по договору. Крім того, відповідач наголосив, що ПАТ «Шахта «Білоріченська» (позивач) не є стороною по договору зберігання та відповідно до статуту позивача не є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Шахта «Білоріченська», а отже підстави для визнання договору зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р. недійсним відсутні. На підтвердження своїх доводів відповідач надав копію додаткової угоди № 1 від 13.08.2013р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Склад суду неоднаразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.09.2013р., у зв'язку з обранням судді Сгара Е.В. суддею Донецького апеляційного господарського суду, справу № 905/4050/13 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

У зв'язку з невиконанням вимог суду, викладених в ухвалах від 05.06.2013р., від 04.07.2013р., від 23.07.2013р., від 28.08.2013р., від 12.09.2013р., судом на підставі ст. 90 ГПК України винесено окрему ухвалу від 07.10.2013р. та направлено її позивачу. Вимоги цієї ухвали також не виконані позивачем.

В судове засідання, що відбулось 22.10.2013р., позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду від 05.06.2013р., від 04.07.2013р., від 23.07.2013р., від 28.08.2013р., від 12.09.2013р., від 07.10.2013р. не виконав, через канцелярію суду надав електронне повідомлення № 2, у якому просив позовну заяву залишити без розгляду.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві.

Суд відхиляє клопотання ПАТ «Шахта «Білоріченська» про залишення позовної заяви без розгляду. За приписами п.5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Залишення позову без розгляду є правом, а не обов'язком суду, яке не пов'язано з наявністю клопотання сторони, а пов'язано саме з неможливістю розглянути спір по суті.

На вимогу суду, Реєстраційною службою Лутугинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області надано матеріали реєстраційної справи Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" Дорічнього підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля", Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" та Товариства з обмеженої відповідальністю "Шахта "Білоріченська" (а.с.85-248).

Господарський суд вважає, що наявних доказів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними у справі доказами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська», як зберігачем, та відповідачем, як поклажодавцем, укладено договір зберігання № 10/08-12, за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання строком з дати підписання Акту приймання-передачі до 31 грудня 2013р. включно та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності вугілля, повне найменування, характеристики, одиниця виміру, кількість та загальна вартість якого зазначається в відповідному Акті приймання-передавання, що є невід'ємною частиною цього договору.

Отже, сторонами у договорі зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінвестхолдінг», тоді як позивач - Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» не є стороною по договору.

Ухвалами суду від 05.06.2013р., від 04.07.2013р., від 23.07.2013р., від 28.08.2013р., від 12.09.2013р., від 07.10.2013р. позивача було зобов"язано надати докази та пояснення стосовно правонаступництва прав та обов'язків від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» та яким чином оскаржуваний правочин (договір) порушує права та впливає на обов'язки безпосередньо позивача.

Позивачем зазначених вимог суду не виконано.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2013р. судом було витребувано у реєстраційної служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області реєстраційну справу юридичної особи, що зареєстрована за кодом ЄДРПОУ 00176897 (а.с. 82).

Згідно з наданої реєстраційної справи за кодом ЄДРПОУ 00176897 зареєстровано Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська».

Відповідно до статуту, ПАТ «Шахта «Білоріченська» як відкрите акціонерне товариство створено відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 18.09.1996 року № 471 на підставі Указу Президента України від 07.02.1996 року № 166 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» на базі Державного підприємства «Шахта «Білоріченська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з наступним перетворенням його у Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля» шляхом передачі контрольного пакету акцій компанії (наказ Мінвуглепрому України від 26.11.1996 року № 602 на підставі Указу Президента України від 11.05.1994 року № 224/94 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»).

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» (п. 1.3 статуту).

Відповідно до п. 1.4 статуту правонаступником усіх прав та обов'язків Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» є Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська».

Отже, позивач - Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» не є ані стороною договору зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р., ані правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська».

Також, позивачем не доведено яким чином оскаржуваний договір зачипає його права та обов'язки.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем по справі жодним чином не доведено порушення своїх прав оспорюваним договором зберігання № 10/08/12 від 10.08.2012р., то суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у позивача визнавати відповідний договір недійсним, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати за подачу позову покладаються на Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у будь-яких випадках зловживання сторонами та іншими учасниками судового процесу своїми процесуальними правами всупереч обов'язків добросовісно користуватися ними, господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав - також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК України (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. N 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Частиною 5 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи необгрунтоване та умисне не виконання позивачем вимог суду, покладених на нього ухвалами від 05.06.2013р., від 04.07.2013р., від 23.07.2013р., від 28.08.2013р., від 12.09.2013р., від 07.10.2013р., ігнорування вимог окремої ухвали від 07.10.2013р., суд вважає за необхідне скористуватись правом, наданим п.5 ст.83 ГПК України, та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1.700 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (92016, Луганська область, Лутугинський район, смт. Білоріченський, вул. Шкільна, буд.107, ЄДРПОУ 00176897) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1.700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу,

1 - позивачу,

1 - відповідачу

(062) 381-91-20