Ухвала суду № 34354093, 10.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"10" жовтня 2013 р. Справа № 806/4838/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

позивач:ОСОБА_4

від відповідача:Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області Ковальчука В.С. представника за довіреністю,

від відповідача:Житомирського обласного військового комісаріату Негерей О.П. представника за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" серпня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирського обласного військового комісаріату Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області про скасування наказу, поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ №66 від 30 травня 2013 року, виданий військовий комісаром Овруцького об'єднаного міського комісаріату про його звільнення, поновити на посаді провідного спеціаліста, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 травня 2013 року та скасувати наказ №66 від 30 травня 2013 року про призначення на посаду головного спеціаліста ОСОБА_7

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що посада, яку він займав до звільнення, скороченню не підлягала, а навпаки було введено ще одну посаду провідного спеціаліста, однак відповідач прийняв рішення про скорочення та звільнення саме його. Крім того, при проведенні скорочення відповідачем не прийнято до уваги переважне право позивача на залишення на роботі з огляду на більш високу його кваліфікацію і продуктивність праці. Вважає, що працівник, якого прийнято на спірну посаду, є менш кваліфікованим, має нижчий ранг державного службовця та не відповідає кваліфікаційним вимогам перебування на вказаній посаді, а також прийнятий на посаду без проведення конкурсу, що є порушенням Закону України "Про державну службу".

В ході розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 24 липня 2013 року залучив до участі в справі в якості другого відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ військового комісара Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату №66 від 30 травня 2013 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_4 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного спеціаліста Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату з 30 травня 2013 року.

Стягнуто з Житомирського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2013 року по 28 серпня 2013 року в розмірі 9019,14 грн.

Постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 3054,87 грн. допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Відповідач Житомирський обласний військовий комісаріат з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В частині відмови в задоволенні позову постанова суду першої інстанції ніким не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом першої інстанції, що з 01 квітня 2006 року позивач працював на посаді провідного спеціаліста Овруцького об"єднаного міського військового комісаріату.

Відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України від 19.02.2013 року №Д-322/1/Здск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Сухопутних військ Збройних Сил України у 2013 році та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2013 році", директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2013 року №Д-3дск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Сухопутних військ Збройних Сил України у 2013 році та проведення додаткових організаційних заходів у Сухопутних військах Збройних Сил України у 2013 році" та наказу командира військової частини А 0197 від 05.03.2013 року №46дск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Територіального управління «Північ» у 2013 році", наказу військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 11.03.2013 року №2дск "Про проведення організаційних заходів у військових комісаріатах Житомирської області у 2013 році", в районних (міських) військових комісаріатах Житомирської області, в тому числі і в Овруцькому об"єднаному міському військовому комісаріаті проводилась реорганізація - скорочення чисельності і штату військовослужбовців та працівників з переходом інший штат.

Наказом військового комісара Овруцького ОМВК (по стройовій частині) ОСОБА_4 звільнено з 30 травня 2013 року за п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатів).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу військового комісара Овруцького ОМВК №32 від 23.05.2013 року "Про оголошення штату 03/404/-53(01) Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату та переміщення особового складу" в штаті відповідача відбулись зміни, за якими зменшена (скорочена) чисельність штатних посад державних службовців (працівників) з семи ( головний спеціаліст - одна посада; провідний спеціаліст - одна посада; спеціаліст 1 категорії - дві посади; спеціаліст 2 категорії дві посади; спеціаліст - одна посада) до трьох посад державних службовців: головний спеціаліст - одна посада; провідний спеціаліст - дві посади, тобто мало місце скорочення штату працівників Овруцького ОМВК. Таким чином, в Овруцькому ОМВК відбулася реорганізація зі скороченням посад спеціалістів 1 категорії, спеціалістів 2 категорії та спеціаліста. При цьому посада головного спеціаліста та провідного спеціаліста, яку обіймав позивач, скороченню не підлягала, а навпаки додатково була введена ще одна посада провідного спеціаліста

При скороченні чисельності чи штату працівників відповідач зобов'язаний дотримуватись приписів ст.42 КЗпП України та звільнити з роботи того працівника, котрий має найнижчу кваліфікацію і продуктивність праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації враховувати переваги в залишенні на роботі з числа визначених в ч. 2 ст.42 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що в Овруцькому об"єднаному міському військовому комісаріаті була проведена реорганізація, при цьому посада, яку обіймав позивач до звільнення, не підлягала скороченню, натомість була введена новим штатним розписом ще одна одиниця провідного спеціаліста, тому підстав для звільнення позивача за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у відповідача не було. Відтак, наказ в частині його звільнення за п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Посилання апелянта на ту обставину, що за результатами проведеного тестування особового складу Овруцького ОМВК ОСОБА_4 набрав меншу кількість балів ніж ОСОБА_7 до уваги не приймається, оскільки посада позивача - провідний спеціаліст Овруцького об"єднаного міського військового комісаріату уже передбачає можливість її зайняття більш кваліфікованою особою, а ніж посада яку обіймав до проведення реорганізації ОСОБА_7 Крім того, за результатами тестування відповідачем ОСОБА_4 на іншу - ничжу посаду переведений не був, питання про невідповідність його займаній посаді не розглядалось, тим самим відповідач визнав достатньою його кваліфікацію для зайняття посади провідного спеціаліста. Тому результати тестування в даному випадку не можуть слугувати підставою для звільнення позивача як і не можуть бути підставою для висновків щодо неможливості з огляду на неналежну його кваліфікацію чи фаховий рівень обіймати посаду провідного спеціаліста в нових умовах.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась централізованою бухгалтерію Житомирського обласного військового комісаріату, вимушений прогул позивача тривав з 30 травня 2013 року по 28 серпня 2013 року становив 62 робочих дні, середньоденний заробіток згідно довідки Житомирського обласного військового комісаріату становив 145,47 грн., тому суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача 9019,14 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) (підпис) Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Житомирський обласний військовий комісаріат вул.Баранова,4,м.Житомир,10000 Овруцький об'єднаний міський військовий комісаріат Житомирської області вул.Сабурова,31,м.Овруч,житомирськм область,11100