Ухвала суду № 34351502, 08.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14600/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 000123720/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 254960 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Як було встановлено судом першої інстанції, 18.06.2010р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №000123720/0 (форма В1), яким згідно з пп.пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 за порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачу зменшено суму бюджет ного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. на 254960 грн. Рішення були прийняті на підставі акта податкового органу від 16.06.2010 року № 294/07-20/32800088 невиїзної документальної перевірки TOB "ВАПФ" з питань достовірності нарахування суми бюджетною відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010р., в якому зазначено, що в порушення п. 1.8 ст. 1. пп.пп. 7.7.1. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010р. на 254960 грн. Згідно з актом перевірки зміст порушень полягає в тому, що позивачем в порушення наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" невірно заповнено додаток 2 до декларації з ПДВ за квітень 2010р., а саме не визначено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отриму вачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з фактичною надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 7.7.1. Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження існування факту надмірно сплаченого податку позивачем було подано суду першої інстанції реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.05.2004 року по 30.04.2010 року. Дійсність (відповідність їх здійсненим операціям) та правильність заповнення вказаних податкових накладних відповідач не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем жодних доказів щодо порушення правильності підрахунку суми, що підлягає відшкодуванню надано не було, що свідчить про відсутність факту такого порушення.

Згідно із підпунктом 5.12.3 пункту 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 № 166 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції згідно наказу від 28.04.2009 № 221) значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, на формування суми, що зазначається у рядку № 25 декларації з ПДВ (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню) насправді мають вплив показники, що відображені у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», а не значення в додатку № 2 «Довідка», в якому позивачем було допущено технічну помилку.

В свою чергу відповідач не заперечував правильність підрахованої позивачем розміру суми, що підлягає відшкодуванню, а вказав виключно на те, що її було зазначено у невірному рядку.

При цьому у додатку № 3 до податкової декларації була зазначена сума у розмірі 254960 гривень, що є правильно визначеною.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що існування технічної помилки, не зумовило зміну суми, що підлягає відшкодуванню.

В своїй постанові суд першої інстанції прийшов до висновку, що вищезазначена помилка є методологічною.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Листом Державної податкової адміністрації України від 06.07.2001 р. № 9018/7/23-3317 визначено, що під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Також розуміння сутності методологічної помилки наведено в підпункті «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 -III (із наступними змінами та доповненнями) та у підпункті «в» пункту 3.1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 (із наступними змінами та доповненнями), податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у випадку якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.

Аналогічні тлумачення поняття «методологічної» помилки містяться і в роз'ясненні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. № 06-10/167, відповідно до якого під терміном «методологічна» помилка слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Оскільки позивачем було правильно визначено суму бюджетного відшкодування, проте зазначено її у невірному рядку, що не вплинуло на зміну (збільшення/зменшення) її розміру, колегія суддів приходить до висновку, що це не дає підстав вважати помилку методологічною у розумінні Державної податкової адміністрації.

Відповідно до пункту 4.4. Наказу «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» у складі декларації з ПДВ за травень 2010 року 21.06.2010 року за вх. № 236460 уточнив справедливі показники суми бюджетного відшкодування, що також відображено у додатку № 3, додатку № 2 до цієї декларації.

Копія вказаної декларації наявна в матеріалах справи.

Керуючись вищевикладеними положеннями законодавства та враховуючи подання декларації за травень 2010 року із вказаними уточненнями, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, про не усунення позивачем допущеної помилки є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, та враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 000123720/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 254960 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2012 року - скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.