Постанова № 34351237, 24.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2013 року 09:34 № 826/13803/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Нестеренко О.І. (довіреність від 30.09.2013 р. № 274/10), Потопальська Т.В. (довіреність від 05.09.2013 р. № 252/10), Чуприна Ю.О. (довіреність від 05.09.2013 р. № 255/10)

від відповідача - Манікало І.М. (довіреність від 29.08.2013 р. № 1008/9/10.1-05)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Артель В.М.»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 № 0000494110 та № 0000504110,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 р.:

- № 0000494110, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 138 362 грн. за основним платежем та на 69 181 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000504110, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 131 773 грн. за основним платежем та на 65 886 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу, покладені в основу висновків акту перевірки, ґрунтуються на начебто нікчемності угоди, укладеної з контрагентом. Як доказ наведеного, зазначає позивач, податковий орган використовує акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента (ТОВ «Артель В.М.), в якому зазначається, що директор невідомої позивачу юридичної особи заявив про непричетність до діяльності підприємства, у відносини з якими позивач не вступав.

У той же час, як зазначає позивач, угода із зазначеним контрагентом фактично виконана та документально оформлена, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи це, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та протиправними, просить їх скасувати.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

До участі у справі залучено третю особу - контрагента позивача за спірними операціями.

За визначеною в ЄДР адресою третій особі направлена копія ухвали про відкриття провадження, яка, однак, не вручена з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважаться належним чином врученою третій особі, а третя особи вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особи в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом (код з ЄДР 24584661) по взаємовідносинам з ТОВ «Артіль В.М.» (код з ЄДР 34956843) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2013 р. № 595/41-10/24584661 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ДП «НАЕК «Енергоатом» з ТОВ «Артіль В.М.» за період серпня - вересня 2012 р.

В контексті наведеного під час перевірки встановлено, що між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі виконуючого обов'язки генерального директора Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та ТОВ «Артіль В.М.» укладено договір № ПУ-31243 від 27.08.2012 р. на поставку продукції.

Згідно із специфікацією № 1 підлягала поставці продукції:

- ЗИП к насосу ГЦН-195М, кольцо СГП-05, черт.195-05-1868 в кількості 3 шт. по ціні 82083,33 грн. (без ПДВ) вартістю 246 249,99 грн. (без ПДВ),

- ЗИП к насосу ГЦН-195М, кольцо СГП-05 1, черт.195-05-1869 в кількості 4 шт. по ціні 82083,33 грн. (без ПДВ) вартістю 328333,32 грн. (без ПДВ),

- ЗИП к насосу ГЦН-195М, кольцо СГП-05 2, черт.195-05-1886 в кількості 1 шт. по ціні 82083,33 грн. (без ПДВ) вартістю 82083,33 грн. (без ПДВ),

- ЗИП к насосу ГЦН-195М, прокладна мідна 13, черт.195-05-1218 в кількості 2 шт. по ціні 1100,00 грн. (без ПДВ) вартістю 2200 грн.(без ПДВ),

Всього обумовлено до поставки продукції на 790 639,97 грн. з ПДВ - 131 773,33 грн.

Вантажоодержувач - ЮУВ-ВП Складське господарство м. Южноукраїнськ Миколаївської обл., ВП «ЮУ АЕС».

Як зазначається в Акті перевірки, позивач придбав у контрагента продукцію у зв'язку з чим оформлені видаткові накладні: від 27.08.2012 р. на суму 787 999,97 грн. з ПДВ та від 28.08.2012 р. на суму 2640 грн. з ПДВ. Тобто, по суті, податковим органом визнається факт поставки позивачу продукції.

Як встановлено під час перевірки, відповідно до акту приймання-передачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об'єктів від 31.08.2012 р. № 36 з додатками, вищевказані ТМЦ використані (списані) при виробництві робіт (ремонтних, технічного обслуговування) на експлуатаційні витрати, чим по суті податковим органом підтверджується і подальший рух придбаної позивачем продукції.

Окрім того, встановлено видачу позивачу податкових накладних від 27.08.2012 р. та від 28.08.2012 р. на вищевказані суми.

Суми ПДВ у розмірі 131 773,33 грн. включені до складу податкового кредиту за вересень 2012 р.

Розрахунки проведені 05.09.2012 р. у сумі 790 639,97 грн.

У той же час, зазначається про отримання акту від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 р. № 215/22-6/34956843 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Артіль В.М.» щодо підтвердження відносин з платниками податків за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Надалі з посиланням на зміст зазначеного акту зазначається: «Результат перевірки ТОВ «Артіль В.М.» та вказується, що згідно відповіді Кременчуцької ОДПІ від 02.11.2012 р. № 6144/7/15-222 встановлено відсутність взаємовідносин ТОВ «Артель В.М.» з ТОВ «Інвестхолд», з яким позивач не вступав у взаємовідносини, за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., тобто в період, коли поставка між позивачем та його безпосереднім контрагентом не оформлялась.

Окрім того, як зазначає відповідач в Акті перевірки з посилання на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 р., в останньому зазначено про надходження від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області отримано акту від 15.06.2012 р. № 220/22-05/36785144 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.07.2012 р., тобто за період, який не охоплює період поставки продукції між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

З посиланням на наведене податковим органом зазначається, що за результатами акту встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності.

Крім того, як посилається відповідач в Акті перевірки, встановлено та опитано ОСОБА_7, який згідно установчих документів являється директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ТВК «Приваткомресурс», останній повідомив, що не має відношення до діяльності підприємства.

Ґрунтуючись на встановленому, на думку податкового органу, логічно-послідовному зв'язку викладених вище обставин відносно обставин діяльності ТОВ «ТВК «Приваткомресурс», ТОВ «Інвестхолд», відповідач зазначає, що правочини нібито укладені ТОВ «Артель В.М.» та підприємствами постачальниками (не зазначено якими) не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Зазначається, що відповідно до баз даних та інших джерел інформації (не зазначено яких) встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій.

Відтак, як вважає податковий орган, встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Артель В.М.».

У той же час, виходячи з вищенаведеного вбачається, що діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля.

Контрагент, як вважає відповідач, є вигодотранспортуючим підприємством, не наводячи, однак, нормативно визначеного терміну зазначеного визначення.

З урахуванням наведеного у сукупності, податковий орган зазначає про порушення позивачем п. 138.1., 138.2., 139.1.9. ПК України та завищення витрат за 3 кв. 2012 р. на 658 867 грн., що призвело до заниження податку на 138 362 грн. а також про порушення п. 193.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., 201.4., 201.6., 201.10 ПК України та завищення податкового кредиту на 131 773 грн. за вересень 2012 р. (період формування податкового кредиту за накладними, виданими у серпні 2012 р.), що є сумою донарахованих податкових зобов'язань.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, сформованих у зв'язку із «ймовірністю», «сумнівах» та «ознаках» наявності певних обставин, які до того ж не забезпечені навіть логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для позбавлення позивача податкових вигод, сформованих за спірними операціями.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами та надалі («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірні рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, є такими, що не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не може вважатися правомірними.

Відносно посилання ДПІ на обставини неможливості проведення зустрічної звірки та на відповідні акти у цьому контексті, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки, акти щодо чого складені значно пізніше, ніж періоди проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи, акт про неможливість звірки не містять будь-яких відомостей та доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про проведення зазначеної звірки та про необхідність надання документів.

Із наведеного в Акті перевірки змісту акту про неможливість звірки по контрагенту вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічних звірок відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відносно інших доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Суд, крім іншого, також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними. Відтак, відомості щодо директора підприємства-контрагента позивача, які були внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані податковим органом станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та у сукупності з первинними документами підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, на підтвердження доставки продукції позивачу, її оприбуткування та подальшого використання, позивачем надано, крім власне угоди, банківських та первинних документів: журнал реєстрації вивантаження міжгороднього вантажу із зазначенням відомостей про прибуття вантажу та реквізитів вантажу і супровідних документів; маршрутний лист до договору; прибуткові ордери № 12-6551 від 28.08.2012 р. та № 12-6552 від 28.08.2012 р.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 6311; бухгалтерську довідку; довідку про вартість договору та період здійснення платежів (довідка про хід виконання договору); перевірочну форму до договору/рахунку № Д, ПУ-31243; картку обліку до договору та календарний план; накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; акти списання використаних запасів від 31.08.2012 р. № 19/216; інвентарну картку № 1141487 щодо наявності у позивача об'єкта ремонту; технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ; копію ярлику на придатну продукцію.

В контексті наведеного слід зазначити, що спірні операції є по своїй суті операціями з перепродажу продукції, які не потребують значних ресурсів для організації їх виконання.

У свою чергу, з податкової декларації контрагента з податку на прибуток вбачається декларування за 3 кв. 2012 р. адміністративних витрат у розмірі 536 505 грн. В контексті наведеного, слід зазначити, що згідно з п/п. 138.10.2. ПК України до адміністративних витрат віднесено, зокрема: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків. Тобто, в сукупності наведене вказує на декларування контрагентом в період виконання спірних операцій витрат, пов'язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності, що, у свою чергу, вказує на наявність у контрагента можливостей та ресурсів/об'єктів, з якими пов'язані ці витрат для цілей ведення звичайної господарської діяльності.

У той же час, податковим органом не доведено обсягів ресурсів, які були необхідні контрагенту для організації поставок, але були відсутні.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відносно зазначення на стор. 12 Акту перевірки обставин того, що вищезгадані податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, слід зазначити, що одночасно податковим органом визначається подання позивачем 19.10.2012 р. додатку № 8 до декларації (заяви із скаргою на постачальника). Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що податковим органом не спростовується одночасне подання первинних документів до вищевказаної заяви, а також виходячи з положень абз. 11. п. 201.10 ПК України в кореспонденції з приписами абзацу третього пункту 198.6 ПК України, формування позивачем спірним сум податкового кредиту є правомірним.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представники позивача у судовому засіданні не наполягали.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код з ЄДР 24584661) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 0000494110 та № 0000504110.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2013 р.