Постанова № 34351205, 18.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

th=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2013 року № 826/10777/13-а

>Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланд"

до

Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим ДПС

про

визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланд" (далі по тексту – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим ДПС (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Алушті в АР Крим ДПС щодо невнесення змін до автоматизованої інформаційної системи оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), особового рахунку та картки особового рахунку позивача та не скасування пені;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС щодо самовільної зміни цільового призначення платежів, визначеного позивачем та зарахування платежів з орендної плати в рахунок погашення пені;

- зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Алушті АР Крим ДПС вчинити дії щодо зарахування в рахунок майбутніх грошових зобов’язань із сплати орендних платежів за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланд» грошових коштів (списаної пені) у розмірі 43.587 (сорок три тисячі п’ятсот вісімдесят сім гривень) 46 коп.

У судове засідання 23 вересня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

28 липня 2005 року між Алуштинською міською радою АР Крим та ТОВ «Ланд» укладено Договір оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 7 Алуштинської міської ради 30 серпня 2005 року за № 040500200095.

22 січня 2008 року позивачем подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, в якій розмір орендної плати визначено у розмірі 203173,92 грн., рівними частками за кожен місяць – 16931,16 грн.; 02 лютого 2009 року подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій розмір орендної плати визначено у розмірі 234056,36 грн., рівними частками за січень-серпень – 19504,70 грн.; за вересень-грудень – 19504,69 грн.

29 липня 2010 року ТОВ «Ланд» подано уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, в якій розмір орендної плати визначено на рівні 22 700,37 грн., в тому числі рівними платежами за січень-вересень – 2 330,17 грн., за жовтень – 1 728,84 грн., за листопад-грудень – 0,00 грн.; та уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій розмір орендної плати визначено на рівні 0,00 грн.

Таким чином, за допомогою уточнюючих податкових декларацій позивач фактично виправив помилку, допущену ним в раніше поданих податкових деклараціях, а саме зменшив помилково вказану суму податкового зобов’язання з орендної плати.

В подальшому, відповідачем на підставі акту від 19 серпня 2010 року № 1252/15-3/32658073 про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланд» за період з 30 жовтня 2008 року по 29 липня 2010 року винесені податкові повідомлення – рішення від 02 вересня 2010 року № 0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року № 0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року № 0011031503/2 та від 19 листопада 2010 року № 0011031503/2 відповідно до яких за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати ТОВ «Ланд» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 150 890,53 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, у справі № 2а1382/11/2670 за позовом ТОВ «Ланд» до ДПІ у місті Алушті про скасування податкових повідомлень – рішень, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначеними рішеннями встановлено, що оскільки подання уточнюючої податкової декларації не є сплатою податкового зобов’язання, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» є протиправним.

Такий висновок, встановлений судовим рішенням в адміністративній справі № 2а1382/11/2670, у зв’язку з набранням законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року та керуючись приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, приймається судом без доказування.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 05 жовтня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим ДПС надіслала на адресу ТОВ «Ланд» Акт звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2012 року по 01 вересня 2012 року (орендна плата з юридичних осіб), у якому станом на 01 січня 2012 року значилася несплачена пеня у розмірі 45 587,46 грн.

Листом від 28 грудня 2012 року № 16 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС з вимогою про виключення зазначеної пені з картки особового рахунку товариства, вказуючи на неправомірність таких дій.

Листом від 28 січня 2013 року № 249/10 позивачу відмовлено в задоволенні вимог товариства та повідомлено про підстави нарахування ТОВ «Ланд» зазначеної пеню. Так, зокрема, у листі вказано, що відповідно до норм статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на суму податкового боргу у розмірі 301 781,00 у тому числі за податковою декларацією за 2008 року – 67 724, 64 грн. та податковою декларацією за 2009 року – 234 056, 36 грн., за період з дати виникнення податкового боргу по дату його погашення 29 липня 2010 року нарахована ТОВ «Ланд» пеня у сумі 45 587,46 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача від 14 лютого 2013 року № 02 та від 19 березня 2013 року № 04 залишені без задоволення відповідно до листів Державної податкової служби АР Крим від 12 березня 2013 року № 632/10/15.3-75 та Міністерства доходів і зборів України від 30 квітня 2013 року № 1950/6/99-99-15-03-01-16з.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивач стверджує, скарга ТОВ «Ланд» від 19 березня 2013 року № 04, надіслана до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та отримана ним 22 березня 2013 року, відповідь на яку відповідно надано 30 квітня 2013 року № 1950/6/99-99-15-03-01-16з, тому на думку позивача скарга останнього вважається задоволеною у зв’язку з порушенням строку розгляду скарг.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд зазначає, що у зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, тому розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Суд погоджується із посиланнями позивача, що у з зв’язку з коригуванням податкових зобов’язань за податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2008 та 2009 роки відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій і пені, адже, у ТОВ «Ланд» з 23 жовтня 2008 року відсутні податкові зобов’язання по сплаті орендної плати за землю. При відсутності податкового зобов’язання не може виникнути і податковий борг.

Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Підпунктами 16.1.1. та 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 цього Закону встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку (підпункт 16.3.1. пункту 16.3. статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Отже, застосування пені виправдане лише за наявності двох умов: здійснення платником податків саме сплати узгодженої суми податкового зобов’язання та здійснення такої сплати з порушенням встановлених граничних строків. Подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується сума податкового зобов’язання, не прирівнюється до сплати такого податкового зобов’язання.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 травня 2012 року у справі № К-42341/09-С, від 03 квітня 2007 року у справі № 26/505а, від 15 січня 2008 року у справі № 2/96а. Зокрема, зазначено, що згідно із нормами статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» нарахування пені здійснюється у випадку фактичної наявності у платника податків обов’язку щодо сплати податкового боргу. Уточнюючим розрахунком при виявленні самостійно здійснених помилок платник податків здійснює коригування показників податкової декларації за податковий період, за який така декларація була подана, і що таке коригування не може ототожнюватися з наявністю податкового боргу чи то його погашенням, що виключає правомірність нарахування пені.

Як вже зазначалось, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року скасовано податкові повідомлення – рішення від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2 якими позивачу визначено грошові зобов’язання. Судом також встановлено, що за даними особового рахунку, сума заявлена позивачем до сплати в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 та 2009 роки, фактично сплачена ним 29 липня 2010 року за рахунок від’ємного значення по уточнюючих податкових деклараціях.

Пеня нараховується на суму податкового боргу, а оскільки останній був відсутній, то , відповідно і відсутні підстави для нарахування позивачу пені за період з вересня 2008 по грудень 2009 року у сумі 45 587,46 грн.

Пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-1382/11/2670) передбачено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня а період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується.

Відповідно до пункту 4.2.3. Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за № 1350/18645 пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.

Пунктом 4.2.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені".

Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 N 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за N 522/7843.

Відповідно до пункту 4.2.4. цієї Інструкції облікові операції скасування зазначених податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені здійснюються на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу датою прийняття такого рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року скасовано податкові повідомлення – рішення від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2 якими позивачу визначено грошові зобов’язання, та з урахуванням вищевикладених норм права, суд вважає відповідач повинен був скасувати пеню та внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Алушті в АР Крим ДПС щодо невнесення змін до автоматизованої інформаційної системи оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), особового рахунку та картки особового рахунку позивача та не скасування пені підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи адміністративну справу в частині дій відповідача стосовно зміни цільового призначення платежів, визначеного позивачем та зарахування платежів з орендної плати в рахунок погашення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший і нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які снували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовим актом.

Закон № 2181-ІІІ не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що ї виник раніше. На це, зокрема, звернув увагу Вищий адміністративний суд в ухвалі від 30 червня 2011 року у справі № 2а/0570/10/173/2011.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року (справа № 21-80а11) зокрема, що пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок гашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені га штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які І вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, жодною нормою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника, сплачених ним для погашення податкових зобов’язань для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку податковим органом податкового боргу.

Відповідно до пункту 5.2. Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що о контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 грудня 2010 року № 953 пеня, нарахована на суму грошового зобов’язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахування в рахунок погашення податкового боргу, грошових, зобов’язань або повернення в порядку, встановленому статтею 43 Податкового кодексу України.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що в разі скасування пені, якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахування в рахунок погашення податкового боргу, а в разі відсутності боргу підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що податковий орган списував за рахунок основних платежів кошти в погашення пені у розмірі 45587,46 грн., яка рахувалась за позивачем.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано вищезазначені обставини, доказів зворотного не надано.

Таким чином, враховуючи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, у справі № 2а-1382/11/2670 за позовом ТОВ «Ланд» до ДПІ у місті Алушті про скасування податкових повідомлень – рішень, адміністративний позов задоволено, скасовано серед іншого нараховану пеню, відповідачем неправомірно змінено цільове призначення платежів, визначеного позивачем та зарахування платежів з орендної плати в рахунок погашення пені.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС щодо зміни цільового призначення платежів, визначеного позивачем та зарахування платежів з орендної плати в рахунок погашення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд погоджується із вимогою позивача про зобов’язання відповідача вчинити дії щодо зарахування в рахунок майбутніх грошових зобов’язань із сплати орендних платежів за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланд» грошових коштів (списаної пені) у розмірі 43.587 (сорок три тисячі п’ятсот вісімдесят сім гривень) 46 коп.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних дій, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланд" підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як встановлено в частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру складає 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; в разі подання адміністративного позову немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1 147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не 114,70 грн. та не більше 2 294,00 грн., за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру – 34,41 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланд» сплатило судовий збір у розмірі 490,28 грн.

Враховуючи, що позивачем заявленого майнову вимогу про зобов’язання зарахувати в рахунок майбутніх грошових зобов’язань із сплати орендних платежів за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланд» грошових коштів (списаної пені) у розмірі 43.587, 46 грн. та немайнові вимоги про визнання протиправними дій, суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити максимально можливу суму судового збору 470,28 грн.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 470,28 грн.

При цьому суд роз’яснює, що решта суми у розмірі 20, 00 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір» як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланд" задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Алушті в АР Крим ДПС щодо невнесення змін до автоматизованої інформаційної системи оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), особового рахунку та картки особового рахунку позивача та не скасування пені.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС щодо зміни цільового призначення платежів, визначеного позивачем та зарахування платежів з орендної плати в рахунок погашення пені.

4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Алушті АР Крим ДПС вчинити дії щодо зарахування в рахунок майбутніх грошових зобов’язань із сплати орендних платежів за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланд» грошових коштів (списаної пені) у розмірі 43.587 (сорок три тисячі п’ятсот вісімдесят сім гривень) 46 коп.

5. Судові витрати в сумі грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник