Ухвала суду № 34351131, 22.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа №805/8848/13-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Старосуда М.І. при секретарі Полторацькій С.С., за участі представника позивача Толмачової А.М., представників відповідача Рикової М.М., Топузова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Азовмаш", Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 р. у справі № 805/8848/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічне акціонерне товариство "Азовмаш" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 155651,84 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Азовмаш" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 155 651,84 грн.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Азовмаш" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 77 024,90 грн. та пеню у сумі 800,80 грн., разом - 77 825,70 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач і відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просили постанову в частині вирішення справи не на їх користь скасувати і прийняти нову постанову.

В судовому засіданні представник позивача та представники відповідача свої скарги підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Азовмаш", є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 30832888.

Відповідачем до позивача був поданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого підприємство повинно було створити у 2012 році 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 177 осіб), але фактично на підприємстві було працевлаштовано 5 інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, такий норматив установлюється у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, (177 осіб), відповідач повинен був створити 7 робочих міць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Фактично на підприємстві працювало 5 інвалідів. Ці обставини сторонами не оспорюються.

За приписами ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, п. 3.1 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за N 552/13819) порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі вищенаведених норм позивачем була нарахована пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. Станом на 06 червня 2013 року сума пені склала 1602,12 грн.

Таким чином, позивачем була нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, що згідно розрахунків (а.с. 6, 7), складає 154 049,72 грн. та пеня 1602,12 грн. Відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічні обставини викладені в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького" у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З матеріалів справи, що відповідач протягом 2012 року інформував Маріупольський міський центр зайнятості про наявні вакансії посад для працевлаштування інвалідів, що підтверджується відповідними звітами та листами підприємства (а.с. 23-46). Крім того, відповідач інформував аналогічним чином про наявність вакансій управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя (а.с. 47-70), Маріупольську медіко-соціальну експертну комісію (а.с. 71-95). Також відповідачем здійснювалися публікації із запрошенням на роботу осіб, що мають інвалідність, у газеті "Азовський машинобудівник" (а.с. 112-146).

Впродовж 2012 року Маріупольським міським центром зайнятості з метою працевлаштування були направлені 27 осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджується копією листа від 23.05.2013 №1984 (а.с. 96). Згідно з цим листом працевлаштування на замовлені підприємством вакансії не було. 3 безробітним було відмовлено у працевлаштуванні, 24 безробітних відмовилися від працевлаштування самостійно.

На вимогу суду 1 інстанції Маріупольський міський центр зайнятості листом від 10.07.2013 №02-2442 надав корінці направлення на працевлаштування від 01.11.2012 (ОСОБА_6), 28.11.2012 (ОСОБА_7), 27.02.2012 (ОСОБА_8). Перші два з них містять причину відмови у прийнятті на роботу "кандидат не відповідає вимогам", остання - "кандидат не відповідає висновку медкомісії".

Щодо перших двох випадків судом встановлено, що згідно зі стандартом підприємства СТП 00.432-2009 "Комплектування штату" (п. 5.7, 5.8) процедура прийняття на роботу передбачає бесіду з кандидатом та видачу йому направлення, яке підлягає візуванню керівником підрозділу. У відповідності до п. 3.18 посадової інструкції заступника фінансового директора з обліку, аналізу та МСФО Новосельцева М.А. (ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направлялися для працевлаштування економістами), ця службова особа зобов'язана за результатами співбесіди надавати на розгляд генерального директора підприємства кандидатури на вакантні посади.

Як вбачається з направлень на працевлаштування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 02.11.2012 та 28.11.2012, підписаних Новосельцевим М.А., вказані особи не відовідають вимогам посадових інструкцій - не знають законодавства України про оподаткування, методів економічного аналізу, погано володіють ПК. Зазначені вимоги передбачені п. 1.5 посадової інструкції економіста відділу аналізу та податкового планування, що затверджена 01.02.2012 (а.с. 148).

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Виходячи з наведених вище доказів, відмова відповідача у працевлаштуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не пов'язана з їх інвалідністю. Тому протиправної поведінки з боку відповідача у даному випадку немає.

Стосовно відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_8 судом встановлено наступне.

ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи з дитинства за зором, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №385714 від 21.09.2010. В довідці у графі "Висновок про умови та характер праці" зазначено, що вказаній особі протипоказана важка фізична праця, робота з небезпекою травм (а.с. 202).

Крім того, у індивідуальній програмі реабілітації інваліда ОСОБА_8 №1306 від 21.09.2010 також зазначено, що він є інвалідом дитинства за зором, у графі "раціональне працевлаштування (поновлення трудової діяльності інваліда за колишньою або новою професією)" вказано: протипоказана важка фізична праця, робота з небезпекою травм, а у графі "види професій і спеціальності, доступні за станом здоров'я" - може працювати згідно з отриманою освітою без даних протипоказань (а.с.163).

За освітою ОСОБА_8 є фінансистом та бухгалтером, претендував на посаду бухгалтера, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Проте, згідно з виданим медико-санітарною частиною ПАТ "Азовзагальмаш" вкладним листом до амбулаторної картки особи, що приймається на роботу, від 15.03.2012 ОСОБА_8 окулістом визнаний не придатним за професією бухгалтер.

Саме з підстави не проходження окуліста медичної комісії вказаній особі відмовлено у працевлаштуванні за професією бухгалтер.

Як вже зазначалося, відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Суд 1 інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на запроваджене стандартом підприємства СТП 00.432-2012 обов'язкове проведення медичного огляду кандидатів та відсутність скарг з боку ОСОБА_8

Оскільки, наведеною вище нормою закону визначено, що відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності допускається тільки у випадку, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб. У спірному випадку МСЕК таких висновків не робила. Навпаки, інвалід визнаний МСЕК таким, що може працювати за професією. Законом визначений орган, до компетенції якого віднесене визначення придатності інваліда до роботи за певною професією (МСЕК).

З викладеного вбачається, що одна з двох вакансій інваліда у 2012 році не була зайнята у зв'язку з протиправною відмовою відповідача у працевлаштуванні інваліда, у зв*язку з чим суд 1 інстанції правомірно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за незайняте одне робоче місце інваліда у 2012 році, що склала 77 825,70 грн. у тому числі пеня - у сумі 800,80 грн. основний платіж - 77 024,90 грн. (а.с. 217-218).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195-196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Азовмаш", Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 р. у справі № 805/8848/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Старосуд М.І.