Постанова № 34350873, 23.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мірошниченко О.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року справа №236/2221/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2221/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату коштів за рахунок коштів Державного бюджету, стягнути з відповідача на її користь державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 17.01.2013 р. по 05.07.2013 р.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. позов задоволено частково, визнані неправомірними дії УПСЗН щодо призначення, нарахування та виплати позивачу сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, меншому за встановлений ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.01.2013 р. по 04.06.2013 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років в сумі 972 грн. на місяць з урахуванням фактично виплачених сум, стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.01.2013 р. по 04.06.2013 р. в сумі 3850,53 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга на постанову, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що в межах бюджетних асигнувань управління правильно виплачувало допомогу позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р., оскільки позивач не є застрахованою особою.

Справа судом першої інстанції у відповідності до ст. 183-2 КАС України розглянута в порядку скороченого провадження, у зв'язку з чим апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції не встановлені обставини справи, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог не мотивований.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога призначена за заявою від 05.09.2011 р. розпорядженням від 12.09.2011 р. Розмір допомоги з 05.09.2011 р. по 05.06.2013 р. визначався відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2011 р., та становить 130 грн. на місяць.

Позивач не є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, що діяла в 2007 році, передбачалося отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленного законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.

Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа №1-29-07 про соціальні пільги громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 14 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині визначення розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років. Також визнано неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньш 90 гривень для незастрахованих осіб та не меньше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 5,6 вказаного рішення Конституційного суду України визначено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Це рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на теріторії України.

Тому з 09.07.2007 року відновлено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Проте відповідно до п. 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладена у редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньше 130 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік») не визнавалися неконституційними положення п. 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок) саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до п.18 Порядку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб - з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.

На підставі п. 19 Порядку виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Згідно з п. 22 Порядку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що відповідає мінімальному на підставі п. 22 Порядку.

Оскільки позивач не є особою, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на правовідносини щодо виплати їй допомоги не поширюються норми ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», як наслідок, вимоги позивача про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, є необґрунтованими не задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2221/13-а задовольнити.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2221/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми скасувати.

Ухвалити в справі № 236/2221/13-а нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у відповідності до ст. 183-2 КАС України є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.