Постанова № 34350832, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року 12:53 № 826/5219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування наказу та поновлення на роботі,за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кипиченко С.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про змінення підстав звільнення з п. 2 ст. 36 КЗпП України на п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент звільнення); визнання неправомірним та скасування наказу від 07.06.2011р. №209-о; поновлення на роботі на посаді начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.06.2011р. до дня поновлення на роботі, який на день подання позову становить 90130,54грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказ від 07.06.2011р. на підставі якого звільнено позивача з займаної посади, прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуваний наказ прийнятий правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2010 року відповідно до наказу №619-о ОСОБА_1 призначений в порядку переводу на конкурсній основі на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на період відпустки ОСОБА_3 для догляду за дитиною до дня фактичного виходу її з відпустки на роботу.

Наказом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.06.2011р. №209-о ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Підставою видання наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.06.2011р. №209-о була заява ОСОБА_3 від 19.05.2011р. про вихід на роботу з відпустки по догляду за дитиною з 08.06.2011р.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 19.05.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено наказ від 07.06.2011р. №210-о про вихід з відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач безпідставно посилається на норми ст. 40 КЗпП України, оскільки ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а в даному випадку трудові відносини припиняються на підставі закінчення строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України).

В судовому засіданні суд зобов'язав відповідача з'ясувати, яким чином запис в трудовій книжці виник раніше ніж сам наказ про звільнення.

На вимогу суду, ОСОБА_4, яка робила запис про звільнення у трудовій книжці позивача, надала письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що запис в трудовій книжці №23 «Про звільнення з посади у зв'язку з закінченням строку договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України» здійснено на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.06.2011р. №209-о. Дата запису від 03.06.2011р. здійснена з опискою та потребує виправленню на 07.06.2011р.

Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

При прийнятті рішення по справі, судом враховує позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.08.2013р. №К-23929/10.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах норм Кодексу законів про працю України, оскільки у зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_3 дія строкового договору, укладеного з позивачем на час перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до дня фактичного виходу її на роботу, закінчилась.

На думку позивача, наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.06.2011р. №209-о про звільнення ОСОБА_1 був винесений неправомірно, оскільки позивач перебував на лікарняному.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Позивач свою волю на укладення строкового трудового договору уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Відповідач не зобов'язаний був попереджати або в інший спосіб інформувати позивача про майбутнє звільнення заздалегідь за п.2 ст.36 КЗпП України

Крім того, обов'язків по працевлаштуванню звільнюваних працівників на адміністрацію підприємства, установи, організації закон не покладає.

Суд також враховує практику Вищого адміністративного суду України, яка наведена в ухвалі від 26.11.2009р. по справі №К-20987/08: припинення трудового договору після закінчення строку трудового договору можливе тільки протягом одного дня. До закінчення строку трудового договору звільнення було б незаконним. Правда, наслідки такого порушення не дуже істотні. У разі виникнення спору суд може тільки змінити дату звільнення на пізнішу, ту, що відповідає даті закінчення трудового договору. Підстав для поновлення на роботі в такому випадку не буде, якщо тільки до моменту винесення судом рішення по спору про поновлення на роботі строк трудового договору закінчився.

Отже, факт звільнення працівника в день перебування на лікарняному не є самостійною підставою для поновлення на посаді.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивача правомірно звільнено з посади у зв'язку з припиненням строку дії договору та з урахуванням норм Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 22.10.2013р.

Суддя В.В. Амельохін