Постанова № 34350773, 16.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2013 р. № 820/6168/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Ткачук О.Л., відповідач - Полухін А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати припис від 12.04.2013 року № 06-22-60 в частині зобов'язання позивача: розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердження відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції у Харківській області (пункт 1 Припису); отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 2 Припису); недопущення викидів забруднюючих речовин від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.) (пункт 3 Припису).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскільки у своїй діяльності підприємство не здійснює викидів забруднюючих речовин та використовує обладнання, яке не віднесено до типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, то позивач не має встановленого законом обов'язку щодо отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин, а тому встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки про порушення останнім вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" є необґрунтованими. Також зазначив, що посилання відповідача на факт здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин є безпідставним, оскільки перевіряючими під час перевірки не здійснювалось жодних вимірів та відповідних досліджень. Крім того, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку підприємства розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, то вказані вимоги є незаконними. Враховуючи наведене, позивач вважає, що спірний припис в частині зобов'язання позивача усунути виявлені порушення (п.п.1-3 Припису) є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки позивач, використовуючи у своїй діяльності стаціонарні джерела, які здійснюють викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не виконав встановленого законом обов'язку щодо отримання відповідного дозволу, то висновки перевіряючих щодо порушення останнім вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" є обґрунтованими, та як наслідок, спірний припис в частині усунення вказаних порушень є законним. Крім того, посилання позивача на неправомірність спірного припису в частині зобов'язання розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердження відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції у Харківській області (пункт 1 Припису) є помилковими, оскільки одержання вказаних документів згідно із положеннями ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено до компетенції відповідача.

У судовому засіданні 10.10.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, ТОВ "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті" зареєстроване як юридична особа. Основним видом діяльності згідно КВЕД є: 24.33. (Холодне штампування та гнуття); 22.23 (Виробництво будівельних виробів із пластмас); 25.12. (Виробництво металевих дверей і вікон); 25.50 (Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія); 46.72 (Оптова торгівля металами та металевими рудами); 46.90. (Неспеціалізована оптова торгівля).

На підставі наказу від 28.03.2013 року №392/01-03 та направлення від 28.03.2013 року №392/01-03 співробітниками Державної екологічної інспекції у Харківській області у період з 29.03.2013 року по 05.04.2013 року було проведено перевірку ТОВ "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено Акт №392/01-03/06-11.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в частині відсутності у підприємства на час проведення перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для висновків про порушення позивачем вказаних вимог діючого законодавства, слугувало те, що при натуральному обстеженні вищезазначеного обладнання було встановлено, що від них здійснюється викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме випарювання замазочного мастила, що використовується для обслуговування металевих конструкцій приладів та металевий пил, що утворюється внаслідок розрізу металевих листів.

Не погодившись із встановленими під час перевірки порушеннями, позивач 12.04.2013 року звернувся до відповідача із письмовими запереченнями на акт перевірки (вих. № 12102).

Листом від 08.05.2013 року №3544/01-24/06-17 Державна екологічна інспекція у Харківській області надала відповідь на заперечення, якою фактично відмовила у їх задоволенні.

На підставі вищезазначеного акту 12.04.2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області було винесено припис №06-22-60 про усунення порушень природоохоронного законодавства, яким позивача було зобов'язано, серед іншого, розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердження відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції у Харківській області (пункт 1 Припису); отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 2 Припису); недопущення викидів забруднюючих речовин від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.) (пункт 3 Припису).

Позивач не погодившись із вказаним приписом, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість прийняття спірного припису (п.п.1-3 Припису) про усунення порушень природоохоронного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 4 вищенаведеного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В силу положень частин сьомої та восьмої зазначеної норми права визначено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розкриваючи зміст припису, суд зазначає, що припис є актом владного реагування, що виноситься органом державної влади у випадках, коли виявлено порушення закону з боку суб'єкта господарювання. При цьому, таке порушення має очевидний характер, є дійсним (триваючим) і має бути припиненим внаслідок винесення припису.

Крім того, згідно з пунктом 4.7 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, також встановлено, що державні інспектори під час здійснення перевірок мають право, зокрема, вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 4.13 вказаного Порядку закріплено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Відповідно до пункту 4.22 Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що виявлені державними інспекторами під час проведення перевірки факти порушень суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства викладаються в акті перевірки з детальним описом виявленого порушення та посиланням на відповідну вимогу законодавства, причому право інспекторів вимагати усунення виявлених порушень реалізовується шляхом складання відповідного припису, тобто вимоги, що викладаються в приписів, мають відповідати детальному опису виявлених порушень, зазначених в акті перевірки.

Так, перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірного припису в частині зобов'язання позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 2 Припису); недопущення викидів забруднюючих речовин від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.) (пункт 3 Припису), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" до обов'язків підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо та здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Згідно із положеннями п.п. 1,5,6,7 ст. 11 вказаного Закону визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

В свою чергу, згідно пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

До стаціонарних джерел забруднення можна також віднести генератори, міні - електростанції, газозварювальне обладнання, які працюють на пальному, при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об'єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Суд зазначає, що як було зазначено в акті перевірки та фактично не заперечувалось під час судового розгляду представником відповідача, виробнича діяльність, яка здійснювалась позивачем у перевіряємий період за допомогою обладнання, що на думку перевіряючих є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.), була пов'язана з виробництвом металевих конструкцій.

З даного приводу суд зауважує, що згідно постановою Кабінету Міністрів України № 1780 від 28.12.2001 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначені вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16.08.2004 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Відповідно до п. 2 вказаного Переліку визначено, до переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел з виробництва та обробки металів віднесено:

устаткування (установки) для випалювання та агломерації металевої руди (включаючи сульфідну руду);

устаткування (установки) для виробництва чушкового чавуну та сталі (первинна та вторинна плавка), включаючи безперервний розлив, продуктивність якого перевищує 2,5 тонн на годину;

устаткування (установки) для обробки чорних металів: а) стани гарячої прокатки, потужність яких перевищує 20 тонн сталі на годину; б) ковальські молоти, енергія яких перевищує 50 кДж на молот, а теплова потужність - 20 МВт; в) нанесення захисних розпилених металічних покриттів з подачею сирої сталі, що перевищує 2 тонни на годину;

ливарні заводи для лиття чорних металів, виробнича потужність яких перевищує 20 тонн на день;

устаткування (установки) для виробництва кольорових металів із руди, концентратів або вторинної сировини з використанням металургійного, хімічного та електролітичного процесів;

устаткування (установки) для плавки, включаючи легування кольорових металів, у тому числі рекуперовані матеріали (рафінування, лиття тощо), з плавильною потужністю, що перевищує 4 тонни на день для свинцю та кадмію або 20 тонн на день для усіх інших металів;

устаткування (установки) для обробки поверхні металів та пластичних матеріалів із використанням електролітичного або хімічного процесів, для яких об'єм ванн для обробки складає понад 30 м3.

В свою чергу, як вбачається з наданої позивачем технічної документації на обладнання, жодне із перелічених в акті перевірки обладнань не віднесено до вищезазначеного переліку типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Представник відповідача під час судового розгляду справи не обґрунтував суду, на якій підставі та за яким критерієм вказане обладнання було віднесено перевіряючими до того типу устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, та як наслідок, потребує отримання відповідного дозволу.

Натомість, під час судового розгляду представником позивача було зазначено, що жодних викидів забруднюючих речовин, які зазначені перевіряючими (металевий пил та випарювання замазочного мастила) під час виробничої діяльності не відбувається, оскільки виробництво здійснюється виключно методами холодного штампування та пресування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає неправомірними висновки відповідача про те, що використовуване позивачем обладнання є стаціонарним джерелом забруднення та підпадає під регулювання, визначене ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. № 48/16064 (далі- Методика №639)

Згідно із п. 1.4 вказаної Методики зазначено, що вона поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, згідно з пп. 2.1.2 Методики № 639, вважаються наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики № 639).

Відповідно до п. 2.3 Методики № 639 при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, факт викиду використовуваним позивачем обладнанням забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме випарювання замазочного мастила, що використовується для обслуговування металевих конструкцій приладів та металевий пил, що утворюється внаслідок розрізу металевих листів, було встановлено перевіряючими при натуральному обстеженні даного обладнання.

Суд зауважує, що представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо того, яким чином перевіряючими було встановлено факт здійснення позивачем забруднюючих викидів в атмосферне повітря та не надав жодних доказів на підтвердження того, у який період, які забруднюючи речовини та в якій кількості були здійснені вказані викиди.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних доказів на підтвердження дотримання державними інспекторами під час проведеної перевірки суб'єкта господарювання вимог п.п. 2.2, 2.3 Методики № 639, а саме доказів фіксації в журналах первинної облікової документації даних, щодо факту проведення вимірювання та його наслідків.

Натомість, під час розгляду справи представник позивача зазначив, що 04.06.2013 року між підприємством та КП "Санепідсервіс" було укладено Договір №1224 на проведення робіт з визначення вмісту пилу гравіментичним методом та вмісту мінерального масла фотометричним методом в атмосферному повітрі на робочому місці. Згідно із результатами вказаних досліджень, які викладені у протоколах від 17.06.2013 року №148 та №170, металевий пил та випарювання замазаного мастила в повітрі та в межах санітарно-захисної зони а виявлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та фіксації її наслідків у відповідному акті перевірки, відповідачем не було дотримано вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки твердження посадових осіб відповідача про те, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються відходи виробництва, не розкрито з точки зору конкретних фактів, не деталізовано і жодним чином не підтверджується.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із положеннями п.п.240.1.1 п. 240.1 ст. 240 ПК України визначено, що є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, є платниками екологічного податку.

Відповідно до пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлені ст. 243 ПК України.

Враховуючи вищенаведене та беручі до уваги, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач є платником екологічного податку, тобто підпадає під визначення встановлене п.п.240.1.1 п. 240.1 ст. 240 ПК України, суд дійшов висновку, що зазначена обставина є додатковим доказом того, що підприємством не здійснюється викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що полягало у відсутності у підприємства на час проведення перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.).

Таким чином, оскаржуваний припис в частині зобов'язання позивача: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 2 Припису) та недопущення викидів забруднюючих речовин від джерел утворення, а саме: лінія профілегибочна (модель С18), лінія профілегибочна (модель НС44), лінія профілегибочна (модель Е-10), базова лінія металочерепиці (модель KTJ - 24), лінія поперечної рубки гладкого листа, розмотчики (5 од.) (пункт 3 Припису) є незаконним та таким, що ґрунтується на нормах чинного природоохоронного законодавства, а тому заявлені вимоги щодо його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позовних вимог в частині зобов'язання позивача розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердження відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції у Харківській області (пункт 1 Припису), суд також дійшов висновку про їх обґрунтованість , виходячи з наступного.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваного пункту припису, в обґрунтування підстав його винесення суб'єкт владних повноважень послався на положення ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Разом з тим, враховуючи, що положення вищезазначеної нори Закону не містить посилання на підстави та не закріплює за відповідачем права вимагати від суб'єктів господарювання розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердження відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції, то суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис в цій частині є незаконним та таким, що прийнятий з перевищенням наданих повноважень, а тому заявлені вимоги щодо його скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів правомірності прийняття спірного припису (п.п.1-3 Припису).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про скасування припису - задовольнити.

Скасувати пункти 1, 2, 3 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.04.2013 року № 06-22-60.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Інвестиційна група "Мега Сіті" (61064, м. Харків, вул. Лиса, 21, код 34758276) судовий збір в сумі 34 грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.