Постанова № 34350648, 17.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5461/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі судового засідання - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Зайцева Г.С.,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро - Трейд Плюс" до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро - Трейд Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем противно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки у товариства наявні належним чином оформленні первині бухгалтерські документи складені за результатами здійснення господарських операцій з ПП "Технорубит" та ПП "Капо". Стверджував, що товар придбаний у вказаного контрагента зберігався на складі ПП "Технорубит" відповідно до договору зберігання № 3105/12 від 31.05.2012 про що свідчать акти приймання-передачі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Стверджував, що договори укладені між ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" та ПП "Капо", ПП "Технорубит" не спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" (код ЄДРПОУ 37373703) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 18.10.2010, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" щодо достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, грудень 2012 року з урахуванням показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт перевірки №4474/15.2-05/37373703 від 11.06.2013 (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зокрема зафіксовано порушення ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень, липень, серпень, грудень 2012 року в сумі 2 043 080,40 грн. (т. 1, а.с. 8-22).

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушенням вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 19.07.2013 винесено податкове повідомлення - рішення № 0004621502/60, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 553 850,50 грн. (в тому числі за основним платежем на 2 043 080,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 770,10 грн.) (т.1, а.с. 23).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2 043 080,40 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" фактично не здійснювало придбання товару у ПП "Технорубит" та ПП "Капо", оскільки, на думку контролюючого органу, такий товар фактично контрагентами позивача не поставлявся, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту червень, липень, серпень, грудень 2012 року в сумі 2 043 080,40 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено факт укладення між позивачем (Покупець) та ПП "Технорубит" (Постачальник), ПП "Капо" (Постачальник) договорів поставки №ДГ-0000011 від 02.07.2012, № ДГ-010512 від 31.05.2012 та № ДГ-0000004 від 02.08.2012 відповідно, за умовами яких Постачальники зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, затверджений Покупцем. Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цими договорами. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі та/або шляхом передачі простого векселя. (т. 1, а.с.24-27, т. 2 а. с. 50-55).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду податкові накладні, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові декларації. Як було зазначено представником позивача, розрахунки між підприємствами відбувались шляхом передачі ТОВ "Дніпро-Трейд Плюс" на адресу контрагентів простих векселів серії АА № 1038884 номіналом в розмірі 4 212 108,00 грн. та серії АА № 1038883 номіналом в розмірі 7 320 714,00 грн., що оформлено актами прийому - передачі векселів від 03.09.2012 та від 03.09.2019 відповідно. ( т. 1, а.с. 33-250, т.2. а.с. 1-49, 67-212, т. 3 а.с. 27-132).

З матеріалів справи вбачається, що куплений у ПП "Технорубит", ПП "Капо" позивачем товар був переданий на зберігання Постачальникам за вищевказаними договорами на підставі договорів про відповідальне зберігання № 02/07 від 02.07.2012 (т. 1, а.с. 28-30) та № 3105/12 від 31.05.2012 (т. 2, а.с. 56-58), що підтверджується Актами прийому - передачі до договору відповідального зберігання, з яких можливо встановити вид товару, його кількість та вартість. (т. 1, а.с. 31-32, т. 2, а.с. 59-66).

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у червень, липень, серпень, грудень 2012 року сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких позивачем сплачені суми податку на додану вартість, отримані від контрагентів, що були зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Вказане не заперечується і самим податковим органом та не було спростовано у ході розгляду справи.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП "Технорубит" та ПП "Капо", оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, що не заперечувалось відповідачем у ході розгляду справи.

Безпідставними суд вважає висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, які спрямовують її на надання податкової вигоди третім особам, внаслідок чого неможливо встановити об'єкти оподаткування. Вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Критично суд оцінює і висновки Кременчуцької ОДПІ про неможливість виконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останніх за їх місцезнаходженням, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідних записів. Акти про неможливість проведення зустрічних звірок з ПП "Технорубит" та ПП "Капо" № 218/15.3-9/36224124 від 14.02.2013 та № 143/22.1-07/35587752 від 14.02.2013 відповідно не можуть бути беззаперечним доказом відсутності факту реального придбання позивачем у вказаних контрагентів товару. Зі вказаного випливає тільки неможливість для податкових органів провести зустрічну звірку, але не безтоварність оподаткованих господарських операцій.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у ПП "Технорубит" та ПП "Капо" основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування свої податкових зобов'язань від наявності у його контрагентів трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки вони мають нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "Дніпро-трейд Плюс" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу щодо фіктивної діяльності ПП "Технорубит", ПП "Капо" та їх контрагентів по ланцюгам постачання товару ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Суд критично оцінює твердження податкового органу про те, що укладені позивачем за участі вказаних контрагентів правочини знайшли своє відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угод, відтак вони не створюють жодних правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Такі висновки не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази того, що договори поставки укладені між позивачем (Покупець) та ПП "Технорубит" (Постачальник), ПП "Капо" (Постачальник) відповідно, були визнані недійсними в судовому порядку. Відсутні також і обвинувальні вироки суду стосовно посадових осіб ПП "Технорубит" та ПП "Капо" .

При цьому суд відкидає доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Технорубит", ПП "Капо", враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження .

Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату товарів, придбаних у ПП "Технорубит", ПП "Капо".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування позивачу Кременчуцькою ОДПІ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 043 080,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 770,10 грн., і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0004621502/60 від 19.07.2013.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх вимог.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004621502/60 від 19.07.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро - Трейд Плюс" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 2954,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко