Постанова № 34350567, 24.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2013 р. № 820/8998/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ПКТ" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними,-

встановив:

ПП "ПКТ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів в Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р., січень 2013 р., березень 2013 р., квітень 2013 р., на підставі якої був складений акт перевірки № 2912/22-3/37864462 від 10.07.2013 р.;

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м Хмельницькому Головного Управління Міндоходів в Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за жовтень 2012 р., на підставі якої був складений акт перевірки від 18.03.2013 р. № 939/22 - 3/37864462.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, а тому його дії є протиправними, у зв'язку з чим маються підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, надавши при цьому заперечення проти позову, в яких зазначив наступне. Вказані перевірки проведені були з дотриманням вимог ст. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ та за їх наслідками були складені акти, висновки яких грунтувались на даних аналізу співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та неповно наданого документального підтвердження здійснення ПП "ПКТ" операцій із ризикованими контрагентами, а тому його дії щодо оскаржуваного є правомірними.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів в Хмельницькій області на підставі наказу від 26.06.2013 р. за № 1732 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ПКТ" було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р., за наслідками якої був складений акт перевірки № 2912/22-3/37864462 від 10.07.2013 р., відповідно до висновку якого, податковим органом було встановлено наступні порушення:

- відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. ст. 22, 185, 187, ст. 188, ст. 189 Податкового Кодексу України за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р.;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.4 ст. 189 Податкового Кодексу України, ПП "ПКТ" завищено обсяг операцій з поставки товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 18 362 грн., задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р.-січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р., завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 31 972 875 грн., задекларованих у Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларацій з ПДВ за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р.;

- порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ПП "ПКТ" завищено обсяг операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 11 768 грн., задекларованого у податкових деклараціях з ПДВ за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013р., завищення податкового кредиту на загальну суму 31 966 433 грн., задекларованого у Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р.

Також, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів в Хмельницькій області на підставі наказу від 28.02.2013 р. № 511 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ПКТ" було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за жовтень 2012 р., за наслідками якої був складений акт перевірки від 18.03.2013 року №939/22-3/37864462, відповідно до висновку якого, податковим органом було встановлено наступні порушення:

- відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. ст. 22, 185, 187, ст. 188, ст. 189 Податкового Кодексу України за жовтень 2012 р.;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.4 ст. 189 Податкового Кодексу України, ПП "ПКТ" завищено обсяг операцій з поставки товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 833 грн., задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012р. (вх. № 9072407665 від 17.11.2012 р.), завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 2 910 860 грн., задекларованих у Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. (вх. №9072407659 від 17.11.2012 р.);

- порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ПП "ПКТ" завищено обсяг операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 359 грн., задекларованого у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. (вх. № 9072407665 від 17.11.2012 р.), завищення податкового кредиту на загальну суму 2 910 392 грн., задекларованого у Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за жовтень 2012 р. (вх. №9072407659 від 17.11.2012 р.).

Як вбачається із письмових доказів справи, за результатами проведених перевірок відповідачем податкові повідомлення-рішення не були прийняті.

Оскаржувані дії, на думку суду, є незаконними та необгрунтованими, з огляду на наступне.

В мотивувальних частинах актів перевірок податковим органом зазначається про те, що у ПП "ПКТ" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. ст. 22, 185, 187, ст. 188, ст. 189 Податкового Кодексу України за липень-вересень 2012 р., листопад 2012 р. - січень 2013 р., березень 2013 р. - квітень 2013 р., жовтень 2012 р.

У зв'язку з тим, що на думку ДПІ, на підприємстві не має трудових ресурсів, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі, транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, то всі укладені правочини вважаються нікчемними, згідно до ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Із зазначеним суд не погоджується, враховуючи наступне.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд вважає, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Отже, станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст. 228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Міністерства доходів і зборів України, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу Міністерства доходів і зборів України така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної Міністерства доходів і зборів України письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд вказує, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Також, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; прашчини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Як вбачається зі змісту зазначених актів перевірок, то вони не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Отже, судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість нічим не підтверджене.

Окрім того, п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

За правилами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення(абз. 1 п. 58.1 ст. 58).

В силу абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд зазначає, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних правовідносинах закон не передбачає, що в даному випадку здійснено не було. А від так, у суду не має підстав вважати оскаржувані дії такими, що вчинені були у відповідності до приписів чинного податкового законодавства.

Виходячи з положень ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані дії, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 35,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів в Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за липень - вересень 2012 р., листопад 2012 р., січень 2013 р., березень 2013 р., квітень 2013 р., за наслідками якої був складений акт перевірки № 2912/22-3/37864462 від 10.07.2013 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів в Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "ПКТ" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за жовтень 2012 р., за наслідками якої був складений акт перевірки № 939/22 - 3/37864462 від 18.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного підприємства "ПКТ" (код ЄДРПОУ: 37864462) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 35,00 (тридцять п'ять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Самойлова В.В.