Постанова № 34350559, 17.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2013 р. №820/9338/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Федуркіній А.В.,

за участю: представника позивача - Пономаренка О.О.,

представника відповідача - Джиджавдзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Балаклійский ремонтний завод" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року №0001112200.

В обґрунтування позову зазначив, що викладені в акті перевірки №127/20-01-22-47/08252623 від 04.09.2013р. висновки щодо порушення позивачем п.п. "и" п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: відсутності у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України є безпідставними. Вважає, що виписані контрагентом податкові накладні, не мають дефектів форми та змісту.

На думку позивача, недодержання сторонами, які є юридичними особами, письмової форми договору купівлі-продажу, за умови вчинення дій направлених на його виконання (сплачено кошти та отримано товар за видатковою накладною або інше) не має наслідком його недійсність.

На підставі викладеного представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що в ході перевірки встановлено, що у податкових накладних отриманих позивачем від ТОВ "Грань" вказано номер та дату договору, тоді як у перевіряємий період письмові угоди між позивачем та його контрагентами не укладались, при цьому послався на ст.208 ЦК України, відповідно до якої правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що позивач мав право оформити угоду в усній формі, якщо б вона була повністю виконана у момент здійснення. При дослідженні копій первинних документів наданих позивачем для перевірки встановлено, що оплата здійснювалась шляхом перерахування коштів з банківського рахунку (на умовах попередньої оплати) та передача товару здійснювалася не одночасно. Крім того, на думку відповідача, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, носить лише інформаційний характер, тому не може вважатися, в розумінні ст.207 ЦК України, документом в якому зафіксовано зміст договору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав надані заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2013р. на підставі наказу №124 від 30.08.2013р. та з посиланнями на п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України фахівцями Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством-постачальником ТОВ "Грань" за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий березень 2012 року та ДП "Техно-Буд" за листопад, грудень 2011 року, січень, березень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №127/20-1-22-47/08252623 від 04.09.2013р.(а.с.7-27).

Перевіркою встановлено, що у податкових накладних отриманих позивачем від контрагентів вказано номер та дату договору, тоді як у перевіряємий період письмові угоди між позивачем та його контрагентами не укладались. Висновками акту перевірки №127/20-1-22-47/08252623 від 04.09.2013р. встановлено порушення позивачем положень п.п. "и" п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на суму ПДВ 63080,83 грн.

Підставою для такого висновку відповідача вважає відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними оформленими з порушенням вимог ПКУкраїни, які виникли внаслідок не укладення позивачем договору купівлі-продажу між позивачем та його контрагентами у письмовій формі.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками позивач надав до податкового органу заперечення №15/1589 від 10.09.2013р. (а.с.25) За наслідками розгляду заперечень Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято рішення №1658/10/22-0/14 від 17.09.2013р., відповідно до якого відповідач підтверджує висновки встановлені актом перевірки №127/20-1-22-47/08252623 від 04.09.2013р.

На підставі висновків акту перевірки №127/20-1-22-47/08252623 від 04.09.2013р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення (форма "Р") за №0001112200 від 23.09.2013р.(а.с.26), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77308,50 грн., у тому числі 63080,00 грн. за основним платежем та 14228,50 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо встановлених податковим органом порушень п.п. "и" п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, відповідно до положень п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивачем на запит податкового органу надано пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Грань" та ДП "Техно - Буд", що відображено у акті перевірки.

До матеріалів справи позивачем також надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури та платіжні доручення, копії журналів проводок з 01.11.2011р. по 30.11.2012р. та з 01.05.2011р по 31.03.2012р. (а.с.33-149).

Досліджені у судовому засіданні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Згідно положень ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до положень ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Суд зазначає, що Цивільним кодексом України не заборонено вчиняти правочини між юридичними особами в усній формі, якщо правочин повністю виконується у момент його вчинення, окрім правочині, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст.657 ЦК України, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи, що позивач не придбавав у контрагентів нерухомого майна, не виникло й обов'язку щодо дотримання письмової форми правочину.

Крім того, суд зазначає, що між позивачем та ТОВ "Грань" і ДП "Техно-Буд" укладався не один договір купівлі-продажу, який виконувався в декілька етапів, як вважає відповідач, а кожного разу при закупці товару вчинявся правочин, який повністю виконувався у момент його здійснення.

Позивачем та його контрагентами вчинені усі необхідні дії для настання реальних наслідків за кожним правочином купівлі-продажу, що підтверджується документами про списання коштів з рахунку позивача та іншими документами, що досліджувались вище.

Відповідно до п.п. "и" п.201.1 ст.201 ПК України, у податковій накладній в окремому рядку зазначається вид цивільно-правового договору.

Положеннями п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №1379 від 01.11.2011р. (далі за текстом - Порядок) передбачено, у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Так, підрозділом 1 розділу ІІІ книги V Цивільного кодексу передбачені окремі види договорів, одним з яких є договір купівлі-продажу.

Тобто Податковий кодекс України і Порядок вимагають зазначення лише виду договору незалежно від його форми, типу та не передбачає зазначення документу на підставі якого здійснено операцію у разі укладання усного договору.

З досліджених судом податкових накладних вбачається, що в усіх накладних у графі вид цивільно-правового договору стоїть "договір купівлі-продажу" та зазначено його дату, а тому твердження відповідача про необхідність зазначення у графі "Вид цивільно-правового договору" документів, на підставі яких здійснюється операції за усним договором є безпідставними та не відповідають нормам податкового законодавства.

Таким чином, доводи відповідача про недотримання позивачем письмової форми договору у зв'язку з чим податкові накладні складені з порушенням вимог ст.201 ПК України є неправомірними.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про порушення позивачем п.п. "и" п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Балаклійский ремонтний завод" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001112200 від 23 вересня 2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77308,50 грн., у тому числі 63080,00 грн. за основним платежем та 14228,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08252623, адреса місцезнаходження: вул. Стадіонна, 1, м.Балаклія, Харківської області, 64200) витрати зі сплати судового збору у розмірі 773,09 грн. (сімсот сімдесят три гривні дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24.10.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.