Постанова № 34350265, 04.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4527/11

категорія 8.2.6

04 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

за участю претставників позивача, представників відповідача та прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області

за участю прокуратури Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2011 року,-

встановив:

Виробничо-торгівельне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області, від 15 квітня 2011 року №0001152301, №0000272201, №0000322304, №0000312304 та №0000302304. В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідач діяв з порушенням вимог Законів України, без врахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, а тому вищезазначені податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав зазначених в письмових заперечення проти адміністративного позову та просили в задоволенні позову відмовити.

В ході розгляду справи з метою захисту економічних інтересів держави та відповідно до ст.60 КАС України в справу для представництва інтересів відповідача вступив прокурор, який в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_1 - бухгалтер Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" та ОСОБА_2 - державний податковий інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у м.Житомирі.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що валові витрати товариства формувалися виключно на підставі первинних документів. Також зазначила, що металобрухт Виробничо-торгівельне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" отримувало не в м.Житомирі, а на майданчику річкового порту до якого він поставлявся продавцями чи постачальниками.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що під час перевірки Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" він особисто звітів комісіонерів не отримував.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Житомирі з 21 лютого 2011 року по 29.03.2011 року була проведена виїзна планова документальна перевірка Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення Виробничо-торгівельним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" :

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14677309,00 грн., в т.ч.: за 2009 рік - 561671,00 грн., 1 квартал 2010 року - 260716,00 грн., за півріччя 2010 року - 11150572,00 грн., за 2010 рік 14115638,00 грн.;

- п.4.1, п.4.3 ст.4, п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість, в результаті чого завищено суму заявлену до відшкодування з бюджету за грудень 2010 року в розмірі 1235223,00 грн. та занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на 994749,00 грн., за грудень 2010 року на 526745,00 грн.

- ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" при придбанні та продажу брухту чорних металів.

- ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконання експортного контракту №25/08-2009 від 25.08.2009 року укладеного з фірмою "Veloma Trading Ltd", а саме порушення термінів надходження валютної виручки.

За результатами перевірки складено акт від 05.04.2011 року №1488/23-1/13566695/0110 з доповненнями до нього (а.с.160-161 т.3) на підставі якого Державною податковою інспекцією у м.Житомирі були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.04.2011 року:

- №0000272201, яким нараховано Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 2432626,13 грн.

- 0001152301, яким збільшено Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18346636,00 грн., в т.ч.: основний платіж - 14677309,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3669327,00 грн.;

- 0000312304, яким збільшено Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2216568,00 грн., в т.ч.: основний платіж - 1512210,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 704358,00 грн.;

- 0000322304, яким зменшено Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 1235223,00 грн.;

- 0000302304, яким зменшено Виробничо-торгівельному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 994749,00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 517461,00 грн.

Однак, суд вважає, що вказані рішення податковим органом прийняті з порушенням закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 березня 2009 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (комітент) та ТОВ "Регіональне Галузеве Підприємство "Міттал Стілл" (комісіонер) укладеного договір комісії №05/03 з додатковими угодами, відповідно до якого Комітент в порядку та на умовах, визначених цим договором доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітенту на правах власності.

На виконання вказаного договору ТОВ "Регіональне Галузеве Підприємство "Міттал Стілл" від свого імені та за рахунок ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ здійснило реалізацію на експорт металобрухту, який на праві власності належав останньому, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) та податковими накладними (а.с.199 - 230 т.1), банківськими виписками особового рахунку (а.с.231 - 241 т.1), звітами комісіонера (а.с.242-246 т.1) та вантажно- митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби про оформлення товару та фактичний перетин кордону (а.с.96, 99, 109, 113, 117, 124-128, 179-192, 196 т.1), актами прийому - передачі (уточнюючими) (а.с.69-94 т.2) . Виконання даного договору також стверджується листами ДП "Херсонський річковий порт" від 13.05.2013 року №01-8/363 (а.с.66-67 т.4), ДП "Миколаївський річковий порт" від 15.05.2013 року №01-7/822 (а.с.68 т.4), які також відображають вартість та складові послуг наданих останніми ТОВ "Регіональне Галузеве Підприємство "Міттал Стілл".

21 вересня 2009 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (покупець) та ТОВ "Регіональне Галузеве Підприємство "Міттал Стілл" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №21/09, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт стальний у відповідності з технічними вимогами, якістю та на умовах, зазначеними в даному договорі.

Відповідно до п.3.1 даного договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на умовах СРТ - майданчики підприємства покупця, або в інше вказане місце (в редакції ІНКОТЕРМС 2000).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Регіональне Галузеве Підприємство "Міттал Стілл" було передано у власність ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ, а останнім було прийнято та оплачено брухт стальний на суму 36873484,41 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними (а.с.94, 97, 100, 103, 106, 110, 114, 118, 121 т.1), актами приймання металів чорних (а.с.95, 98, 101, 104, 107, 111, 115, 119, 122 т.1), специфікаціями (а.с.218-219 т.2) податковими накладними (а.с.102, 105, 108, 112, 116, 120, 123 т.1) та банківськими виписками особового рахунку (а.с.130-135 т.1).

В подальшому зазначений товар за вищезазначеним договором комісії був експортований, що підтверджується вантажно- митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби про оформлення товару та фактичний перетин кордону (а.с. 96, 99, 109, 113, 117, 124-128 т.1).

03 серпня 2010 року між ПП "Промислово - торгівельна фірма "Георгій Побєдоносець" (комісіонер) та ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (комітент) укладеного договір комісії №03/08 з додатковою угодою, відповідно до якого комітент в порядку та на умовах визначених цим договором, доручає комісіонерові, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітентові на правах власності.

На виконання вказаного договору ПП "Промислово - торгівельна фірма "Георгій Побєдоносець" від свого імені та за рахунок ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ здійснило реалізацію на експорт металобрухту, який на праві власності належав останньому, що підтверджується банківськими виписками особового рахунку (а.с.250 т.1, а.с. 1-2 т.2), звітами комісіонера (а.с.249 т.1), актами прийому передачі товару (а.с.126-127 т.2). Виконання даного договору також стверджується листом ДП "Херсонський річковий порт" від 13.05.2013 року №01-8/365 (а.с.69 т.4), який також відображає вартість та складові послуг наданих останніми ПП "Промислово - торгівельна фірма "Георгій Побєдоносець".

29 травня 2009 року між СТОВ "Скад" (продавець) та ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ було укладеного договір купівлі - продажу №29/05-09, відповідно до якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних металів, у відповідності з технічними вимогами, якістю та на умовах, зазначеними в даному договорі.

Відповідно до п.3.1 даного договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на майданчики покупця в річкових та морських портах України, узгоджених заздалегідь.

На виконання зазначеного договору СТОВ "Скад" було передано у власність ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ, а останнім було прийнято та оплачено брухт чорних металів, що підтверджується видатковою накладною (а.с.138 т.1), актом приймання чорних металів (а.с.139 т.1), податковою накладною (а.с.140 т.1), специфікацією (а.с.223 т.2).

10 вересня 2010 року між ТОВ Комерційне об'єднання "Крещатик" (постачальник) та ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ було укладеного договір постачання №10/09, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю брухт та відходи чорних металів у відповідності із специфікаціями, які являються невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору, поставка товару здійснюється постачальником шляхом передачі товару покупцю по заліковій вазі на умовах франко-склад Херсонський річковий порт та Миколаївський річковий порт. Конкретні умови узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

На виконання зазначеного договору ТОВ Комерційне об'єднання "Крещатик" було поставлено та передано у власність ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ, а останнім було прийнято та оплачено брухт та відходи чорних металів, що підтверджується видатковими накладними (а.с.144, 150, 156, 161 т.1), приймально - здавальними актами (а.с.145, 151-152, 157, 162 т.1), податковою накладною (а.с. 146, 153, 158, 163 т.1), банківськими виписками по особовому рахунку (а.с.147-149 т.1), специфікаціями (а.с.220-222 т.2)

Отримані за даним договором брухт та відходи чорних металів були експортовані позивачем, що підтверджується вантажно- митними деклараціями з відміткою органів державної митної служби про оформлення товару та фактичний перетин кордону (а.с.154-155, 159-160, 164-166 т.1)

05 березня 2009 року між ПП "Промислово - торгівельна фірма "Оліс" (комісіонер) та ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (комітент) укладеного договір комісії №05/03, відповідно до якого комітент в порядку та на умовах визначених цим договором, доручає комісіонерові, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт металобрухту, який належить комітентові на правах власності.

На виконання вказаного договору ПП "Промислово - торгівельна фірма "Оліс" від свого імені та за рахунок ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ здійснило реалізацію на експорт металобрухту, який на праві власності належав останньому, що підтверджується банківськими виписками особового рахунку (а.с.132, 177-178, 234-235 т.1), звітами комісіонера (а.с.173, 176 т.1, а.с.131-134 т.2), актами прийому-передачі товару (а.с.135, 137 т.2) актами здачі - прийняття робіт (а.с.169,171, 174 т.1), податковими накладними (а.с.170, 172, 175 т.2). Виконання зазначеного договору також стверджується листами ДП "Херсонський річковий порт" від 13.05.2013 року №01-8/369 (а.с.64 т.4), ДП "Миколаївський річковий порт" від 15.05.2013 року №01-7/823 (а.с.65 т.4), які також відображають вартість та складові послуг наданих останніми ПП "ПТФ "Оліс".

Щодо зменшення розміру податкового кредиту ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ, сформованого за рахунок сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару/послуг у ТОВ "РГТ" Інтерсталь" в розмірі 1583550,72 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.7.8.1. п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Пунктом 9.8 ст.9 вказаного Закону передбачено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Актом перевірки встановлено, що податкові накладні на суму ПДВ 576902,72 грн. ТОВ "РГТ "Інтерсталь" були виписані ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ 08 грудня 2010 року та на суму ПДВ 1006648,00 грн. 09 грудня 2010 року.

Реєстрація ТОВ "РГТ "Інтерсталь" як платника податку на додану вартість анульована від 09.12.2010 року, що стверджується актом перевірки (сторінка акту 49).

Факт придбання позивачем товарів/послуг у ТОВ "РГТ "Інтерсталь" та використання його в господарській діяльності перевіркою не оспорюється.

Вищезазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність наявності товарно-транспортних накладних та інших документів на транспортування товару, оскільки за умовами вищезазначених договорів ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ товар не транспортувало. Доставка товару до місця поставки здійснювалась продавцями та постачальниками.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом), а згідно п. 11.7. ст. 11 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Тобто, товарно-транспортну накладну отримує вантажоодержувач, а не покупець.

Згідно з Наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ., що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ до таких учасників не належить, а тому не зобов'язане виписувати, отримувати або зберігати у себе товарно-транспортні накладні, як підтвердження здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагентів ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

До суду не надано також доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у контрагентів. Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем - пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з, поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що в податковій накладні, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із вищезазначеного слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також підставою бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту, суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам податкового законодавства.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Судом також враховано, що факт порушення контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було.

Крім того, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, а недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних , виявленні податковою інспекцією в результаті перевірки підприємства, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Щодо порушення позивачем ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконання експортного контракту №25/08-2009 від 25.08.2009 року укладеного з фірмою "Veloma Trading Ltd", а саме порушення термінів надходження валютної виручки суд зазначає наступне.

25 серпня 2008 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (продавець) та "Veloma Trading Ltd" (покупець) було укладено контракт №25/08-2009, відповідно до якого продавець продає, а покупець купляє, на умовах "FOB" (Інкотермс-2000) річкові та морські порти України, брухт вторинних чорних металів, згідно технічним умовам вказаних в п.2даного контракту.

07 квітня 2010 року між ВТП "Ренесанс" (комісіонер) у формі ТОВ та ТОВ "Укр Мет" (комітент) було укладено договір комісії №0704, відповідно до якого комітент доручає здійснення експортно-імпортних операцій комісіонерові, а комісіонер здійснює посередницькі угоди на користь комітента від свого імені, за рахунок клієнта та за винагороду.

08 квітня 2010 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (продавець) та "Veloma Trading Ltd" (покупець) було укладено доповнення до контракту №25/08-2009, яким було доповнено п.6 (умови оплати) наступним змістом: "Платником за товар може виступати фірма "Steel Invest Group LTD" (Великобританія). При цьому можлива оплата на пряму власнику товару, з яким ВТП "Ренесанс" заключило договір комісії про експорт металобрухту".

Разом з цим, 08 квітня 2013 року між ВТП Ренесанс" у формі ТОВ та ТОВ "Укр Мет" також було укладено додаткову угоду до договору комісії №0704 від 07.04.2010 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що платником за відвантаження на експорт металобрухт може виступати фірма "Steel Invest Group LTD"

На виконання договору комісії №0704 від 07.04.2010 року та контракту №25/08-2009 від 25.08.2009 року ТОВ "Укр Мет" передало ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ брухт чорного металу в кількості 5000000,00 кг., який позивач в свою чергу продав "Veloma Trading Ltd" на загальну суму 10827828,22 грн., що еквівалентно 1375000,01 дол. США, що стверджується вантажно-митними деклараціями від 16.04.2010 року, від 21.04.2010 року та від 23.04.2010 року (а.с.13-15 т.2).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, вищевказані норми законодавства передбачають застосування пені саме до резидента - учасника зовнішньоекономічних відносин в разі ненадходження виручки в іноземній валюті на його валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення.

Кошти в рахунок оплати товару по контракту укладеного між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ та "Veloma Trading Ltd" надійшли згідно додаткових угод від 08.04.2010 року до контракту 25/08-2009 та договору комісії №0407 на рахунок ТОВ "Укр Мет" від фірми "Steel Invest Group LTD" 29 квітня 2010 року, що стверджується банківською випискою особового рахунку (а.с.16 т.4) та листом фірми "Steel Invest Group LTD" від 29.04.2010 року №29/04 адресованого ТОВ "Укр Мет" (а.с.15 т.4).

Щодо листа Управління Національного банку України в Житомирській області від 08.12.2011 року №13-011/3852 (а.с.145-146 т.3), суд відмічає, що відповідно доповнення до контракту №25/08-2009 укладеного 08.04.2010 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (продавець) та "Veloma Trading Ltd" (покупець) можна прийти до висновку, що після його підписання контракт №25/08-2009 виконувався в рамках договору комісії №0704 від 25.08.2009 року, який був укладений між ВТП "Ренесанс" (комісіонер) у формі ТОВ та ТОВ "Укр Мет", що також не виключає можливості укладання позивачем самого контракту №25/08-2009 в рамках договорів комісії, які будуть укладені в майбутньому, але в строки його виконання. Зазначене не суперечить правилам здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень на виконання ч.2 ст.71 КАС України, не доведено суду, що кошти в сумі 1375000,01 дол. США зараховані саме по контракту ТОВ "Укр Мет" №0103/2010 від 01.03.2010 року. Зокрема проведеною посадовою особою ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька зустрічною звіркою даних бухгалтерських та інших документів ТОВ "Укр Мет" щодо підтвердження господарськиї відносин з позивачем на предмет здійснення розрахунків за договором комісії №0704 від 07.04.2010 року (довідка від 14.07.2011 року №1195/22-2/32757375 (а.с.13-14 т.4)) не надано оцінку контракту ТОВ "Укр Мет" №0103/2010 від 01.03.2010 року та його виконанню.

Суд також враховано, що "Veloma Trading Ltd" в контексті підприємницької діяльності не суттєво кому належить право власності на товар, який ним придбаний за контрактом №25/08-2009 від 25.08.2009 року, укладеним з ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ, оскільки виконання контракту №25/08-2009 від 25.08.2009 року в рамках будь якого договору комісії не суперечить його умовам.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо податкової накладної ТОВ "РГТ "Інтерсталь" на суму ПДВ 1006648,00 грн., виписаної в день анулювання реєстрації товариства, як платника податків (09.12.2010 року), суд зазначає наступне.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Такими чином, податкове повідомлення - рішення не може бути скасовано частково, оскільки в такому разі воно втрачає свою цілісність.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка зокрема викладена в ухвалі від 25.03.2013 року по справі №К-111/10.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення №0001152301 від 15.04.2011 р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення №0000272201 від 15.04.2011 р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000322304 від 15.04.2011 р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення №0000312304 від 15.04.2011 р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення №0000302304 від 15.04.2011 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 09 вересня 2013 р.