Постанова № 34350260, 24.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2013 р. № 820/8793/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "Агроліга" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року № 0000532200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 525625,50 грн., прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Плескач І.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Кухтіна О.І. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті було зафіксоване порушення вимог податкового законодавства, за що, згідно до приписів останнього, позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої 25.04.2013 року було складено акт перевірки № 219/22-31369010, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, в тому числі:

- п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за перевіряємий період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р. в сумі 350417 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0000532200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 525 742,00 грн.

Із зазначеним рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 525 625,50 грн. (основний платіж - 350 417,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 175 208,50 грн.), виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Як вбачається із змісту акту перевірки, податковий орган дійшов до висновків про порушення товариством вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість у сумі 350 417,00 грн.

Фактичною підставою для таких висновків слугувало відображене в акті від 10.08.2012 р. №561/23-3/25613583 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Глобол-Реєстр" судження ДПІ у Київському районі м. Харкова про відсутність ознак реальності вчинення ТОВ "Глобол-Реєстр" господарських операцій за період січень - грудень 2011 року, лютий 2012 року - червень 2012 року, липень 2012 року, а також судження суб'єкта владних повноважень про те, що правочини, вчинені СФГ "Слобідське" з ТОВ "Глобол-Реєстр" не спричиняють настання правових наслідків - є нікчемними, викладені в акті від 19.07.2012 р. №218/22-3065310.

Тобто, єдиним мотивом, на підставі якого орган державної податкової служби дійшов припущень про вчинення підприємством податкового правопорушення, є виключно висновки іншого органу податкової служби про неможливість проведення господарської діяльності ТОВ "Глобол-Реєстр" яке, в свою чергу, мало господарські взаємовідносини з СФГ "Слобідське" висновки про відсутність реальності здійснення господарської діяльності якого містяться у складеному Чугуївською ОДПІ акті перевірки.

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Агроліга" (в якості покупця) та ТОВ "Глобол-Реєстр" (в якості продавця) був укладений договір від 21.03.2012 р. № 21/1, предметом якого є купівля-продаж соняшнику, відповідно до якого позивач придбав у ТОВ "Глобол-Реєстр" соняшник у кількості 500 тон на загальну суму 2 102 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 350 416,67 грн.

Однак, під час проведення перевірки податковим органом були проігноровані ті факти, що вказаний правочин укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Так, на підтвердження доводів про реальність господарської операції, що була проведена в межах вказаного правочину, ТОВ "Агроліга" для перевірки надавало податкову накладну, виписану ТОВ "Глобол-Реєстр", видаткову накладну, акт переоформлення зерна, а також інші документи, які підтверджують проведення господарської операції.

Суд зазначає, що вказані документи відповідають вимогам до оформлення первинних документів, які висуваються нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці вимоги деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать письмові докази у справі, надані підприємством до перевірки документи містять назву, дату та місце складання, назву підприємств від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, виписані реально існуючими суб'єктами права.

Що стосується висновків податкового органу про відсутність у підприємства документального підтвердження транспортування товару (соняшнику), то з цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна є документом для перевезення вантажу, її наявність обов'язкова лише для учасників транспортного процесу - Перевізників та Замовників (вантажоотримувача та вантажовідправника).

Так, згідно до умов договору від 21.03.2012 р. № 21/1 з урахування додаткової угоди, продавець - ТОВ "Глобол -Реєстр" передає товар покупцю - ТОВ "Агроліга" на умовах ЕХW за адресою: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14. За вказаною адресою розміщуються зерносховища ТОВ "Агроком Нова Водолага", на яких знаходився соняшник ТОВ "Глобол-Реєстр". Соняшник, який поставлявся в межах договору від 21.03.2012 р. № 21/1, не транспортувався, він був переданий на складі ТОВ "Агроком Нова Водолага".

В підтвердження факту передачі права власності на товар ТОВ "Глобол-Реєстр" (як продавцем), ТОВ "Агроліга" (як покупцем) та ТОВ "Агроком Нова Водолага" був складений акт переоформлення зерна від 21.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Глобол-Реєстр" переоформило, а ТОВ "Агроліга" прийняло у власність соняшник.

Відтак, при проведенні господарських операцій з купівлі-продажу товару (соняшнику) перевізники участі не приймали. Отже, ні ТОВ "Агроліга", ні ТОВ "Глобол-Реєстр" не стали учасниками транспортного процесу з перевезення вантажу (соняшнику), що, в свою чергу, виключає наявність документу, який підтверджує транспортування товару - товарно-транспортної накладної.

Щодо посилань податкового органу у акті перевірки на п. 2.5 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. № 661, та висновків про відсутність у підприємства складських документів, то суд вказує на наступне. Положення пункту 2.5 вказаної Інструкції регулюють взаємовідносини, які виникають підчас переоформлення зерна від одного власника іншому (поклажедавцю), з якими зерновий склад уклав договори складського зберігання. Тобто означені норми поширюються на операції пов'язані зі зберігання зерна.

Так, ТОВ "Агроком Нова Водолага" не надавало ТОВ "Агроліга" послуги зі зберігання зерна та відповідно підприємство не зберігало соняшник на складі ТОВ "Агроком Нова Водолага". ТОВ "Агроліга" з ТОВ "Агроком Нова Водолага" був укладений договір на переробку насіння соняшнику № 060101 від 06.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов цього договору ТОВ "Агроліга" передавало, а ТОВ "Агроком Нова Водолага" приймало соняшник для переробки в соняшникову олію та макуху. На виконання вказаного договору ТОВ "Агроліга" 21.03.2012 р. передало ТОВ "Агроком Нова Водолага", придбаний у ТОВ "Глобол-Реєстр", соняшник у кількості 500 тон у переробку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 21.03.2012 р.

Отже, зазначенні підприємства не мали правовідносин по зберіганню зерна. А тому, вимоги податкового органу щодо наявності у ТОВ "Агроліга" складських документів не можуть розповсюджуватися на спірні операції.

Також, в акті перевірки не наведені факти, які б підтверджували невикористання підприємством отриманого товару у межах власної господарської діяльності, не наведено будь-яких фактичних даних, які б засвідчували відсутність у ТОВ "Агроліга" об'єктивної потреби на укладання правочину, невідповідність предмету правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ "Агроліга", фізичну відсутність придбаного товару.

Суд звертає увагу, що судження податкового органу про вчинення підприємством порушень податкового законодавства, і, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, ґрунтується на єдиному мотиві - висновках стосовно нікчемності укладених за участі контрагента правочинів, котрі викладені в акті від 10.08.2012 р. №561/23-3/2561358, складеного відповідним податковим органом.

Окрім того, орган податкової служби вказує на те, що у СФГ "Слобідське" анульовано свідоцтво платників ПДВ, однак, суд звертає увагу на ту обставину, що підприємство втратило статус платника ПДВ вже після проведення спірних операцій. На час же здійснення операцій СФГ "Слобідське" мало правовий статус платника ПДВ.

Також, у акті перевірки є посилання на не знаходження за своїм місцезнаходженням ТОВ "Глобол-Реєстр" та СФГ "Слобідське" (мають стан "9").

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що у Єдиному державному реєстрі міститься, зокрема, інформація про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. З огляду на вищевказане, достовірними є відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру. Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру, відомості про місцезнаходження ТОВ "Глобол-Реєстр" та СФГ "Слобідське" внесені до Єдиного державного реєстру, містяться в ньому та є підтвердженими. Отже, висновки органу податкової служби про незнаходження вказаних підприємств за своїм місцезнаходженням є хибними.

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні нормативні положення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за недобросовістність ведення господарської діяльності іншого платника податків - свого контрагента, за що той несе особисту відповідальність, а тому посилання податкового органу на акт щодо перевірки останнього, як на підставу для висновку про порушення позивачем приписів ПКУ, є безпідставними.

Таким чином, висновок відповідача про порушення товариством п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПКУ по взаємовідносинам з вищевказаним контрагентом є безпідставним, не відповідає дійсним обставинам та не узгоджується з приписами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення в зазначеній частині, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року № 0000532200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 525625,50 грн., прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" (код ЄДРПОУ: 31369010) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 (дві двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.10.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.