Постанова № 34350087, 03.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 жовтня 2013 року справа № 814/1162/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ проектного інституту "Украгроінжпроект", пр-т Миру, 34/1, м. Миколаїв, 54034

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.13 р. № 0000132202, № 0000142202 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю проектний інститут "Украгроінжпроект" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість (далі - ПДВ) та застосовані штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про безтоварний характер правочинів Товариства, зроблено без врахування наявності у нього всіх первинних документів, з якими Податковий кодекс України (далі - ПК України) пов'язує виникнення податкових зобов'язань. Вважає, що встановлення ДПІ у ланцюгу постачальників контрагентів позивача підприємств з ознаками фіктивності, не має значення для оцінки правовідносин Товариства із безпосередніми контрагентами.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на те, перевіркою Товариства встановлено укладення ним договорів із суб'єктами господарювання, які в силу відсутності виробничих умов не могли виконати договірних зобов'язань перед позивачем, при цьому посилається на акти перевірок цих контрагентів, в яких, на його думку, зафіксовані обставини, які підтверджують ці висновки (т. 2 а. с. 146-152).

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 3 а. с. 184-185). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В лютому 2013 р. ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2011 р. до 30 вересня 2012 р., результати якої оформлені актом від 18 лютого 2013 р. № 433/22-200/05515950 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 28-100).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення податкового законодавства з боку Товариства:

- ст. 135 п. 135.1., п. 135.5. пп. 135.5.4., ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., п. 138.2., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 325709,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 214573,0 грн.

5 березня 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на 325709,0 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 162855,0 грн.;

- № 0000142202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання із ПДВ на 214573,0 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 107287,0 грн. (т. 1 а. с. 23-24).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, Товариство уклало наступні договори:

- 3 вересня 2011 р. із ПП "ОСОБА_1" договір на створення проектно-кошторисної документації;

- 4 жовтня 2011 р. із ПП "ОСОБА_2" договір про надання послуг, за умовами якого контрагент виконував роботи із монтажу вікон;

- 18 і 31 жовтня, 30 листопада 2011 р. із ТОВ "Будівництво Укр-М" договори на створення проектно-кошторисної документації; 3 жовтня 2011 р. договір на виконання робіт, за яким ТОВ "Будівництво Укр-М" виконувало ремонт покрівлі;

- 4 січня 2012 р. із ТОВ "Контекс" договір підряду, за умовами якого контрагент виконував ремонтно-оздоблювані роботи;

- 30 березня 2012 р. із ТОВ "Буланжері Трейд" договір підряду, за умовами якого контрагент виконував утеплення адмінбудівлі;

- 15 травня 2012 р. із ПП "Пояс Оріона" договір поставки, за умовами якого контрагент поставив позивачу покриття для підлоги;

- 23 серпня 2012 р. із ПП "Юг Інвест" договір підряду, за умовами якого контрагент виконував ремонтно-оздоблювані роботи (т. 1 а. с. 111-112, 153-154, 190-192, 208-210, 217-219, 231-233, 246-248, т. 2 а. с. 4-5, 21-22, 53-54).

Крім того, позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "Гражданпромспецпроект" і ТОВ "Електромонтаж Трейд", які надавали позивачу інжинірингові послуги та постачали віконні блоки та вікна відповідно, але письмових договорів із цими контрагентами позивач суду не надав.

Як визначено ст. 208 ч. 1 п. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

На підтвердження факту укладення правочинів із ТОВ "Гражданпромспецпроект" і ТОВ "Електромонтаж Трейд" позивач надав видаткові, прибуткові і податкові накладні, рахунки-фактури та акт здачі-прийняття робіт (т. 1 а. с. 181-184, 201-203).

Суд вважає, що вищезазначені документи не свідчать про дотримання позивачем письмової форми правочину, адже вони за своєю правовою природою є документами, які підтверджують прийом-передачу товару (виконання робіт) і не можуть містити всіх умов, які є істотним для договорів послуг і поставки, зокрема в цих документах відсутні строки поставки та умови доставки товару (виконання робіт).

Суд погоджується із доводами позивача про безпідставність заперечень ДПІ щодо наявності в другому ланцюгу постачальників Товариства підприємств із ознаками фіктивності, так як для дослідження господарських відносин позивача правове значення мають тільки безпосередні контрагенти, з якими Товариство має договірні відносини, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач несе відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені не ним самим, а іншими платниками податків, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Разом із тим, згідно ст. 11 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

Позивач уклав 5 договорів із ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Будівництво Укр-М" і ТОВ "Гражданпромспецпроект", предметом яких було створення переліченими контрагентами проектно-кошторисної документації та інжинірингові послуги. В той же час, позивач сам є проектною установою, а тому економічна та організаційна доцільність доручення іншим суб'єктам виконання робіт, які є профільними для Товариства, вказує на їх неприродність. Доказів того, що залучення сторонніх осіб було викликано об'єктивними чинниками - значним обсягом робіт, які позивач не міг своєчасно виконати самостійно, або у зв'язку із необхідністю залучення спеціалістів, яких у штаті Товариства не має, позивач суду не надав.

Також звертає на увагу наступне. 10 травня 2011 р. позивач уклав із ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" договір на створення науково-технічної продукції, за умовами якого Товариство повинно розробити науково-технічну документацію з реконструкції котельної (т. 1 а. с. 195-196). Як слідує з п. 1 цього договору, позивач повинен особисто виконати договірні зобов'язання. В той же час, 30 листопада 2011 р. Товариство укладає договір на створення проектно-кошторисної документації із ТОВ "Будівництво Укр-М", згідно якого останнє підприємство повинно розробити проектну документацію з реконструкції котельної (т. 1 а. с. 208-210), тобто позивач фактично в повному обсязі передоручає ТОВ "Будівництво Укр-М" виконання всіх робіт із розробки документації, яка є предметом його договору із ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", що вказує на штучність правочину між позивачем і ТОВ "Будівництво Укр-М".

Відповідно до реєстраційних даних, основними видами діяльності ПП "ОСОБА_1" є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, ТОВ "Будівництво Укр-М" - будівництво будівель і ТОВ "Гражданпромспецпроект"- роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (т. 3 а. с. 81, 95, 103).

Суд відзначає, що провадження таких різних видів діяльності, як розробка проектної документації та торгівля зерновими, автозапчастинами і будівництво будівель, потребують зовсім різних виробничих умов, кваліфікації персоналу, організації робіт, а тому суд знаходить об'єктивно неможливим надання позивачу послуг із виконання проектно-кошторисної документації підприємствами із зовсім іншими профільними видами господарської діяльності.

Договори позивача із ПП "ОСОБА_2", ТОВ "Будівництво Укр-М", ТОВ "Контекс", ТОВ "Буланжері Трейд" і ПП "Юг Інвест" передбачали виконання контрагентами будівельних робіт (монтаж вікон, ремонт покрівлі, ремонтно-оздоблювані роботи, утеплення адмінбудівлі).

Згідно ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як будівельна діяльність, тобто законодавцем до виконавців будівельних робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. № 47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 226/16242 (далі - Ліцензійні умови), вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (п. 1.1.); вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно з додатком (п. 1.4.).

В загальному вигляді Ліцензійні умови висувають до суб'єктів будівельної діяльності 1) організаційні вимоги, які передбачають наявність у підприємства адміністративних та виробничих приміщень, парку технічного обладнання, засобів вимірювання, ведення документації; 2) кваліфікаційні вимоги, під якими розуміється відповідність керівника і інших посадових осіб, а також працівників певним вимогам до освіти та досвіду за напрямком роботи; 3) технологічні вимоги, а саме наявність будівельного обладнання (машини, устаткування, інвентар, пристрої, інструменти тощо).

Таким чином, виконання будівельних робіт передбачає обов'язкову наявність у підрядника певних ресурсів: кваліфікованого персоналу, виробничої бази, будівельних машин, технологічного обладнання, матеріалів.

В той же час в актах перевірок контрагентів, які за договорами повинні були виконувати будівельні роботи зафіксовано, що підприємства взагалі не мають основних фондів, обладнання, працівників, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість виконання будівельних робіт суб'єктами господарювання, які не мають для цього жодних виробничих передумов (т. 2 а. с. 153-164, 211-247, т. 3 а. с. 14-22, 52-58).

Як і у випадку із контрагентами-розробниками проектної документації, суд звертає увагу на суттєву невідповідність між основним видом господарської діяльності, який зазначений в реєстраційних документах і характером робіт, які повинні були виконувати контрагенти. Так, основним видом діяльності ПП "ОСОБА_2" є інші види оптової торгівлі, ТОВ "Контекс"- оптова торгівля рибою, морепродуктами і молюсками, ТОВ "Буланжері Трейд" - роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами і ТОВ "Юг-Інвест"- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т. 3 а. с. 84, 88, 99, 106).

Так само суд оцінює і договір поставки позивача із ТОВ "Електромонтаж Трейд", основним видом діяльності якого є електромонтажні роботи, тоді як за документами підприємство поставило Товариству віконний блок і вікно.

Єдиним підприємством, яке здійснює будівництво, є ТОВ "Будівництво Укр-М", але як відзначав суд вище, актом про неможливість проведення зустрічної звірки цього підприємства зафіксовано, що останнє не має виробничих приміщень, будівельного обладнання, інструментарію, кількість працюючих 5 осіб, що на переконання суду унеможливлює надання ним послуг у сфері будівництва. Також, суд звертає увагу на те, що це ж підприємство надавало позивачу і послуги із створення проектно-кошторисної документації, що є іншим напрямком діяльності (т. 2 а. с. 211-247).

Суттєвим є і те, що значна частина контрагентів Товариства знаходиться в інших містах: м. Одесі: ТОВ "Гражданпромспецпроект," ТОВ "Буланжері Трейд", ПП "Пояс Оріона", м. Києві: ТОВ "Контекс" і м. Херсоні: ПП "ОСОБА_1", а тому доручення виконання будівельних робіт підприємствам, які знаходиться в Києві та Одесі (ТОВ "Контекс" і ТОВ "Буланжері Трейд" відповідно) виглядає невиправданим, оскільки в такому випадку ці підприємства повинні були відряджати своїх працівників до іншого міста, оплачувати їх проїзд, проживання, харчування, що тягне за собою підвищення вартості виконаних ними робіт.

Крім того, обставиною, яка свідчить на користь відповідача, є те, що жодне з підприємств-контрагентів не знаходиться за зареєстрованою адресою, а тому виглядає непереконливим укладення позивачем договорів виключно із підприємствами, які неможливо знайти за зареєстрованим місцезнаходженням і в той же час виконання контрагентами проектної документації та будівельних робіт, на думку суду, потребує постійної взаємодії між замовником і виконавцем.

Розрахунки між позивачем і такими контрагентами, як ТОВ "Контекс" і ТОВ "Буланжері Трейд" здійснювались в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (т. 1 а. с. 114-131, 155-180).

Відповідно до визначення терміну "касовий ордер" наданого в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Отже, прибутковий касовий ордер - це документ, який засвідчує факт фізичної здачі позивачем готівки саме до кас своїх контрагентів.

Враховуючи, що позивач знаходиться в м. Миколаєві, а ТОВ "Контекс" в м. Києві, ТОВ "Буланжері Трейд" в м. Одесі, у суду викликає сумнів доцільність такої форми розрахунків. Так, відповідно до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ "Контекс", розрахунки із цим підприємством проводились позивачем 4-5, 9-13, 17-18, 20, 24, 26 квітня 2012 р. Розрахунки із ТОВ "Буланжері Трейд" проводились 9-13, 17-20, 23-26, 30 квітня, 3, 4, 7-11, 14, 15, 17, 18, 22-25, 28-31 травня, 5-8 червня. Таким чином, позивач повинен був протягом значного періоду часу майже кожного дня доставляти готівку до Києва та Одеси, що невиправдано. В той же час, із контрагентами, які знаходяться в м. Миколаєві, позивач розраховувався через банківські установи, що підтверджує неприродність способу розрахунків із іногородніми контрагентами.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд приходить до висновку про неможливість створення проектної документації та виконання будівельних робіт підприємствами, які не мають для цього виробничих передумов.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання послуг (товару), але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку на визначення податкових зобов'язань, є господарська операція, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, ці документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Крім того, досліджуючи подані позивачем первинні документи, суд відзначає, що вони не містять чіткої інформації про виконані роботи, яка б дозволяла їх індивідуалізувати. Так, в актах здачі-прийняття робіт лише загально зазначається, що виконані будівельні роботи, але встановити за допомогою цих актів, в чому саме полягали ці роботи, на якому об'єкті вони виконувались, протягом якого часу, неможливо. Це ж стосується і актів сдачі-приймання робіт на створення проектно-кошторисної документації - окрім вказівки щодо об'єкту для якого розроблялась документація та її ціни, в актах відсутня будь-яка інформація. В протилежність актам, складеними контрагентами, аналогічний акт, підписаний ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" містить чітку інформацію із чого складається проектна документація (т. 1 а. с. 200). В деяких випадках первинні документи містять незаповнені графи. Так, наприклад в прибутковій накладній, виданій ТОВ "Контекс", відсутні реквізити обох сторін, печатки підприємств (т. 1 а. с. 104).

Позивач, в якості підтвердження фактичного отримання виконання за договорами надав суду фотознімки об'єктів будівництва та довідки від контрагентів (т. 3 а. с. 136-149, 162-168). З цього приводу суд відзначає, що ДПІ заперечується не сам факт виконання робіт (надання послуг), а отримання їх саме від тих контрагентів, на яких вказує позивач і на підставі податкових накладних від яких Товариство визначало свої податкові зобов'язання та формувало податковий кредит. Що стосується довідок, виданих контрагентами, суд не знаходить їх такими, що беззаперечно підтверджують отримання товару (послуг), крім того довідки виглядають ідентично, жодна з них не містить вихідного номеру або інших реквізитів реєстрації.

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом їх законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз