Постанова № 34349898, 22.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2013 р. Справа №801/7856/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Нікітін О.І. довіреність №б/н від 20.03.2012, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цітіус" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 №0007472203, №0007482203, №0007492203.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі наказу "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 05.06.2013 №2020, виданого ДПІ у м. Сімферополі, на підставі пункту 79.1 статті 79, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 20 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус" з питань взаємовідносин з ТОВ "Хімтрейд" у травні 2012 року та відображення їх у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт від 08.07.2013 НОМЕР_1, в якому зафіксоване порушення приватного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус":

-пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у завищенні податкового кредиту ТОВ "Цітіус" за травень 2012 року у сумі 1413,60 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) у сумі 1414,00 грн., та нарахування ПДВ у сумі 830,00 грн.;

-підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат за 2 квартал 2012 року ( у тому числі за травень 2012 року), на суму 7070,00 грн., в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 1485,00 грн.;

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 29.07.2013 №0007472203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 584,00 грн.;

-від 29.07.2013 №0007482203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сумі 1245,00 грн., у тому числі 830,00 грн. за основним платежем та 415,00 грн. за штрафними санкціями.

-від 29.07.2013 №0007492203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 2228,00 грн., у тому числі 1485,00 грн. за основним платежем та 743,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

09.04.1991 виконавчим комітетом Сімферопольською міською радою АР Крим було проведено державну реєстрацію юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус", що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №526671.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Декабристів, буд. 21.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

23.12 Формування й оброблення листового скла;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобі

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цітіус" мало господарським стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд"

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Цітіус" (замовник) та ТОВ "Хімтрейд" (постачальник) укладений договір поставки від 01.03.2010 №0103/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити герметиків, фіксаторів та клеїв, а замовник прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Кількість і сума за одиницю товару вказується в рахунку на кожну окрему поставку. Сума поставки за даним договором становить 100000,00 грн..

Відповідно до додаткової угоди від 01.12.2011 №2 до договору поставки №0103/10 від 01.03.2010, представники сторін домовились про продовження строку дії договору поставки від 01.03.2010.

На виконання умов вказаного договору сторонами підписані видаткові накладні:

-від 28.04.2012 №76/с на суму 14195,16 грн., у тому числі ПДВ 2365,86 грн.;

-від 27.04.2012 №74/с на суму 1441,20 грн., у тому числі ПДВ 190,20 грн.;

-від 25.04.2012 №72/с на суму 1888,08 грн., у тому числі ПДВ 314,68 грн.;

-від 07.05.2012 №79/с на суму 1680,00 грн., у тому числі ПДВ 280,00 грн.;

-від 18.05.2012 №82/с на суму 6801,60 грн., у тому числі ПДВ 1133,60 грн..

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, внутрішніх накладних, видаткових накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання свідоцтва платника ПДВ №29454690 ТОВ "Хімтрейд"- 01.10.2004 (причина анулювання - перереєстрацiя). Разом з тим, відповідно до відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/reestr) дата початку дії свідоцтва ПДВ №29462119 ТОВ "Хімтрейд"- 01.10.2004.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

25.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №258 на суму 1888,08 грн., у тому числі ПДВ у сумі 314,68 грн.;

27.04.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №293 на суму 1141,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 190,20 грн.;

28.04.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №302 на суму 14195,16 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2365,86 грн.;

07.05.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №27 на суму 1680,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 280,00 грн.;

18.05.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №134 на суму 1133,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1133,60 грн..

Судом зазначється, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ТОВ "Хімтрейд".

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на ознаки "нереальності" господарської діяльності між ТОВ "Цітіус" та ТОВ "Хімтрейд" у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних слід зазначити.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передача товарів від постачальника до покупця є господарською операцією, факт здійснення якої повинен бути зафіксований належним первинним документом, такий документ повинен містити обов'язкові реквізити передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і саме такий первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (стаття1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з пунктом 2.7 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Товарно-транспортна накладна, затверджена наказом Мінтранс/Мінстат від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" є спеціалізованим бланком.

В той же час, відповідно до пункту 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку України, затверджене Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, для фіксування господарських операцій підприємство може використовувати не тільки спеціалізовані бланки первинних документів, а й самостійно виготовлені бланки за умовами заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При здійсненні операцій між ТОВ "Цітіус" та ТОВ "Хімтрейд" сторони дійшли згоди щодо використання видаткової накладної при фіксуванні операцій передачі товару.

Передача товару від ТОВ "Цітіус" та ТОВ "Хімтрейд" відбувалась відповідно до договору поставки за накладною, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону № 996 та є належним первинним документом.

Вказані герметики, фіксатори та клеї оприбуткован та в подальшому списані при виробництві скла технічного, списані при виробництві скла технічного тонування стекол, списані при виконанні робіт проведених згідно договору від 07.05.2012 № 0705 /12, списані при переобладнанні трьох автомобілів форд транзит згідно договору від 19.06.2012 № 19/06/12, списані при виконанні робіт вироблених згідно договору від 02.08.2012 № 0601 /2012, списані при проведенні робіт для ПАТ "ЧБРР " згідно договору від 07.05.2012 № 0705 /12, списані при виробництві скла технічного та надання послуг у жовтні 2012 року, списані при реалізованих в листопаді 2012 року товарів , при виробництві скла технічного в листопаді 2012 року.

Таким чином, факт передачі товару від ТОВ "Хімтрейд" до ТОВ "Цітіус" за договором поставки підтверджений належним первинним документом-видатковою накладною.

Відсутність товаро-транспортних накладних не заперечує факт поставки товарів у володінні ТОВ "Цітіус", так як даний факт підтверджений іншим первинним документом- видатковою накладною.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у філії ПАТ "Кредобанк" м. Львов платіжним дорученням від 14.11.2012 №623 на суму 30566,04 грн., у тому числі ПДВ 5094,34 грн..

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Стосовно руху активів по операції з придбання позивачем у ТОВ "Хімтрейд", позивач придбав герметики, фіксатори та клеї, які використовуються у основній господарський діяльності позивача- ремонт та переобладнання автомобілів .

Крім того, що на виконання договору від 01.03.2010 №0103/10 в матеріалах справи є довідка про використані і реалізовані матеріали, які придбані у ТОВ "Хімтрейд" в травні 2012 року.

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 29.07.2013 №0007472203, №0007482203, №0007492203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.10.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 25.10.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 29.07.2013 №0007472203, №0007482203, №0007492203.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус" судовий збір у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмо

вого провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська