Рішення № 34345983, 21.10.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

21.10.2013

Справа № 765/4314/13-ц

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

21 жовтня 2013 року Нахімовський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

Головуючого: судді Пекарініної І.А.

при секретарі: Зуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту серії ЯИ № 076443 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0922 га, розташовану в м. Севастополі по вул. Бельбекська, № 7/12, кадастровий номер 8536900000:03:009:6057, виданий ОСОБА_4 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрованого за № 853690001003289 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також про витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави отримано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва за адресою м. Севастополь, вул. Бельбекська, 7/12, що підтверджується державним актом серії ЯИ № 076443 зареєстрованого за № 853690001003289 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Підставою видачі державного акту вказано розпорядження ОСОБА_2 міської державної адміністрації № 319-р від 15.02.2010 року. Як було зясовано при проведенні прокурорської перевірки, 15.02.2010 року за № 319-р ОСОБА_2 міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки із встановлення меж в натурі (на місцевості) розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення та передання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» земельну ділянку площею 5,1 га для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, з віднесенням цієї земельної ділянки за основаним цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови, яке не вирішувало питання щодо надання відповідачеві земельної ділянки у власність. Крім того, вказане розпорядження видане ОСОБА_2 міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як відповідно до п. 12 Перехідних Положень Земельного Кодексу України (далі ЗК України) від 25.10.2001 року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпоряджанням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на те органу ОСОБА_2 міської ОСОБА_3, що дає підстави для предявлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

У судовому засіданні прокурор Нейков О.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові, просить визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 076448 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0922 га, розташовану в м. Севастополі по вул. Бельбекська, № 7/12, кадастровий номер 8536900000:03:009:6057, виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрованого за № 853690001003289 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також про витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності за ОСОБА_2 міської ОСОБА_3. Також зазначав, що згідно Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» зі змінами вказана земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності», тому є підстави для витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння відповідача земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності за позивачем.

Представник ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову підтримала, наполягала на його задоволенні у повному обсязі, також долучила до матеріалів справи у якості доказів по справі копії документів, на які посилалась в обґрунтування заявлених позовних вимог. У поясненнях, вимоги позову прокурора підтримала, вказувала на порушення відповідачем порядку отримання земельної ділянки, встановленому законом, у звязку з чим земельна ділянка вибула із власності територіальної громади незаконно.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, надав до суду письмові заперечення проти позову та долучив копії документів в обґрунтування заперечень проти позову, зокрема рішення судів, на підставі яких відповідачу був виданий державний акт, та просив їх врахувати на підставі ч.3 ст. 61 ЦПК України, також зазначав, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по справі, оскільки державний акт видавався відповідачу ОСОБА_2 міською державною адміністрацією та Головним управлінням Держкомзему України в м. Севастополі, тобто спір не має ознак приватноправового, також вказував на те, що Розпорядження СМДА від 15.02.2010 року на підставі якого відповідачу був виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку не скасовано, прокурор при зверненні до суду в інтересах органу місцевого самоврядування, вийшов за межи своєї компетенції, тому що ОСОБА_2 міська ОСОБА_3 не є органом державної влади та прокурор на мав права на звернення до суду в її інтересах. Оскільки границі м. Севастополя офіційно не встановлені, земельна ділянка знаходилась у державній власності, та СМДА мала право на передачу у власність земельної ділянки. Також в обґрунтування заперечень проти позову, посилався на постанову ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 до ОК ДБК «Санбриз», ОСОБА_2 міської державної адміністрації, 3-ті особи члені ОК ДБК «Санбриз» про зобовязання повернути земельну ділянку площею 5,1 га надану кооперативу на підставі Розпорядження СМДА від 15.02.2010 року, якою в задоволенні позову про визнання вказаного розпорядження недійсним було відмовлено, та судом встановлено відсутність порушених прав територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку. Також зазначав суду, що не є порушенням земельного законодавства надання державних актів фізичним особам членам кооперативу відповідно до списку, наданого як додаток до Розпорядження, на який послався голова СМДА.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2010 року за № 319-р ОСОБА_2 міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки із встановлення меж в натурі (на місцевості) розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення та передання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» земельну ділянку площею 5,1 га для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, з віднесенням цієї земельної ділянки за основаним цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови. Відповідно до вказаного розпорядження ОК ДБК «Санбриз» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення кварталу індивідуальної дачної забудови, розташованої у районі в районі мису Толстий (північна сторона) площею 5,1 га. Надання земельних ділянок по вул. Бельбекській у м. Севастополі у власність фізичним особам вказаним розпорядженням адміністрації не передбачалося.

Пунктом 4 вказаного розпоряджання Головне управління Держкомзему України в м. Севастополі було зобовязане забезпечити оформлення та державну реєстрацію державних актів на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,1 га у встановленому законом порядку. Надання земельних ділянок по вул. Бельбекській у м. Севастополі у власність фізичним особам вказаним розпоряджанням адміністрації не передбачалося.

Відповідно до державного акту серії ЯИ № 076443 на право власності на земельну ділянку, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 8536900000:03:009:6057 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Бельбекська, 7/12. Державний акт зареєстровано 24.03.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 853690001003291, з зазначенням підстави видачі розпоряджання ОСОБА_2 міської державної адміністрації № 319-р від 15.02.2010 року.

Статтею 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи ОСОБА_2 міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради (далі - Уповноважена установа) за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Уповноважена установа у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у порядку статей 10,60 ЦПК України, суду не надали належних та допустимих доказів свого особистого звернення до ОСОБА_2 міської ради та ОСОБА_2 міської державної адміністрації із заявою про передачу земельної ділянки у власність, у тому числі про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку. Відповідно, суду не надані рішення, пов'язані з передачею ОСОБА_3, як фізичній особі, земельних ділянок ОСОБА_2 міською радою або ОСОБА_2 міською державною адміністрацією, також відповідачем ОСОБА_3 та її представником до матеріалів справи не долучені відомості про фактичне членство ОСОБА_5 у в ОК «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз», у довідці про правової статус і форму власника земельної ділянці видану Управлінням Держкомзему м. Севастополя як власник земельної ділянки площею 5,1000 га зазначений саме ОК «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз».

Отже, набуття права власності ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯИ № 076443 на земельну ділянку площею площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: вул. Бельбекська, 7/12 у місті Севастополі суперечить положенням ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Крім того, з огляду на те, що жодне розпорядження ОСОБА_2 міської державної адміністрації від 15.02.2010 року за № 319-р не встановлює права власності на земельну ділянку відповідача, посилання на нього у державному акті серія ЯИ № 076443 на земельну ділянку площею 0,0992 га, яка розташована за адресою: вул. Бельбекська, 7/12 у місті Севастополі, є безпідставним.

Крім того, суд знаходить безпідставним посилання представника на той факт, що правомірність набуття права власності на земельну ділянку відповідача встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.12.2012 року, оскільки вказана постанова набрала чинності згідно ухвали ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року. Згідно відомостей викладених у державному акті, він виданий Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі 29.12.2012 року.

Згідно із статтею 1 Закону України Про планування і забудову територій від 20.04.2000 № 1699-III (діючого на момент видачі спірного державного акту), принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту визначаються у генеральному плані населеного пункту.

Рішенням ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 Про затвердження Генерального плану міста ОСОБА_1 до 2025 року від 13.12.2005 № 4114 затверджено розроблений НДПІ містобудівництва та КримНДОпроект Генеральний план міста ОСОБА_1 до 2025 року на планувальну територію, загальною площею 86,4 тис. га. Наявність Генерального плану міста ОСОБА_1 не оспорюється особами, які приймають участь у справі, тому цей факт не потребує доказування.

Постановою Вищого адміністративного Суду України від 19.12.2012 року № К-18734/10 викладено правову позицію, що землі державної та комунальної власності на території адміністративно - територіальної одиниці м. Севастополь на даний час згідно Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» - не розмежовано. Таким чином ОСОБА_2 міська державна адміністрація не має законних повноважень розпоряджатися земельними ділянками в м. Севастополі, в тому числі шляхом прийняття розпоряджень голови адміністрації (про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки та ін.).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих-самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 24.04.2013 р. по справі викладено правову позицію, відповідно до якої, правовими підставами набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, або рішення за результатами аукціону. Оскільки рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем у справі, яка переглядається, відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч.1 ст.116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий із порушенням вимог ст.ст.116, 118 ЗК України, - недійсним.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI) державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Частиною другою цієї статті також встановлена можливість посвідчення права власності на земельну ділянку іншими документами, а саме, на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.

Тобто, законом встановлено три можливі види документів, що можуть посвідчувати право власності на земельну ділянку. При цьому, таке право посвідчується державним актом, якщо земельна ділянка набувається у власність із земель державної чи комунальної власності, або у разі зміни її меж чи цільового призначення.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме, до цивільно-правових угод та заповітів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правовим титулом правочину, щодо набуття права власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності є державний акт на право власності на земельну ділянку, встановленої форми, підписаний посадовою особою уповноваженого органу.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно зі п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 № 7, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯИ № 076443 по вул. Бельбекська, 7/12 не відповідає приписам ст. 116,118 Земельного Кодексу України, правові підстави для набуття відповідачем права власності на земельну ділянку відсутні, у звязку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурору про те, що захист права на земельну ділянку, відповідно до п.7 частини другої статті 16 Цивільного Кодексу України можливий шляхом припинення правовідношення власності відповідача шляхом визнання недійсним державного акту на право власності не земельну ділянку.

Суд вважає такими що не підлягають задоволенню вимоги прокурора про витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 319 та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, з підстав ст. 387 ЦК України позов не заявлено, обставини, які мають значення для справи прокурором суду не доведені, відповідні докази суду не надані.

Також не встановлено судом порушення права ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 на набуття права власності шляхом реєстрації цього права на час розгляду справи судом у спосіб визначений прокурором. У випадку заявлення позову з відповідних підстав про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення порушених прав власності територіальної громади, її право підлягає до захисту у спосіб передбачений ст. 387 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З оглядом на вищенаведене, керуючись статтями 1, 11, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 319, 321, 387, 388 Цивільного кодексу України, статтями 9, 51, 52, 78, 81, 83, 116, 118, 126, 127,128, 134, 152 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 27, 31, 11, 57 - 61, 88, 114, 168, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 076443 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0922 га, розташовану в м. Севастополі по вул. Бельбекська, 7/12, кадастровий номер 8536900000:03:009:6057, виданий Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі на імя ОСОБА_4, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 853690001003289.

В задоволенні позовних вимог про витребування на користь держави в особі ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 з незаконного володіння земельної ділянки шляхом реєстрації права та визнання права власності, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста ОСОБА_1 через Нахімовський районний суд міста ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя Нахімовського районного

суду міста ОСОБА_1 Пекарініна