Рішення № 34341317, 22.10.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/2324/13-ц

Провадження № 2/270/1091/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуючої судді Неженцевої О.В.

при секретарі Бабич Т.П.

за участю представників

позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідачів- адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії, судових витрат та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

09 квітня 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії, судових витрат та звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачами зобовязань відповідно до умов договорів.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності юридичної особи, позовні вимоги , викладені у письмовій уточненій позовній заяві від 23 травня 2013 року, підтримала у повному обсязі і на їх обґрунтування пояснила, що 21 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк» Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство « Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № 45/МК/2005-980 (далі - кредитний договір), що за своєю правовою природою є кредитним договором, відповідно до умов якого: банк надав їй траншеву кредитну лінію в сумі 400 000 грн.; видача кредитних коштів за договором повинна була здійснюватися окремими траншами, після підписання окремих додаткових угод до кредитного договору; відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 21 % річних; строк дії кредитного договору до 20 грудня 2010 року. Відповідно до пункту 1.3 цього кредитного договору 21 грудня 2005 року була укладена додаткова угода № 1 до Договору кредитної лінії №45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, відповідно до умов якої банк, в рамках виконання умов кредитного договору, надав відповідачці кредитний транш у розмірі 200 000 грн., з терміном користування траншем до 19 грудня 2008 року, відсоткова ставка за користування траншем склала 21 % річних. Повернення кредиту регламентується пунктом 3 кредитного договору( з підпунктами), а саме кредитним договором визначено, що відповідачка зобов`язалася повертати кредит та сплачувати відсотки банку шляхом внесення готівкових коштів через касу банку. Відсотки за користування кредитом, нараховані в порядку передбаченому кредитним договором, сплачуються відповідачкою не пізніше 20 числа поточного місяця. Банк цілком виконав зобовязання перед відповідачкою ОСОБА_4, шляхом надання першого кредитного траншу, але відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, сума траншу за додатковою угодою № 1 не повернута, відсотки за його користування не сплачені. Крім того, 21 грудня 2005 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов `язань за кредитним договором, між банком та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого вона поручилася перед банком за належне виконання нею прийнятих на себе зобов `язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, сплати можливих штрафних санкцій своїм нерухомим майном, а саме в іпотеку було передано гараж з відповідними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: місто Макіївка, Центрально- Міський район, вулиця Дзержинського, 49, загальною площею 327,2 кв.м., який належить ОСОБА_5 на праві власності.

Таким чином, через невиконання відповідачкою ОСОБА_4 зобов`язань утворилася заборгованість за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 21 лютого 2013 року становить 509 948 грн. 71 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом 197 730 грн. 50 коп.; сума заборгованості за нарахованими відсотками 216 298 грн. 87 коп.; суми пені за прострочену сплату кредиту 30 263 грн. 75 коп.; суми пені за прострочену сплату відсотків 29 595 грн. 16 коп.; суми індексації за прострочену сплату кредиту 22 739 грн. 01 коп.; суми індексації за прострочену сплату відсотків - 13 321 грн. 42 коп.

Про існування заборгованості перед банком відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були письмово повідомлені банком, шляхом надіслання 22 лютого 2013 року письмових вимог за № 496 та 497 про необхідність повного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, в яких був викладений стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання, для чого надавався календарний місяць для добровільного виконання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги банку. Зазначені письмові вимоги були повернуті банку без вручення адресатам, з посиланням на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають за вказаною адресою.

Посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими суттєво порушуються законні права кредитора, представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредитної лінії в розмірі 509 948 грн. 71 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441 грн. 00 коп.; надати позивачу право продажу від свого імені і на власний розсуд будь- якій особі покупцю на підставі договору купівлі- продажу предмета іпотеки- гаражу з відповідними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: місто Макіївка, Центрально- Міський район, вулиця Дзержинського, 49, загальною площею 327,2 кв.м., який належить ОСОБА_5 на праві власності, за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності на момент продажу предмета іпотеки.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_3 (далі- представник відповідачів), який діє на підставі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, позовні вимоги у судовому засіданні не визнав в обґрунтування своїх заперечень зазначив про те, що строк дії договору кредитної лінії № 45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, укладений між банком та ОСОБА_4 був визначений до 19 грудня 2008 року (згідно додаткової угоди № 1 від 21 грудня 2005 року) , а тому строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за цим кредитним договором сплив 20 грудня 2011 року, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог та необхідності скасування арешту відносно нерухомого майна, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Стверджував, що позивачем не надано суду жодного первинного документу на підтвердження заявлених позовних вимог, взяття на баланс банком сума заборгованості за цим кредитним договором та сплати по ній усіх передбачених податків.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

21 грудня 2005 року юридична особа відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» і ОСОБА_4, на підставі її письмової заяви від 26 вересня 2005 року, уклали договір кредитної лінії № 45/МК/2005, за яким відповідачці відкривалася відновлювальна траншева кредитна лінія в сумі 400 000 грн., терміном на 60 місяців з 21 грудня 2005 року по 20 грудня 2010 року; видача кредитних коштів за договором повин-на була здійснюватися окремими траншами, після підписання окремих додаткових угод до кредитного договору; відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 21 % річних. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору 21 грудня 2005 року була укладена додаткова угода № 1 до договору кредитної лінії № 45/МК/2005, відповідно до умов якої банк, в рамках виконання умов кредитного договору, надав ОСОБА_4 кредитний транш у розмірі 200 000 грн., термін користування траншем склав до 19 грудня 2008 року, відсоткова ставка за користування траншем склала 21 % річних. (а.с. 5-7).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладання кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов укладеної 21 грудня 2005 року додаткової угоди № 1 до договору кредитної лінії № 45/МК/2005, банком було надано позичальнику - ОСОБА_4 транш у розмірі 200 000 грн., з терміном користування з 21 грудня 2005 року по 19 грудня 2008 року і відсотковою ставкою за користування цим траншем з розрахунку 21 % річних по терміновому кредиту, і 21 % річних по простроченому кредиту. Ціль отримання траншу - споживчі потреби. Пунктом 6 цієї додаткової угоди передбачався графік повернення траншу, за яким розмір заборгованості повинен був погашений у повному обсязі до 19 грудня 2008 року. ( а.с. 7)

Згідно копії розпорядження від 21 грудня 2005 року надання цього траншу у сумі 200 000 грн. повинно було здійснено банком з рахунку № 22034004869001 через касу банку. Про отримання відповідачкою ОСОБА_4 цієї суми свідчить її підпис у заяві на видачу готівки від 21 грудня 2005 року. (а.с. 92-93).

Доводи у судовому засіданні представника відповідачів про те, що ним не з`ясовувалося питання: чи належить ОСОБА_4 підпис у цій заяві на підтвердження отримання у касі банку суми 200 000 грн., не приймаються судом до уваги, бо положеннями статей 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а представник відповідачів усунувся від з`ясування цього питання у ОСОБА_4

Посилання у преамбулі тексту договору кредитної лінії № 45/МК/2005 від 21 грудня 2005 року про те, що цей договір укладено між представником відкритого акціонерного товариства комерційний банк « Надра» ОСОБА_6 та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_7, суд вважає помилковим як описку, враховуючи на те, що у розділі 12 « Адреси і реквізити сторін» зазначено відомості про відповідачку по справі - ОСОБА_4, з відображенням відомостей про її адресу проживання, даних ідентифікаційного номеру. Крім того, представником відповідачки у судовому засіданні було визнано те , що підпис на цьому договорі належить саме ОСОБА_4. Укладання вищевказаної додаткової угоди № 1 до договору кредитної лінії № 45/МК/2005 у цей же день було також проведено ОСОБА_4, що також визнав у судовому засіданні її представник ОСОБА_3

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ВАТ «КБ « Надра» та ОСОБА_4, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обовязковими для виконання.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків передбачені пунктом 3 (з відповідними підпунктами) договору кредитної лінії № 45/МК/2005 ( далі- кредитного договору) : відповідачка зобов`язалася повертати кредит та сплачувати відсотки банку шляхом внесення готівкових коштів через касу банку на визначений у договору рахунок № 29095800007010 в філії ВАТ КБ « Надра» в м. Макіївці, МФО 335355; відсотки за користування кредитом, нараховані у порядку, передбаченому кредитним договором, сплачуються відповідачкою ОСОБА_4 не пізніше 20 числа поточного місяця.

У порушення пункту 3 кредитного договору та пункту 6 додаткової угоди № 1 відповідачкою ОСОБА_4 погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплата відсотків не здійснюється з 15 жовтня 2009 року. Заборгованість за кредитним договором за станом на 21 лютого 2013 року становить 509 948 грн. 71 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом 197 730 грн. 50 коп.; сума заборгованості за нарахованими відсотками 216 298 грн. 87 коп.; суми пені за прострочену сплату кредиту 30 263 грн. 75 коп.; суми пені за прострочену сплату відсотків 29 595 грн. 16 коп.; суми індексації за прострочену сплату кредиту 22 739 грн. 01 коп.; суми індексації за прострочену сплату відсотків - 13 321 грн. 42 коп.

Суд визнає правильним представлений ПАТ «КБ «Надра» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_4 за кредитним договором від 21 грудня 2005 року, заборгованості по відсоткам та нарахованої пені. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тому підлягають задоволенню позовні вимоги про нарахування та обов`язку сплати суми індексації за прострочену сплату кредиту та суми індексації за прострочену сплату відсотків.

Умовами розділу 8 кредитного договору (пунктами 8.1, 8.2) визначено, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов`заний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Вказаний кредитний договір, в тому числі і в частині умов та порядку сплати пені за прострочене тіло кредиту та за прострочені проценти, на даний час ніким не скасований та не визнаний в установленому Законом порядку недійсним, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають повному задоволенню.

Доводи представника відповідачів у судовому засіданні про те, що ним ставиться під сумнів врахування банком при обчисленні заборгованості усіх наявних платежів по кредитному договору ОСОБА_4, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачами та їх представником не було надано суду ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, і ними взагалі не надано суду жодного з доказів, що спростовують доводи позивача.

Умовами укладеного кредитного договору ( п.11.2) передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. ( а.с. 6).

Доводи у судовому засіданні представників відповідачів про те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, бо умовами додаткової угоди № 1 було обумовлено сторонами, що термін користування траншем встановлюється з 21 грудня 2005 року по 19 грудня 2008 року, тому банк мав право звернутися до суду із вимогами про примусове стягнення не пізніше 20 грудня 2011 року, не знайшли свого об`єктивного підтвердження при розгляді справи.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до пункту 5.1.2 кредитного договору від 21 грудня 2005 року позичальник- Міхновська Г.М. повинна забезпечити повне повернення кредиту та відсотків по ньому у строк до 20 грудня 2010 року включно, а також сплату можливої пені та штрафних санкцій, відшкодування збитків.

Враховуючи те, що сторонами по кредитному договору не було обумовлено зміну тривалості строку позовної давності, тому підлягають застосуванню положення статті 257 ЦК України про загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що строк позовної давності на звернення позивача щодо захисту свого порушенного права у правовідносинах з відповідачкою ОСОБА_4 не сплинува, бо умовами кредитного договору було обумовлено строк повернення кредиту до 20 грудня 2010 року, а звернення позивача з цими вимогами мало місце у квітні 2013 року.

Доводи представника відповідачів про те, що строк повернення траншу у сумі 200 000 грн., встановлений умовами додаткової угоди № 1 до 19 грудня 2008 року, тому саме з цього часу повинен обраховуватися строк позовної давності, не приймаються судом до уваги, бо зазначена додаткова угода є невід`ємною частиною кредитного договору, про що зазначено у пункті 1.4 кредитного договору, а саме ним (пункт 5.1.2) передбачено строк повного повернення кредиту та відсотків до 20 грудня 2010 року включно.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідачка ОСОБА_4 в односторонньому порядку відмовилася від належного виконання взятих на себе зобовязань за договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які обєктивні дані того, що відповідачка ОСОБА_4 вживала заходи для належного виконання зобовязання по даному правочину, у звязку з чим порушення зобовязання визнається судом таким, що сталося з її вини.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 належним чином не виконує зобовязання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором, тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про наявність заборгованості у сумі 509 948 грн. 71 коп. перед банком є обгрунтованими.

Законних підстав для застосування судом положень частини 3 статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки (пені) не убачається, враховуючи те, що розмір неустойки не перевищує розмір збитків за умовами цього кредитного договору.

Доводи представника відповідачів про те, що позивачем не надано суду документального підтвердження того, що сума нарахованої заборгованості взята банком на баланс та проведено сплату по цій сумі усіх передбачених законом податків, тому у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за цим кредитним договором, не приймаються судом до уваги як не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 2.1 умов кредитного договору від 21 грудня 2005 року в забезпечення зобов`язань по цьому договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв`язку з порушенням цього договору, позичальник передає у заставу (заклад) іпотеку гаражи (бокси), розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Дзержинського, 49. (а.с. 6)

Судом встановлено, що у забезпечення зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 21 грудня 2005 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є гараж з відповідними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: місто Макіївка, Центрально- Міський район, вулиця Дзержинського, 49, загальною площею 327,2 кв.м., який належить ОСОБА_5 на праві власності. Вартість предмета іпотеки за іпотечним договором складає 228 326 грн. 00 коп. ( пункт 1.4) ( а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 5.1.7 договору іпотеки у разі порушення позичальником ОСОБА_4 зобов`язань, встановлених кредитним договором та/чи цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця ОСОБА_5, іпотекодержатель - банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки.

Згідно пунктів 7.1, 7.3 , 7.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.3 цього договору.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», в редакції закону, яка діяла на час укладання договору іпотеки, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- покупцеві, іпотеко держатель зобов`язаний за 30 днів до укладання договору купівлі- продажу письмово повідомити іпотекодавця на всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Виходячи із зазначеної норми Закону, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання іпотеко держателю права на його продаж будь-якій особі- покупцеві.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 25 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

У пункті 2 частини 1 статті 26 даного Закону вказаний один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладання договору купівлі- продажу з іншою особою- покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема Законом України «Про іпотеку» і Законом України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі- продажу з іншою особою - покупцем.

Такий же спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки було обумовлено банком та відповідачкою ОСОБА_5 при укладанні 21 грудня 2005 року договору іпотеки (пункт 7.3.)( а.с.8-9)

Згідно до статей 57, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести у суді ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 59 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 з 15 жовтня 2009 року повністю припинила повернення кредиту та погашення нарахованих процентів за користування кредитом.

Позивачем 22 лютого 2013 року були надіслані відповідачем письмові вимоги за № 496 та 497 про необхідність повного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, в яких був викладений стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання, для чого надавався календарний місяць для добровільного виконання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги банку.

Та обставина, що відповідачами не отримані ці письмові вимоги з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, на що посилався представник відповідачів у судовому засіданні, не може свідчити про невиконання банком своїх обов`язків, передбачених чиним законодавством та договором щодо направлення повідомлення позичальнику та іпотекодавцю.

Відповідно до зазначених норм закону на іпотекодержателя не покладено обов`язок по врученню такого повідомлення особисто вказаним особам, а лише по його направленню останнім, що й було зроблено позивачем.

Крім того, згідно роз`яснень, викладених у пункті 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України « Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутись у будь- який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Таким чином, позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, кредитний договір, іпотечний договір, заяву на видачу грошових коштів готівкою, ксерокопії досудових вимог, розрахунок заборгованості. Банк має право у разі невиконання боржником основного зобов `язання задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до наданих в пункті 42 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки- шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмету іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ « КБ « Надра» підлягають частковому задоволенню: в рахунок погашення заборгованості у сумі 509 948 грн. 71 коп. за договором кредитної лінії (кредитним договором) від 21 грудня 2005 року підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки- гараж, розташований за адресою: місто Макіївка, вулиця Дзержинського, 49, загальною площею 327,2 кв.м., який на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 10 листопада 2005 року державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за р. № 1-5441 та зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10936860 КП « БТІ м. Макіївки» 08 грудня 2005 року книзі 3, номер запису 358, що належить на праві власності ОСОБА_5.

Оскільки на час проведення продажу предмета іпотеки вартість цього предмету іпотеки змінилася, та не відповідає вартості, визначеної на час укладання договору іпотеки (пунктом 1.4 визначена вартість у сумі 228 326 грн. 00 коп.), суд вважає, що його вартість повинна визначатись на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна на час реалізації майна.

Позивачем документально підтверджена меморіальним ордером № 507 від 18 березня 2013 року сплата при зверненні з позовом до суду, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» , судового збору в розмірі 3441 грн. 00 коп., яка відповідно до вимог статті 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, статтями 204, 257, 525-527, 611, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, Законом України « Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МК/2005-980 від 21 грудня 2005 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4, яка утворилася станом на 21 лютого 2013 року у розмірі 509 948 грн. 71 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом 197 730 грн. 50 коп.; сума заборгованості за нарахованими відсотками 216 298 грн. 87 коп.; суми пені за прострочену сплату кредиту 30 263 грн. 75 коп.; суми пені за прострочену сплату відсотків 29 595 грн. 16 коп.; суми індексації за прострочену сплату кредиту 22 739 грн. 01 коп.; суми індексації за прострочену сплату відсотків - 13 321 грн. 42 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки: гараж з відповідними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Донецька область, місто Макіївка, вулиця Дзержинського, 49, загальною площею 327, 2 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_9.

Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом надання права Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» продажу вказаного гаражу з укладанням від імені власника договору купівлі- продажу, будь яким способом з іншою особою покупцем.

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на нерухоме майно на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час реалізації майна.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (юридична адреса: 04053, місто Київ, вулиця Артема, 15; транзитний рахунок № 29095160030027, ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764) судові витрати по справі у сумі 3441 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Неженцева