Рішення № 34339748, 25.10.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1860/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 жовтня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Колюбінської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 96 000 гривень боргу згідно з договором позики.

Позов обґрунтовує тим, що в січні 2013 року позивач надав відповідачу на лікування кошти в сумі 96 000 гривень, що стверджується розпискою, згідно якої відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти до 1 червня 2013 року. У зазначений термін відповідач борг не повернула. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 536, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України.

В судове засідання позивач не з'явився. Представник позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 вересня 2013 року, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просив проводити у його відсутності та у випадку неявки відповідача відносно винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання 23 вересня, 7 і 25 жовтня 2013 року не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомила.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та постановити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що в січні 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримала від позивача кошти в сумі 96 000 гривень і зобов'язувалася їх повернути до 1 червня 2013 року, про що свідчить написана відповідачем розписка, копії якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 20).

Зобов'язання у встановлений строк відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

З врахуванням наведеного, з відповідача підлягає стягненню в користь позивача борг в розмірі 96 000 гривень.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачені останнім судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складаються з 229,4 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 96 000 (дев'яносто шість тисяч) гривень, а також понесені судові витрати в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок - судового збору.

Рішення може бути переглянуте за заявою відповідача, яка подається до суду протягом десяти днів після отримання копії рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: