Постанова № 34338408, 17.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/1895/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.,

за участю сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Пінчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання незаконними та скасування рішень та вимоги в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати частково недійсними рішення, прийняті управлінням Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області від 01.11.2012 року №330, від 14.05.2013 року №636, від 20.06.2013 року №824, та вимогу про сплату боргу від 05.08.2013 року №606 в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо нарахування йому штрафних санкцій.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що будучи платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, повністю перерахував єдиний внесок на рахунок Управління по другий квартал 2013 року.

Натомість, як стверджує позивач, Управлінням рішенням №330 від 01.11.2012 року позивачу нараховано пеню у сумі 276,83грн. та незаконно нарахована штрафна санкція у сумі 158,06грн., всього на суму 434,89грн. Рішенням №636 від 14.05.2013 року позивачу нарахована пеня у сумі 407,34грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 119,11грн., всього 526,45грн. за період з 20.01.2012 року до 21.12.2012 року. Рішенням №814 від 20.06.2013 року позивачу нарахована пеня у сумі 521,39грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 576,65грн., всього на суму 1098,04грн.

06 серпня 2013 року позивач отримав від Управління вимогу про сплату боргу №606 від 05.08.2013 року на суму 1624,29грн., в тому числі недоїмка за ІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн., штрафи 225,96 грн. та пеню 204,30 грн.

Позивач не погоджується з вказаними діями відповідача, вважає незаконним нарахування йому штрафних санкцій, а рішення такими що підлягають скасуванню.

Відповідач в письмових запереченнях позову не визнав, та пояснив наступне.

Приватному підприємця ОСОБА_2 було надіслано корінець вимог №Ф18 від 04.02.2013р., №Ф322 від 13.05.2013р., №Ф606 від 05.08.2013р. В зв'язку з порушенням терміну сплати єдиного внеску, відповідно до виставлених вимог, до планика було застосовано штрафні санкції та нараховано пеню рідповідно до рішень №330 від 01.11.2012р., №636 від 14.05.2013р., №824 від 20.06.2013р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 30.09.2013 року направив до суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі та просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, наполягав на відмові в задоволенні вимог позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Перелік платників єдиного внеску визначений в ст. 4 Закону №2464-VI. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 вказаної статті платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п.п. 11,12 ст. 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частина 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачає, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Судом встановлено, що Управлінням позивачу надсилалися вимоги про сплату недоїмки №Ф18 від 04.02.2013р., №Ф322 від 13.05.2013р., №Ф606 від 05.08.2013р. Проте, позивачем в термін, визначений чинним законодавством не сплачено суму заборгованості, на підставі чого, керуючись статтею 25 п. 2 ч. 1 Закону №2464-VI до нього застосовані штрафні санкції та нараховано пеню.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про незаконність та неправомірність рішень та вимог управління Пенсійного фонду в Глибоцькому районі Чернівецької області, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 21 жовтня 2013 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка