Постанова № 34338251, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 р. 15 годин 45 хвилин Справа №801/8231/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Коротенка Ю.Д., довіреність № 965 від 25.04.2013 року, паспорт серія НОМЕР_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача - Сидельової І.І., довіреність №57 від 15.07.2013р., адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Щолкіно-Азов"

до Реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим

про визнання наказу недійсним та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим, в якому просить суд:

- визнати недійсною відмову у державній реєстрації права власності на приміщення, які знаходяться у будівлі пожежного депо та включають в себе житлові та допоміжні приміщення другого, третього, четвертого поверхів, розташованих в: АР Крим, Ленінський район, м. Щолкіно, вул. Без назви, буд.79.

- зобов'язати здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю №79 ІІ під'їзд, розташованого за адресою: Україна, АР Крим, Ленінський район, м. Щолкіно №79 ІІ під'їзд, видати свідоцтво про державну реєстрацію права власності у встановлений законодавством строк.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відмова у державній реєстрації суперечить п.27, 32 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011року, ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовну вимогу у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав суду заперечення на позові відповідно до яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Позиція відповідача полягає у тому, що позивачем для державної реєстрації прав не було надано усіх документів, які передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011року, а саме правовстановлюючого документу на підставі якого повинна бути проведена державна реєстрація.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно дослідивши надані сторонами, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Комунальне підприємство «Щолкіно-Азов» є юридичною особою (ідентифікаційний код 33490313), про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №441865.

Відповідно до п.1.1, 1.2 статуту, Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" створено на основі комунальної власності за рішенням 17 сесії 24 скликання Щолкінської міської ради від 16.04.2004 року, власником підприємства є Щолкінська міська рада.

Відповідно до п.6.1 статуту майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, що належать підприємству на праві повного господарського відання.

Рішенням Щолкінської міської ради №27 від 18.05.2013 року з балансу виконавчого комітету Щолкінської міської ради на баланс Комунального комітету передано приміщення, які знаходяться у будівлі пожежного депо, які включають у себе житлові приміщення та допоміжні приміщення другого, третього, четвертого поверхів, приміщень №VII, VIII, IX, X першого поверху, загальною площею 1401,50 кв.м.

Рішенням Щолкінської міської ради №57 від 19.02.2013 року надано згоду КП «Щолкіно-Азов» на оформлення права власності комунальної власності на будівлю №79 під'їзд за КП «Щолкіно-Азов».

03.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав власності, що підтверджується карткою прийому заяви №2807776.

До заяви були надані наступні документі:

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

- довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- довідка про взяття на облік платника податків;

- копія технічного паспорту №б/н, виданий 18.04.2013 року;

- рішення Щолкінської міської ради №77 від 28.05.2013 року, №56 від 19.02.2013 року, №57 від 19.02.2013 року;

- статут комунального підприємства «Щолкіно-Азов»;

- довідка, серія та номер: 1263, виданий 29.05.2013 року;

- рішення Щолкінської міської ради №49 віл 03.03.2011 року;

- рішення Виконавчого комітету Ленінської селищної ради №354/5 від 20.12.1990 року;

- акт прийому-передачі Дирекції Кримської АЄС №35 від 11.11.1991 року;

- акт ВПЧ 33 №б/н від 11.11.1994 року;

- акт Щолкінської міської ради №б/н від 01.12.1994 року;

- копія паспорту;

- довіреність комунального підприємства «Щолкіно-Азов» №1298 від 31.05.2013 року.

Рішенням від 05.06.2013 року №2903675 державним реєстратором зупинено розгляд заяви позивача про державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення, що знаходяться в будівлі пожарного депо, яке включає в себе житлові і допоміжні приміщення 2,3,4 поверхів, що розташований за адресою: АР Крим, Ленінський район, м. Щолкіно, вул. Без назви, буд.79, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу. В рішенні зазначено, що у разі подання у встановленому законодавством порядку необхідних документів, розгляд заяви про державну реєстрації прав та їх обтяжень буде відновлено.

Рішенням від 11.06.2013 року №3067134 державний реєстратор відмовив позивачу у реєстрації прав власності, з тих підстав, що заявником у п'ятиденний строк не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду справи.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлені підстави та орган, що вчиняє дії з реєстрації речових прав.

У ст.2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1952 речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону №1952 систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно ч.1 ст.15 Закону України № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною ч.1,3 ст.16. Закону України № 1952 встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 13 ст. 15 Закону України № 1952 встановлено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 (далі Порядок № 703).

Згідно з п. 10 Порядку № 703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

У п. 12 Порядку № 703 наведено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п.13 Порядку у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.26, 27 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п.32 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає:

1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

2) акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна, відповідно до якого оформлено передачу такого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що КП «Щолкіно-Азов» користується переданим на його баланс майном від Щолкінської міської ради на праві господарського відання, при цьому право власності на дане майно за Щолкінською міською радою не зареєстровано. Поряд з цим, представник позивач вважає, що надання державному реєстратору відповідно до п.32 Порядку акту приймання-передачі об'єкту нерухомого майна Щолкінській міській раді з державної у комунальну власність є достатньою підставою для реєстрації похідного від права власності права.

Суд не погоджується з позицією представника позивача, оскільки зі змісту ч.2 ст.4 Закону №1952 вбачається, що похідні від права власності речові права (у тому числі право господарського відання) реєструються виключно після державної реєстрації права власності на таке майно.

Як було зазначено вище, підставою для зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення є відсутність правовстановлюючого документу.

Матеріали справи та надані письмові та усні пояснення представників сторін свідчать про те, що правовстановлюючий документ у п'ятиденний строк з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права комунальної власності позивачем не надано.

Відповідно до п. 23 Порядку №703 державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав.

Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Закону № 1952 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що приймаючі рішення про відмову у державній реєстрації права власності відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені діючим законодавством, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.10.2013 року.

Керуючись ст.ст.122,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.