Рішення № 34337195, 24.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 р. Справа №917/1843/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазекологія", м. Полтава

до Приватного підприємства "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", м. Комсомольськ

про стягнення грошових коштів у сумі 74550,62 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Бондаренко В.М., довіреність №305 від 01.10.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (25.10.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 74550,62 грн., з них: 74520,00 грн. - основна заборгованість та 30,62 грн. - 3% річних.

Позивач на позовних вимогах про стягнення основного боргу наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на безпідставне одержання коштів відповідачем у зазначеній сумі та надав письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення 30,62 грн. річних (а.с. - 53).

Судом роз'яснено наслідки часткової відмови від позову представнику позивача, перевірено повноваження особи, що підписала дану заяву.

Від відповідача ухвала про порушення провадження у справі від 13.09.2013 року та про відкладення розгляду справи від 01.10.2013 р., направлена за адресою зазначеною у позові (39800, м. Комсомольськ, вул. Строни, 1) повернулася з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання".

На вимогу суду позивач надав Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на час розгляду справи судом (а.с. - 44-46), згідно якої місцезнаходженням відповідача є: 39800, м. Комсомольськ, вул. Строни, 1 (тобто, та ж адреса, що зазначена у позові та на яку судом здійснювалася відправка кореспонденції).

Відповідно до пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Місцезнаходження юридичної особи визначається даними її державної реєстрації, а розшук відповідача та встановлення його фактичного місцезнаходження (у разі, якщо таке не співпадає з даними державного реєстру) не входить до компетенції суду.

Враховуючи наведене, відповідач вважається двічі належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд неодноразово повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. Стосовно дій відповідача, спрямованих на зловживання процесуальними правами та затягування судового процесу, судом винесена окрема ухвала в порядку ст.90 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

Як зазначає позивач у позовній заяві, між сторонами у січні 2011 року було досягнуто домовленість про купівлю-продаж Долота 393,7М-ЦГВУ К370, у кількості 1 штука, вартість якого складає 74520,00 грн. з ПДВ. За даною домовленістю ТОВ «НВП «Нафтогазекологія» було покупцем, а ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» було продавцем. Телефонограми, листи, договір або будь-які інші докази, що б підтвержували дані обставини, позивачем суду не надано, згідно усних пояснень позивача вони відсутні.

Підтвердженням досягнутої домовленості позивач вважає те, що після переговорів, відповідач самостійно особисто приніс на адресу ТОВ «НВП «Нафтогазекологія» рахунок № 171 від 20.01.2011 року щодо оплати товару, але даний рахунок не було скріплено ні підписом, ні печаткою відповідача (а.с.- 13).

Як зазначає позивач, вважаючи, що договірні відносини між сторонами існують, виходячи з високої взаємоповаги сторін, у свою чергу, він прийняв до виконання свою частину зобов'язання щодо оплати товару, та здійснив передоплату товару, згідно даного рахунку № 171 від 20.01.2011 року, у формі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 74520,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.01.2011 року (а.с. 14).

Як вбачається з позовної заяви, відповідач не поставив товар, а також не повернув гроші за нього. Намагаючись вирішити питання про доставку товару або повернення заборгованості грошових коштів відповідачем, позивач неодноразово звертався до ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10». Про це свідчить претензійний лист вих.. № 70 від 29 серпня 2013 року, направлення якого відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 30 серпня 2013 року та поштовим чеком від 30.08.2013 року (а.с.- 15-16), в якому позивач вимагає повернення суми попередньої оплати за товар протягом триденного терміну від дати одержання цієї претензії.

Як зазначає позивач, з огляду на відсутність реагування на даний претензійний лист з боку відповідача, на відсутність підписів та печатки на рахунку № 171 від 20.01.2013 року, згідно якого було здійснено передоплату за товар з боку ТОВ «НВП «Нафтогазекологія», з огляду на те, що товар не був переданий відповідачем протягом тривалого часу, враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин вважає свої права порушеними та звертається до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 74520,00 грн. як безпідставно отриманих коштів.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа .зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України, безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

На підставі матеріалів справи, поданих доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 74520,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, у відповідача були відсутні правові підстави для отримання грошових коштів у сумі 74520,00 грн.; у даному випадку відповідач збагатився за рахунок позивача без підстав, встановлених законом чи договором. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 30,62 грн. (арк. спр.-53 ).

Судом встановлено, що часткова відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів; відповідна заява підписана повноважною особою; у зв'язку з викладеним, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 30,62 грн. та припиняє провадження у справі у цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, п.4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» (39800, Полтавська обл., місто Комсомольськ, вул. Сторони, будинок 1, код ЄДРПОУ 37261004, р/р 26004717641 в філії ВАТ "МТБ" в м. Полтава, МФО 331973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазекологія» (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 18, кв. 23, Тел.053 (594202), Банківські реквізити: п/р 26004710020 в АБ «Полтава - банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 33964958, Св. ПДВ № 23480938, ІПН 339649516010) 74520,00 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 3% річних в сумі 30,62 грн. - провадження припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25. 10.2013 р.

Суддя О.С. Мацко