Постанова № 34337024, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 904/803/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Материк-Центр"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Материк-Центр"простягнення 20 159 грн. 39 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Солодовник Ю.С. - дов. б/н від 16.10.2013;від відповідача:Лазаренко Г.М. - засновник;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.04.2013 господарського суду Дніпропетровсьокї області (суддя Коваль Л.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Материк-Центр" на користь ТОВ "Адатранссервіс" основний борг у розмірі 18 972 грн. 00 коп., пеню в розмірі 960 грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 192 грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 1 717 грн. 58 коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 495 грн. 75 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 15.07.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Орєшкіна Е.В. - головуючий, Прудніков В.В., Широбокова Л.П.,) рішення від 01.04.2013 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Відповідачем не надано доказів оплати послуг з перевезення на спірну сумі відповідач не надав.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ "Материк-Центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України; ч. 8 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 307, ст. 311 Господарського кодексу України.

ТОВ "Адатранссервіс" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. При цьому посилається на те, що відповідач включив податкову накладну № 24 від 26.09.2012, виписану ТОВ "Адатранссервіс", на загальну суму 19 972, 00 грн. в тому числі ПДВ 3 328, 67 грн. до податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року. Часткова оплата наданих позивачем автотранспортних послуг підтверджує прийняття ТОВ "Материк-Центр" наданих ТОВ "Адатранссервіс" послуг. Надання послуг відповідачу підтверджується талонами замовника та подорожніми листами, які підписані та скріплені печаткою ТОВ "Материк-Центр".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 15.08.2012 ТОВ "Адатранссервіс" (перевізник) та ТОВ "Материк-Центр" (замовник) уклали договір № 52 про надання автотранспортних послуг, за умовами якого перевізник зобов'язується на підставі прийнятої заявки, за 1-2 дні до початку відправлення вантажу, доставити ввірений йому замовником вантаж (згідно товарно-транспортної накладної) в пункт призначення, вказаний в заявці, яка є невід'ємною частиною договору, та видати його особі, зазначеній в заявці, а замовник, в свою чергу, зобов'язаний внести пату за перевезення вантажу.

В розумінні даного договору вантажем є вантаж вказаний в заявці.

Пунктом призначення є пункт, вказаний в заявці.

Найменування, технічні характеристика транспортних засобів, а також вартість транспортних послуг обумовлюється сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору сторони узгодили, що розмір плати за перевезення є договірним та визначається сторонами після виконання перевезення в залежності від обсягів наданих послуг на підставі транспортних документів (подорожніх листів, товарно-транспортної накладної, талонів замовника і т.д.). За необхідності вартість послуг додатково обумовлюється в додатках до договору (додатковій угоді).

Оплата замовником послуг за договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше наступного банківського дня з дня виставлення рахунку перевізником та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

За п. 4.3. договору у випадку несвоєчасного перерахування провізної плати на замовника накладається пеня в розмірі двох встановлених облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 6.5. договору строк дії даного договору сторонами встановлений з моменту його укладення до 31.12.2012. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які були ними взяті на себе в період його дії.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу автопослуги з виконання робіт на об'єкті за адресою вул. Прикордонна, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та талонами замовника. Вищевказані подорожні листи та талони містять підпис представника відповідача, який скріплено печаткою ТОВ "Материк-Центр".

Загальна сума за надані послуги становить 19 972 грн.

25.09.2012 позивач надав відповідачу рахунок № 387 щодо оплати наданих послуг на вищевказану суму 19 972 грн., який відповідач оплатив в сумі 1000 грн.

Як встановлено господарськими судами, Дніпродзержинська об'єднана держана податкова інспекція Дніпропетровської області листом від 21.03.2013 вих. № 10553/10/15.2-28 повідомила, що ТОВ "Материк-Центр" надав декларацію з ПДВ за вересень 2012 року та додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", в якому у розділі 2 "Податковий кредит" відображено ПДВ у розмірі 3 328 грн. 67 коп. щодо контрагенту ТОВ "Адатранссервіс". Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 21.03.2013 щодо ТОВ "Адатранссервіс" відсутні розбіжності за податковими зобов'язаннями за вересень 2012 року з контрагентом ТОВ "Материк-Центр".

Відповідно ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за N 128/2568, дорожній лист - документ встановленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктом 10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовим договором.

За пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктом 11.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно п. 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у замовника, - тільки дорожніх листів.

За ст.ст. 610 та 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст.ст. 624 та 625 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем автопослуг, тому господарські суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню, принагідно, вимоги щодо стягнення пені та 3% річних також є правомірними.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 15.07.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 904/803/13-г залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

І.П. Ходаківська