Постанова № 34336995, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 33/5005/10741/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі господарського суду№ 33/5005/10741/2012 Дніпропетровської області за позовомПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" доДП "Придніпровська залізниця" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 672 733,68 грн. Кудін М.В. дов. № 48/12 від 02.01.2013 Тананайська Ю.В. дов. № 558 від 01.01.2013 В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 672733,68 грн. провізної плати за пересилку порожніх вагонів під навантаження у квітні, травні та серпні 2012 року, списаної залізницею із суми попередньої оплати на особовому рахунку позивача в розрахунковому підрозділі залізниці.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013( головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Пруднікова В.В., Орешкіної Е.В.) у позові відмовлено в повному обсязі. Рішення мотивоване недоведеністю порушення залізницею умов п. 2.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 23-993 від 02.04.2012. Крім того зазначено, що позивач не відмовився від використання вагонів, які були йому видані, тобто прийняв на себе обов`язки одержувача, а саме вивезти вантаж зі станції та сплатити провізну плату за перевезення вантажу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Центральний ГЗК" задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована неправильним оформленням переадресування в залізничних накладних, вважає, що Додаткова угода № 23-993 від 02.04.2012 до Договору розповсюджується тільки на кільцеві маршрути сухопутних прикордонних переходів в "треті" країни і не регулює подачу під навантаження вагонів після вивантаження з портів, а також посилається на те, що спірні вагони не є приватними, а є вагонами інвентарного парку "Укрзалізниці", таким чином статусу "вантажу" вони не мають.

У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство "Придніпровська залізниця" проти задоволення касаційної скарги заперечує, посилається на виконання умов Додаткової угоди № 23-993 від 02.04.2012, розкредитування та одержання вагонів позивачем та розрахунків на підставі ст.62 Статуту залізниць.

Супровідним листом від 08.10.2013 ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" направив в додаток до касаційної скарги належним чином завірені копії документів в обґрунтування позовних вимог.

Разом із додатковими поясненнями по справі ДП "Придніпровська залізниця" також направила Вищому господарському суду України належним чином завірені копії залізничних накладних та Телеграми "Укрзалізниці".

Оскільки у відповідності із ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права досліджувати та переоцінювати докази, отримувати нові докази, то надані позивачем та відповідачем копії документів приєднуються до матеріалів справи, але при розгляді касаційної скарги не розглядаються та до уваги не приймаються.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 08.12.2006р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - вантажовласник був укладений Договір №ПР/ДН-2-06-1554/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - Договір), предметом якого є надання залізницею відповідачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги, який в силу п. 8.4. Договору є чинним в спірний період.

Згідно з п. 2.2. зазначеного Договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього Договору.

Залізниця зобов'язується вести облік нарахованих і сплачених грошових коштів та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію Грекувата або технологічний центр з обробки перевізних документів. Для проведення розрахунків і обліку сплачених грошових коштів залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок. Позивач зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно діючих тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених "Укрзалізницею", за послуги за вільними тарифами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Технологічного центру з обробки перевізних документів або готівкою на станції. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові: збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), в тому числі спірні, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і таке інше.

02.04.2012р. сторонами була укладена Додаткова угода №23-993 до Договору, якою Договір доповнено п.2.5 наступного змісту: "З метою підвищення ефективності використання рухомого складу та на підставі розпорядження Укрзалізниці від 29.03.2012р. №ЦЗ-1 -9/131 вагони, придбані на умовах лізингу та в кредит, Залізниця надає Вантажовласнику під перевезення залізорудної сировини за напрямком станція Грекувата в "треті" країни через прикордонні станції з ознакою ЦД-Руда. Вантажовласник здійснює оплату по прибуттю вище вказаних вагонів, які повертаються під навантаження, відповідно до п. 13.14. Розділу 2 Збірника тарифів. Вантажовласник приймає під навантаження ту кількість вагонів, яка прибула на станцію одним маршрутом."

Впродовж квітня, травня, серпня 2012 року на станцію Грекувата на адресу позивача з припортових станцій Берегова, Чорноморська Одеської залізниці прибували вагони по залізничним накладним: №49899297 - 60 вагонів; №42833509 - 53 вагона; №42888933 - 53 вагона; №40040495 - 55 вагонів; №41993874 - 10 вагонів; №42005074 - 12 вагонів; №41773649 -54 вагона; №41774308 - 5 вагонів; №41777325 - 2 вагони; №41533092 - 60 вагонів; №41533100 - 4 вагони; №41542192 - 12 вагонів; №41516485 - 60 вагонів; №41516519 - 14 вагонів; №41659327 - 19 вагонів; №41659897 - 11 вагонів; №41661422 - 29 вагонів; №41734690 - 57 вагонів; №41924465 - 24 вагона; №41945437 - 24 вагона; №41973363 - 20 вагонів; №41974015 - 34 вагона; №41955139 - 1 вагон; №41960188 - 3 вагона; №41960352 - 3 вагони; №42005488 - 20 вагонів; №42006510 - 21 вагон; №42006999 - 20 вагонів.

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" як залізницею призначення на підставі п. 13.4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України -Тарифного керівництва №1 було нараховано та списано з особового рахунку вантажовласника провізну плату за перевезення вагонів у порожньому стані згідно переліків.

Всього з особового рахунку ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було списано 672 733,68грн (з ПДВ) провізної плати за перевезення спірних вагонів у порожньому стані, які позивач просить стягнути з залізниці.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що правовідносини щодо перевезення регулюються Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, іншими нормативно-правовими актами в сфері перевезень. Зокрема, ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частиною 2 ст.916 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Аналогічні норми закріплені і в ч.1 ст.307 та ст.316 Господарського кодексу України.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст.62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, тобто спеціальними нормами права.

Так, відповідно до 62 Статуту залізниць порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється "Укрзалізницею" згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Умови надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги визначається укладеним між ними Договором.

Згідно з п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів також остаточні розрахунки між залізницями i одержувачами за перевезення вантажів i надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори i вci платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні на станції призначення.

Відповідно до вимог статті 62 Статуту та п.1.3 Правил розрахунків вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Згідно з п. 6.2 Правил облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, від відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні вагони були оформлені повними перевізними документами, тобто мали статус вантажу, надійшли на станцію Грекувата та були видані позивачу - вантажовласнику, який не відмовився від їх використання, тобто позивач прийняв на себе обов'язки одержувача, а саме прийняти та вивезти вантаж зі станції, а також сплатити провізну плату за перевезення вантажу, розмір якої зазначений в залізничних накладних. Крім того в залізничних накладних в графі 53 є відмітка про розкредитування документів позивачем, що є підтвердження одержання ним вантажу. Відправниками вагонів спірна провізна плата не сплачувалася.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки вагони інвентарного парку "Укрзалізниці", навіть придбані з кредитні кошти або на умовах лізингу, і навіть у разі оформлення їхнього перевезення повними вантажними документами із сплатою провізної плати, - не можуть мати статус "вантажу", такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим.

Стаття 908 Цивільного кодексу України визначає, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів не врегульовані умови направлення вагонів інвентарного парку "Укрзалізниці", придбаних на кредитні кошти або на умовах лізингу, під навантаження вантажів вантажовласникам за додаткову плату за пробіг у порожньому стані.

Судами правильно встановлено, що спірні взаємовідносини врегульовані Додатковою угодою сторін №23-993 від 02.04.2012 до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків, якою Договір доповнено п.2.5.

Додаткова угода сторін № 23 від 02.04.2012 укладена у відповідності із ст.627 Цивільного кодексу України, якою встановлено свободу договору, а саме сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що недотримання залізницею порядку переадресації вантажу не є підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати, оскільки суди вірно визначили, що спірні взаємовідносини врегульовані Додатковою угодою сторін №23-993 від 02.04.2012 до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків.

Також суди визнали, що не може бути підставою для звільнення вантажоодержувача від сплати провізної плати той факт, що ним не відвантажувалися вантажі на припортові станції, оскільки позивач не відмовився від прийняття цих вагонів (вантажу) та в подальшому використав їх під навантаження продукцією, вказані вагони мали ознаку ЦД-Руда, оплата за порожній пробіг яких також вноситься вантажовласниками.

Додаткова угода сторін №23-993 від 02.04.2012 до Договору про організацію перевезень та проведення розрахунків не містить обмежень, звідки саме мають надходити вагони під навантаження на умовах цієї Додаткової угоди.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність нарахування залізницею та списання з особового рахунку позивача провізної плати за доставлені порожні вагони у сумі 672 733,68 грн.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі рішення є передчасними, винесеними на підставі документів, які відсутні в матеріалах справи.

Судові рішення вмотивовані також і тим, що крім того в залізничних накладних в графі 53 є відмітка про розкредитування документів позивачем, що є підтвердження одержання ним вантажу. Однак, наявні в матеріалах справи копії залізничних накладних, наданих позивачем ( а.с. 13-61), в графі 53 такої відмітки не мають, а надані залізницею Вищому господарському суду України разом із додатковими поясненнями копії залізничних накладних ( екземпляри залізниці) суд касаційної інстанції не має права розглядати та оцінювати в силу приписів ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Порядок застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, а також порядок зберігання електронних документів "Укрзалізниці" врегульований Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.2010 № 800, зареєстрованим в Мінюсті 18.04.2011 за № 478/19216.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим та дослідженим обставинам справи, внаслідок чого наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №33/5005/10741/2012 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013р. у справі №33/5005/10741/2012 скасувати.

Справу №33/5005/10741/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова