Постанова № 34336992, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 904/2993/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановувід 19.08.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/2993/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"до1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек"простягнення 7 784,83 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: не з'явилисьвід відповідача-1: від відповідача-2:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Казарцева В.В.) від 25.06.2013 року у справі № 904/2993/13 позов задоволено; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача шкоду в розмірі 7787,83 грн. та 1 720,50 грн. судового збору; в позові до відповідача-1 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) від 19.08.2013 року у справі № 904/2993/13 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 року частково скасовано в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення збитків з відповідача-1; прийнято нове рішення; викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" збитки від недостачі вантажу 3 892,42 грн. та витрати по сплаті судового збору 860,25 грн. Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" збитки від недостачі вантажу 3 892,42 грн. та витрати по сплаті судового збору 860,25 грн. Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги 430,13 грн.".

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року у справі № 904/2993/13, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.5 ст.31, ст.ст.111, 114, 115, 129 Статуту залізниць України, п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" шкоду у розмірі 3 892,42 грн., судовий збір в розмірі 860,25 грн.; стягнути з ТОВ "Істек" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" шкоду у розмірі 3 892,42 грн., судовий збір в розмірі 860,25 грн. Позовні вимоги вмотивовано посиланням на те, що при видачі ДП "Придніпровська залізниця" позивачеві вантажу, відвантаженого на його адресу ТОВ "Істек", комерційним актом зафіксовано ознаки незбереженого перевезення, такі як поглиблення, та недостача.

Задовольняючи позовні вимоги позивача до ТОВ "Істек" та стягуючи з останнього шкоду в розмірі 7 784,83 грн., місцевий господарський суд виходив із того, що її спричинено з вини вантажовідправника, оскільки спірний вагон не подавався останньому в порожньому стані під навантаження, а був завантажений ним повторно після вивантаження попереднього вантажу, що прибув на його адресу, тобто мало місце виконання відправником подвійної операції.

Частково скасовуючи судове рішення першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позовних вимог про стягнення спричиненої шкоди за рахунок обох відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що залізниця передала вантажовідправнику непридатний до перевезення вагон, а вантажовідправник мав можливість бачити непридатність вагону до перевезення проте жодних дій щодо усунення несправності не здійснив.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Висновок апеляційного суду не відповідає встановленим судами обох інстанцій обставинам справи, оскільки не встановлено будь-яких обставин, які б: по-перше, засвідчували факт технічної непридатності до перевезення вагону, в якому позивачеві надійшов вантаж з нестачею; по-друге, спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, які засвідчують, що мало місце виконання подвійної операції (розвантаження/навантаження), тому відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні мав можливість і повинен був визначити саме вантажовідправник - ТОВ "Істек".

Крім того, встановивши обставини, які засвідчують вину перевізника у втраті частини вантажу, який надійшов залізничним перевезенням на адресу позивача, суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, що притягнення до відповідальності перевізника унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України у разі відсутності рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника вантажу, з яких би вбачалася дійсна вартість горішку коксового, який перевозився на підставі накладної від 22.10.2012 року №53808424 у вагоні №66378118.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що відповідальність за нестачу вантажу слід покласти на вантажовідправника в сумі 7 784,83 грн., не навів в рішенні доказів, на підставі яких прийнято рішення саме про такий розмір шкоди.

Також, місцевий господарський суд не врахував, що позивачем в позові об'єднано дві самостійні майнові вимоги до кожного з відповідачів окремо, що не надає їм процесуального статусу солідарних відповідачів, тому стягнувши з ТОВ "Істек" шкоду в сумі 7 784,83 грн. вийшов за межі пред'явлених до відповідача-2 позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки судами було порушено положення ст.43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 року у справі № 904/2993/13 - скасувати.

Справу № 904/2993/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк