Постанова № 34336926, 21.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 916/1156/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Гольцової Л.А. Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. у справі № 916/1156/13 господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД"простягнення 76 955,40 грн.за участю представників:

позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

відповідача: Гудкова Н.Ф., Юрко М.С.

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4.") звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" (надалі - "ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД") про стягнення 76 955,40 грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 15/01-12А від 16.01.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 174, 193, 225 ГК України, статті 623 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. (суддя Гуляк Г.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. (судді Лисенко В.А., Журавльов О.О., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р., а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту № PIСO1 від 19.12.2011 р. ФОП ОСОБА_4 купив, а фірма PIСOGRAM CO., LTD (Корея) продала фільтри для очистки води; умови поставки: EX-WORKS (INCOTERMS 2000) - отримання товару на складі продавця в Кореї, згідно інвойсів. На виконання умов вказаного контракту товар було відправлено з Кореї до Шанхаю (Китай).

Поряд з цим судами з'ясовано, що 16.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" (експедитор) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 15/01-12А (надалі - "Договір"), за умовами якого експедитор зобов'язався за рахунок замовника організовувати перевезення вантажів, представляти інтереси замовника у взаємовідносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями щодо перевезень, перевантаженню та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів замовника.

Замовник, в свою чергу, зобов'язався здійснити оплату послуг експедитора та інших витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, на підставі виставленого рахунку протягом 3-х днів з моменту його отримання. Також замовник зобов'язався надавати повну, точну і достовірну інформацію про характер та властивості вантажу, а також інструкції по обробці, перевалці та перевезенню вантажів чи іншу інформацію, необхідну для здійснення транспортно-експедиторського обслуговування вантажу.

Листом № 10 від 24.04.2012 р. ФОП ОСОБА_4 просив ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" забезпечити оформлення вантажу, відправленого фірмою PIСOGRAM CO., LTD до Китаю (Шанхай) шляхом транзитного перевезення.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" листом № 2504/01 від 25.04.2012 р. повідомило позивача щодо можливості відправлення вантажу лише після проходження митного оформлення у порту Шанхай.

В подальшому, листом № 010/03 від 01.08.2012 р. відповідач повідомив позивача про необхідність здійснення реекспорту вантажу з Китаю до Кореї з метою уникнення додаткових витрат по розмитненню вантажу.

Вантаж було отримано ФОП ОСОБА_4 28.12.2012 р.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами, за надані послуги з перевезення та оформлення вантажу ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" виставило ФОП ОСОБА_4 рахунки-фактури № Л-00000296 від 15.05.2012 р., № Л-00000664 від 25.09.2012 р., № Л-00000709 від 15.10.2012 р., № Л-00000844 від 21.12.2012 р. на загальну суму 79 369,94 грн., які були повністю оплачені останнім.

ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" як виконавцем та ФОП ОСОБА_4 як замовником було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Л-00000702 від 30.05.2012 р., № Л-00000666, № Л-00000703 від 15.10.2012 р., № Л-00000869 від 28.12.2012 р. на загальну суму 79 369,94 грн.

Підставою для звернення позивача з позовом до суду стало неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, внаслідок чого позивачу завдано збитків на загальну суму 76 955,40 грн., що складаються з 65 134,40 грн. додаткових витрат, пов'язаних з транспортуванням вантажу з Кореї до Китаю та у зворотному напрямку, із зберіганням його на митному складі в Шанхаї, та з 11 821,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих податковою інспекцією за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями.

Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору від 16.01.2012 р.

В силу ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Однак, при розгляді по суті позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД", як експедитора, збитків господарськими судами встановлено, що позивачем підписано акти здачі-прийняття наданих відповідачем послуг без зауважень, вказані послуги оплачені ним в повному обсязі.

Відтак, судами вірно встановлено відсутність належних доказів порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором від 16.01.2012 р., а тому наявність вини відповідача у понесенні позивачем додаткових витрат внаслідок неправильного оформлення вантажу та причинного зв'язку між діями відповідача та вказаними витратами є недоведеними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що правовою підставою для накладення Державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва на позивача штрафних санкцій в розмірі 11 821,00 грн. стало порушення нерезидентом вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині термінів розрахунків в іноземній валюті, а не дії відповідача.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. у справі № 916/1156/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіЛ. Гольцова В. Саранюк